ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №320/6824/20
адміністративне провадження № К/9901/45129/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №320/6824/20
за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної ради Київської області про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів - судді-доповідача: Бужак Н. П. суддів: Костюк Л.О., Степанюк А.Г.)
УСТАНОВИВ:
І. СУТЬ СПОРУ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Володарської районної ради, в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в редакції від 14 вересня 2020 року:
- стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), завдані бездіяльністю збитки у розмірі 1 700 000 гривень та збитки завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень;
- стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі: 16 187, 03 гривень та 10% від присудженої ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суми в разі задоволення його позовних вимог про відшкодування збитків та моральної шкоди у справі № 320/6824/20.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після укладання з Володарською районною радою 20 грудня 2003 року договору дарування нежитлового приміщення належного позивачу на праві власності, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 59,0 кв.м., а також подальшого укладання договору міни від 02 грудня 2012 року, на підставі якого сторони домовилися здійснити обмін майна: приміщення управління статистики по АДРЕСА_2 в кількості 1 штуки, власником якого є відповідач на приміщення з комп`ютерним обладнанням та меблями по АДРЕСА_3 в кількості 1 штуки, власником якого є позивач, всупереч прийнятої Київським окружним адміністративним судом постанови від 19 листопада 2017 року у справі № 810/2408/17, відповідач вчинив бездіяльність та не передав вказане майно за домовленістю по вищезазначеному договору міни.
2.1 Вказаною бездіяльністю відповідача, на думку позивача останньому завдано збитків в розмірі 1 700 000 гривень, а також моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень.
3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року замінено відповідача - Володарську районну раду на правонаступника - Білоцерківську районну раду Київської області (далі - відповідач).
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної ради Київської області про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих бездіяльністю суб`єкта владних повноважень закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
7. Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а тому даний спір не належить до юрисдикції суду адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
8. Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції позивач вказує на те, що в даному випадку спір виник між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а тому має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
ІV. УСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2017 року у справі № 810/2408/17 за позовом ОСОБА_1 до Володарської районної державної адміністрації Київської області та Володарської районної ради Київської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково, а саме зобов`язано Володарську районну раду Київської області вчинити дії, направлені на передачу з державної власності у власність територіальних громад Володарського району Київської області приміщення за адресою: АДРЕСА_2, з метою подальшого відчуження у власність ОСОБА_1 .
11. Позивач вважає, що вказана бездіяльність відповідачів у межах справи № 810/2408/17 фактично призвела до порушення його права на отримання майна, на яке він розраховував під час дарування органу місцевого самоврядування належного йому на праві власності об`єкта нерухомості замість гарантованої рішенням Володарської районної ради Київської області від 09 серпня 2005 року № 140-21-ІV передачі позивачеві іншого майна.
12. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою, що завдала шкоду майнового та немайнового характеру, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
V ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
14. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
15. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
17. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
19. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
20. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
21. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
23. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
24. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
25. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
26. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.