ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 200/5836/19-а
касаційне провадження № К/9901/36008/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (головуючий суддя - Арестова Л.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Міронова Г.М.; судді - Блохін А.А., Геращенко І.В.)
у справі № 200/5836/19-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод"
до Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" (далі - ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод"; позивач; платник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0003081411.
В обґрунтування позову платник зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що його господарські операції з контрагентами не мали реального характеру, оскільки при проведенні перевірки ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" надано всі первинні документи, які підтверджують реальність оспорюваних поставок. Крім того, позивач зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання та не міг знати про них.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено .
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а отримані позивачем товари використано в межах його господарської діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім контрагентом.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що надані позивачем первинні документи, якими оформлено відносини із контрагентами, не спростовують наявної щодо останніх податкової інформації, що свідчить про неможливість здійснення ними господарських операцій з приймання-передачі права власності на товари.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Донецькій області.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
26 жовтня 2020 року ГУ ДФС у Донецькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "Айронкем" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Марксвел" за серпень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальні сплави" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватербік" за вересень 2018 року, за результатами якої складено акт від 27 березня 2019 року № 308/05-99-14-11/34283984.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронкем" (лому ХП), Товариства з обмеженою відповідальністю "Марксвел" (глини В2020), Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальні сплави" (вугілля марки АО фр. 25-70 мм), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватербік" (лому ХП, ПХ) з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Донецькій області посилалося на недоліки представленої платником транспортної документації, а також на податкову інформацію, яка свідчить про відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості трудових ресурсів, основних засобів, необхідних для здійснення господарських операцій, та непідтвердження руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0003081411, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1460528,00 грн за основним платежем та 730264,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДФС у Донецькій області названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.