ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №820/4106/17
адміністративне провадження № К/9901/18456/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (суддя Білова О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року (головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.) у справі №820/4106/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18 листопада 2016 року №0004111304, від 14 березня 2017 року №0002671304 та №0002661304.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень податкового органу з підстав не отримування позивачем доходу як додаткового блага.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасовано в частині відмови у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2016 року №0004111304 та від 14 березня 2017 року № 0002671304. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів залишено без змін.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року №0002671304 та від 18 листопада 2016 року №0004111304 в частині основного платежу на суму 27779,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6944,80 грн. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення від 18 листопада 2016 року №0004111304 в частині основного платежу на суму 92102,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23025,50 грн. - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2017 року №0002671304 та від 18 листопада 2016 року №0004111304 в частині основного платежу на суму 27779,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6944,80 грн та у цій частині відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що за умовами Додаткового договору №1 позивачу прощено основну суму боргу в загальному розмірі 151075,59 грн, внаслідок чого вказана сума не може вважатись курсовою різницею.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року №0004111304 в частині основного платежу на суму 92102,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23025,50 грн, скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення документальної невиїзної перевірки, зокрема, позивача несвоєчасно повідомлені про дату та час проведення перевірки.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2015 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 7 жовтня 2016 року № 3859/20-30-13-04/ 2996911359.
Згідно з висновками вказаного акта перевірки у зв`язку із несплатою позивачем податку на доходи фізичних осіб з доходу у розмірі 608 540,94 грн, отриманого як додаткове благо в результаті прощення (анулювання) Банком частини боргу, встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України, у результаті чого позивачем у 2015 році було занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 119 881,18 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року №0004111304.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року № 0004111304 - без змін; збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1522,47 грн (основний платіж - 1217,97 грн, штрафні (фінансові) санкції - 304,50 грн), визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18 листопада 2016 року № 0004111304, у зв`язку з помилкою у здійсненому відповідачем розрахунку суми грошового зобов`язання через невірне визначення бази для нарахування податку за ставкою 20%; зобов`язано Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області винести окреме податкове повідомлення-рішення (за формою "ПС") про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн за порушення пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України в частині неподання річної декларації про майновий стан та доходи.
На підставі вказаного рішення та висновків акта перевірки контролюючим органом додатково винесено податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року №0002671304, яким за результатами розгляду скарги ДФС позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 522,47 грн, з яких 1 217,97 грн - за податковими зобов`язаннями, 304,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002661304, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України (неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом).
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.