ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №640/36385/21
адміністративне провадження № К/990/11966/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 (у складі колегії суддів: Губської Л.В (суддя-доповідач), Епель О.В., Степанюка А.Г.) у справі №640/36385/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ" до Міністерства інфраструктури України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХКОНТРОЛЬ", про визнання протиправним та скасування наказу,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ" (далі - позивач, ТОВ "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ") звернулося до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - відповідач, Міністерство, Мінінфраструктури), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХКОНТРОЛЬ" (далі - ТОВ "УКРТЕХКОНТРОЛЬ"), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України №662 від 06.12.2021 "Про призначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехконтроль" (далі - наказ №662) органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів", який прийнятий на підставі рішення Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року, від 03.12.2021 №54.
Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд зупинити дію оскаржуваного наказу №662 до набрання законної сили рішення по даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає про очевидну протиправністю оскаржуваного наказу №662 та вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії цього наказу, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 задоволено заяву про забезпечення позову.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу №662. У підсумку вважав, що позивачем доведено необхідність вжиття таких заходів з урахуванням положень частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволені заяви ТОВ "УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову виходив з того, що доводи позивача, наведені в заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, ґрунтуються виключно на його припущеннях, за відсутності жодного належного, достатнього та допустимого доказу можливості настання заявлених негативних наслідків. Також вважав, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. У підсумку вважав, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 150,151 КАС України та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Не погодившись з такою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у цій справі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вважає, що наявні вагомі підстави для сумніву у правомірності оскаржуваного наказу № 662 поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак його протиправності, які в сукупності з наведеним вище, є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову. Звертаючись до суду про застосування заходів забезпечення позову позивачем зазначено саме про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу поза обґрунтованим сумнівом - допуск до ринку сертифікації суб`єкта, який отримав відповідний статус за наявності очевидних ознак протиправності акту, на підставі якого цей суб`єкт отримав такий статус. Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його інтересам, які унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення, оскільки ним у заяві про забезпечення позову зазначено, що у разі не зупинення виконання оспорюваного наказу №662, ТОВ "УКРТЕХКОНТРОЛЬ" буде мати можливість видавати сертифікати, які не відповідатимуть вимогам законодавства, а їх дію не можливо буде зупинити чи анулювати навіть після визнання оспорюваного наказу протиправним. Посилається на практику Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 640/13543/19 та від 20.05.2020 у справі 640/11330/19).
Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Третьою особою поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Окрім того, третьою особою у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1-2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із положеннями частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Оскаржуваний наказ № 662 в силу своєї правової природи є актом індивідуальної дії, прийнятим Мінінфраструктури у межах наданих йому повноважень. Означене повноваження Мінінфраструктури позивачем не оспорюється. Позивач вказує виключно на порушення процедури прийняття спірного акту індивідуальної дії, що, в свою чергу, має оцінюватись судом під час розгляду справи по суті.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.