ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 639/645/19
провадження № 51-2021км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_16,
суддів ОСОБА_17, ОСОБА_18,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_19,
прокурора ОСОБА_20,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_21 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Красносільське Кіровського району Автономної Республіки Крим, на вирок Жовтневого районного суду
м. Харкова від 24 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від
10 грудня 2021 року,
якого засуджено за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 - із 20 січня 2019 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIIІ
ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 20 січня 2019 року по 24 березня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 : на користь потерпілої ОСОБА_2 1968 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди; на користь держави
320 грн процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 січня2019 року о 22 год 35 хв поблизу житлового будинку АДРЕСА_1, діючи повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна підбіг до ОСОБА_2 та зненацька завдав їй трьох ударів наявною в нього пустою пляшкою з-під горілки в лобну ділянку праворуч і праву гілку нижньої щелепи, одного удару правим кулаком у праву щоку, після чого зірвав з плеча потерпілої належну їй жіночу сумку з особистими речами. У результаті таких дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження та завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2262 грн.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції залишив без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_22 - без задоволення.
Колегіясуддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду постановоювід 09 вересня 2021 року скасувала ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 січня
2021 року стосовно ОСОБА_1 і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підставою скасування ухвали апеляційного суду стало істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке полягало в порушенні права на захист засудженого ОСОБА_1 .
Постановлено зобов`язати апеляційний суд під час нового розгляду здійснити судовий розгляд відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) із дотриманням прав і законних інтересів усіх учасників судового провадження та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення. Інші доводи касаційної скарги про незаконність засудження ОСОБА_1 та недопустимість доказів зобов`язано перевірити і з`ясувати в ході нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2021 року за результатами повторного апеляційного розгляду зазначений вирок суду першої інстанції залишив без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката
ОСОБА_22 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі й доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указуючи на порушення, допущені судами обох інстанцій, засуджений переважно вдається до переоцінки доказів та аналізу фактичних обставин, при цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Зазначає, що висновки суду про його винуватість ґрунтуються на недопустимих доказах, які отриманоз істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що вилучення речей під час огляду місця події було проведено фактично без понятих, а пред`явлення особи для впізнання з потерпілою - без захисника. Крім того, зазначає, що під час пред`явлення його для впізнання потерпілою він перебував укайданках, чим виділявся серед інших осіб. Також, уважає, що свідка ОСОБА_3, який брав участь у слідчих діях як понятий, зацікавленою особою. Указує на те, що суд першої інстанції проігнорував ряд клопотань сторони захисту про дослідження доказів, зокрема, відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, на якій зафіксовано момент його затримання. Вважає, що місцевий суд незаконно відхилив його клопотання про проведення судово-медичної експертизи. Стверджує, що суд не дослідив речових доказів, при цьому не конкретизує, яких саме. Вказує на порушення місцевим судом порядку допиту свідка під час судового засідання 09 грудня 2019 року, у результаті чого, на його думку, було порушено його право на перехресний допит і захист. Посилається на те, що апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 09 вересня 2021 року, оскільки проявив формалізм та здійснив лише заміну захисника, а на інші порушення, зокрема, допущені місцевим судом, не звернув уваги.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник підтримав касаційну скаргу підзахисного і просив задовольнити її з викладених у ній підстав.
Прокурор Вараниця В. М. заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого та просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію засудженого, захисника і прокурора, перевіривши матеріали касаційного провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого з доповненнями, колегія суддів уважає, що в задоволенні касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніхінстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставитьпитання в касаційній скарзі засуджений.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Висновок щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які оцінив відповідно до закону в їх сукупності та правильно визнав достатніми і взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Кваліфікація дій засудженого як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілої, вчиненого повторно, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 ККє правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2
ст. 186 КК, суд послався на послідовні показання: потерпілої ОСОБА_2, яка засвідчила, що в день події грабіж стосовно неї вчинив саме ОСОБА_1, вона його добре запам`ятала та впізнала під час досудового розслідування; свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які повідомили, що в січні 2019 року у вечірній час, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_1, кожен окремо, з різних квартир почули крики жінки та, виглянувши у вікно, побачили на вулиці конфлікт між жінкою, яка надалі виявилася їх сусідкою, та невідомим чоловіком. ОСОБА_4 вибіг на вулицю і біля сміттєвих баків побачив сусідку на ім`я ОСОБА_6, від якої втікав невідомий чоловік. ОСОБА_5 побачив, що біля сміттєвих баків на снігу сидить жінка та кричить, а невідомий чоловік намагається вирвати в неї сумку і заподіює їй удари по голові, після чого вона перестала чинити опір, а нападник вирвав у неї сумку та побіг; свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які повідомили, що вони як працівники поліції під час чергування затримали ОСОБА_1, який намагався від них утекти. Обидва зазначили, що останній, намагаючись від них утекти, по дорозі викидав якісь речі, зокрема
повербанк, який згодом, крім інших речей, було вилучено під час огляду місця події; свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили, що в січні 2019 року в нічний час вони разом працювали в магазині, розташованому за адресою: