Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 363/423/17
провадження № 61-1226св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач) - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство
з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В.,
Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у справі з 01 вересня 2010 року
до 28 вересня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними набуто у спільну сумісну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, на якій
в подальшому побудовано житловий будинок, який не прийнятий в експлуатацію та відповідно державна реєстрація права власності на нього не здійснена.
Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку відмовляється поділити зазначене спільне майно, просила провести його поділ, згідно з яким визнати:
1) за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ;
2) визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 ;
3) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
1) поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_4, що станом на 29 травня 2018 року становить 783 225,00 грн, по 1/2 частині за кожним;
2) поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_3, що станом на 29 травня 2018 року становить 313 290,00 грн, по 1/2 частині за кожним;
3) поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед
ОСОБА_5, що станом на 29 травня 2018 року становить
130 537,50 грн, по 1/2 частині за кожним;
4) поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед Товариством
з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг"), що станом на 29 травня 2018 року становить 20 072,15 грн,
по 1/2 частині за кожним;
5) поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед Акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ "КБ "ПриватБанк"), що станом на 29 травня 2018 року становить
81 750,01 грн, по 1/2 частині за кожним.
Свої вимоги мотивував тим, що грошові кошти на придбання спірної земельної ділянки він отримав у борг від своєї бабусі ОСОБА_4 у розмірі
30 000,00 дол. США згідно розписки від 02 жовтня 2010 року, в якій встановлено строк їх повернення до 17 березня 2017 року, проте до теперішнього часу борг
не повернутий.
Окрім того, грошові кошти в розмірі 12 000,00 дол. США на будівництво житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1, ним було отримано в борг у ОСОБА_3
в відповідно до розписки від 15 червня 2012 року, в якій було встановлено строк повернення грошових коштів до 30 вересня 2017 року. Вказані кошти
не повернуто.
З метою проведення будівельних робіт у спірному житловому будинку він згідно розписки від 01 квітня 2014 року взяв у ОСОБА_5 в борг грошові кошти
у розмірі 5 000,00 дол. США, строк повернення яких встановлено до 19 січня 2019 року. Ці кошти також залишились неповернутими.
Оскільки вказані правочини були укладені з ОСОБА_4, ОСОБА_3
та ОСОБА_5 під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1
та в інтересах сім`ї, вважав, що боргові зобов`язання підлягають поділу між ними в рівних частинах.
Також зазначив, що в період шлюбу 15 травня 2013 року між ним та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено кредитний договір. За рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 10 грудня 2014 року з нього
на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 072,15 грн, а 11 серпня 2017 року державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження про стягнення з нього цих грошових коштів.
12 липня 2012 року він уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір
та станом на 25 травня 2018 року має заборгованість у розмірі 81 750,01 грн.
Оскільки кредитні кошти він отримував з метою задоволення потреб сім`ї, тому вважає, що боргові зобов`язання за кредитними договорами, також, підлягають поділу між подружжям.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено спільне сумісне майно подружжя, а саме: земельну ділянку площею 0,0750 га, яка розташована по АДРЕСА_1,
з кадастровим номером 3221888801:37:052:0702, та визнано за ОСОБА_1
і ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині вказаної земельної ділянки
за кожним. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив
із того, що спірна земельна ділянка набута сторонами за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на це майно відповідачем не спростована. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірний житловий будинок може бути об`єктом поділу спільної сумісної власності подружжя.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ боргових зобов`язань, суд першої інстанції виходив із недоведеності
та безпідставності цих вимог.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.
Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій
в частині поділу земельної ділянки та відмови у задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині поділу житлового будинку касаційний суд зазначив, що апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що вказаний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, а відтак
не є об`єктом права власності та не може бути предметом поділу відповідно
до положень статей 364, 367 ЦК України незалежно від ступеня його готовності, не встановив ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва на час розірвання шлюбу між сторонами, тобто його обсягу, не з`ясував, чи можливий поділ спірного незавершеного будівництвом житлового будинку в натурі,
чи стягнення грошової компенсації за частку у праві власності на це майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції при повторному розгляді
Суд апеляційної інстанції переглянув справу лише в межах позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_1 про поділ житлового будинку скасовано і прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей про ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва на час розірвання шлюбу між сторонами, що не дає можливість поділити спірне незавершене будівництво житлового будинку в натурі, чи стягнути відповідну грошову компенсацію за частку у праві власності на це майно, оскільки наданий суду звіт про оцінку житлового будинку, незавершеного будівництва станом на 07 грудня 2017 року фіксує готовність будинку на 60 % вже після розірвання шлюбу, а тому не може бути прийняти до уваги, як належний та допустимий доказ наведених вище обставин.
У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року по справі № 730/1196/19 Верховний Суд зазначив, що належним доказом знаходження майна
у недобудованому стані є відповідна судова будівельно-технічна експертиза. Натомість сторони по справі клопотань про призначення експертизи перед судом не заявляли.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати спірне нерухоме майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням
її частки у розмірі 1/2 частини та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що спірний житловий будинок повністю побудований
та використовується ОСОБА_2 за своїм функціональним призначенням але не приймається до експлуатації з вини ОСОБА_2 .
Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц, від 28 жовтня 2019 року
у справі № 308/2695/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц,
від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17-ц, від 27 лютого 2019 року
у справі № 567/147/16-ц.
Доводи інших учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просив залишити оскаржуване судове рішення без змін,
а касаційну скаргу без задоволення. Зазначав, що твердження скаржника
є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
до задоволення.
У травні та червні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу у яких зазначало, що суди повинні неухильно дотримуватись вимог пор законність та обґрунтованість рішення у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 363/423/17, витребувано її з Вишгородського районного суду Київської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
01 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували
у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлового будинку, незавершеного будівництвом, який розташований на АДРЕСА_1, складеного станом на 07 грудня
2017 рік, ступінь його готовності 60 %, ринкова вартість 320 000,00 грн.
Згідно зі звітом про оцінку майна за 2017 рік, складеним приватним підприємством "СВ Девелопмент" (далі - ПП "СВ Девелопмент"), за адресою: АДРЕСА_1 розташований будинок загальною площею 200 кв. м, оздоблення непридатне, оціночна вартість 2 782 074,00 грн, що становить 102 887,00 дол. США.
На виконання вимог ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 22 лютого 2017 року, 28 березня 2017 року Комунальне підприємство "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" повідомило, що за адресою: АДРЕСА_1, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна у Вишгородському БТІ
не виготовлявся, інвентаризаційна справа не заводилась.
У листі від 01 лютого 2017 року Хотянівська сільська рада повідомила,
що житловий будинок за цією адресою не приватизувався.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).