ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/31944/21
адміністративне провадження № К/990/16400/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/31944/21
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 (колегія у складі: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області) про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Київській області № КВ 2605/37/АВ/ТД/ФС-126 від 23.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 240 000 грн.
2. 17.01.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив зупинити стягнення на підставі постанови ГУ Держпраці у Київській області № КВ 2605/37/АВ/ТД/ФС-126 від 23.09.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
4. Приймаючи рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено, а позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому та не надано об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 скасовано. Заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі постанови про накладення штрафу від 23.09.2021 № КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/31944/21.
6. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд, виходив з того, що не дивлячись на оскарження постанови ГУ Держпраці у Київській області, державним виконавцем активно вчиняються дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення відповідача, що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнене чи унеможливлене виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, стане неможливим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, із посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що зупинення дії постанови ГУ Держпраці у Київській області від 23.09.2021 № КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126, яка є предметом оскарження у адміністративному позові, за своїм характером є вирішенням вказаного спору по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову. Також ГУ Держпраці у Київській області погоджується з судом першої інстанції, який в ухвалі від 19.01.2022 дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що сам факт відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є достатнім підтвердженням обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. 29.06.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держпраці у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі за вищевказаним позовом.
12. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 19.10.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
14. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
15. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
16. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
17. Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
18. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
19. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
20. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
21. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
22. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
23. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
24. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що державним виконавцем на підставі спірної постанови відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно позивача. При цьому, такі дії створюють суттєві перешкоди у виконанні судового рішення та призведуть до негативних наслідків та неможливості поновлення порушених прав.
25. У цій справі постанова про накладення штрафу № КВ 2605/37/АВ/ТД/ФС-126 від 23.09.2021 прийнята на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
26. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.