ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №540/352/21
адміністративне провадження № К/9901/27473/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності неправомірною в діях суб`єкта владних повноважень щодо не нарахування та невиплати заробітної плати у повному обсязі, стягнення частини невиплаченої заробітної плати, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року (головуючий суддя Стас Л. В., судді: Турецька І. О., Шеметенко Л. П.)
І. Суть спору
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1, а саме невиплати частини заробітної плати, визначеної статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", за період роботи з 06 квітня 2017 року по 01 вересня 2020 року;
- стягнути з Держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді не отриманої частини заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 06 квітня 2017 року по 01 вересня 2020 року у сумі 1 250 119,60 грн (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч сто дев`ятнадцять гривень 60 копійок).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що бездіяльністю відповідача було порушено його право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
У період з 06 квітня 2017 року по 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Херсонської області та отримував заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Відповідно до наказу прокурора Херсонської області від 10 вересня 2020 року № 466к позивача звільнено з займаної посади та з органів прокуратури області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10 вересня 2020 року.
Згідно з листом Херсонської обласної прокуратури від 28 грудня 2020 року
№ 27-207вих-20, наданого на запит позивача, посадовий оклад ОСОБА_1 за період роботи з 06 квітня 2017 року по 10 вересня 2020 року становить: з 06 квітня 2017 року на посаді прокурора відділу прокуратури Херсонської області - 1996 грн (додаток 7, постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013); з 06 вересня 2017 року на посаді прокурора відділу прокуратури Херсонської області - 5730 грн (додаток 7, постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657).
Позивач уважаючи, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, він має право на отримання заробітної плати та інших виплат за період з 06 квітня 2014 року по 01 вересня 2020 року у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим звернувся до суду з цим з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1, а саме: невиплати йому частини заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період роботи з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року протиправною. Зобов`язано Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року включно, у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, та виплатити її. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що Рішення Конституційного Суду України
№ 6-р/2020 прийнято 26 березня 2020 року, тому заробітна плата позивача з цієї дати нарахована та виплачена не у відповідності до положень ст. 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру", що дає підстави для визнання бездіяльність відповідача у цій частині протиправною. Суд також зазначив, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року включно, у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, та виплатити її.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задоволено. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення частини невиплаченої заробітної плати скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанцій виходив з того, що у Рішенні Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині рішення чітко вказано, що положення п. 26 розд. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто, до визнання Конституційним Судом неконституційними окремого положення п. 26 розд. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, у відповідача не виникло підстав обраховувати посадовий оклад позивача, з урахуванням приписів ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення абз. 3 п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року
№ 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", дійшов висновку, що нарахування посадового окладу позивачу за період з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 відповідало приписам чинного законодавства.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
24 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування позиції скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке полягає в помилковому тлумаченні ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", п. 3 розд. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", а також незастосування ст. 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1, 152 Конституції України, та порушення процесуального права - недотримання апеляційним судом вимог ст. 2, 4, 19, 77 - 79, 242 КАС України.
Предметом спору у даній справі є бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу визначеного приписами ч. З ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період роботи з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року, при цьому висновок Верховного суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах - відсутній.
Водночас, судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у частині здійснення розрахунку заробітної плати за період з 06 квітня 2014 року по 26 березня 2020 року позивачем не оскаржується.
Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Херсонська обласна прокуратура зазначає, що у період спірних правовідносин заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідно до постанови КМУ від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", якою затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури. Відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою КМУ № 505. Крім того, Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини не може впливати, оскільки такі відносини виникли до прийняття цього рішення і воно не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Позивачем подано додаткові пояснення, у яких останній наголошує на тому, що враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань забезпечення працівників прокуратури. Незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ним своїх повноважень (своєї діяльності).
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.