ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 240/17096/21
адміністративне провадження № К/990/10070/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду вид 22 жовтня 2021 року (суддя: Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (суді: Сушко О.О., Залімський І.Г., Мацький Є.М.) у справі позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо непідвищення позивачу посадового окладу із 277 грн. до 338 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року № 1481 за період із 01 листопада 2004 року по 27 грудня 2004 року і невиплати такого підвищення; зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві підвищити позивачу посадовий оклад із 277 грн. до 338 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року № 1481 за період із 01 листопада 2004 року по 27 грудня 2004 року і виплатити на його користь таке підвищення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду вид 22 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року провадження у справі закрито.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції з якою погодився апеляційний адміністративний суд виходив з приписів пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, відповідно до яких суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду вид 22 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що cуди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставини справи, помилково ототожнили вимогу позову у даній справі з відмінними вимогами позовів у справах № 2-П-237/06 та № 806/30/16 і невірно застосували пункт 4 частини першої статті 238 КАС України, що призвело до ухвалення помилкового рішення про закриття провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2022 (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду вид 22 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд надаюци оцінку наявністі підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у поставновах від 31 березня 2021 року у справі № 240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі № 580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі № 804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі № 520/9008/2020 та багатьох інших, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.