ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 813/1930/16
адміністративне провадження № К/9901/27750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (процесуальний правонаступник Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 (суддя Братичак У. В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя Матковська З. М., судді: Затолочний В. С., Каралюс В. М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ГАЛИЧФАРМ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство ``ГАЛИЧФАРМ`` (далі - позивач, ПАТ``ГАЛИЧФАРМ``, товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконними та скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ) податкові повідомлення - рішення від 30.05.2016 №0000391400/6722, №0000401400/6723, №00004111400/6721 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 20ʼ 436,00 грн (в тому числі, основний платіж - 13ʼ 624,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 6812,00 грн), з податку на прибуток на прибуток на 113ʼ 217,00 грн (в тому числі, основний платіж - 90ʼ 574,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 22ʼ 643,50 грн) та зменшення суми залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року, на 61ʼ 567,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки за результатами проведеної перевірки контролюючого органу про допущені товариством порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій з контрагентами-постачальниками, реальність здійснення яких заперечує відповідач, є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Реальність господарських операцій з його контрагентами підтверджується договорами підряду/надання послуг, належними первинними документами (актами приймання виконаних робіт, в тому числі, форми КБ-2в, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками) та документами про допуск працівників підрядників на об`єкт для проведення робіт. Спираючись на судову практику Європейського суду з прав людини позивач наголошував на принципі індивідуальної відповідальності платника податків, згідно з яким платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента в тому разі, якщо не буде доведено залученість цього платника до протиправних діянь іншої особи. Також, на думку позивача, відсутність контрагента за місцем реєстрації не є підставою для позбавлення платника податків права на податкову вигоду.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 11.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, позов задовольнив, скасував оскаржувані податкові - повідомлення рішення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ``ГАЛИЧФАРМ`` підтвердило здійснення господарських операцій відповідними первинними документами та іншими документами. Договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому викладені в акті перевірки висновки є помилковими. Також суд наголосив на індивідуальній відповідальності платника. На думку суду, невиконання контрагентами платника своїх зобов`язань щодо сплати податку до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи, і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та витрати у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження задекларованих даних. Також чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від проведення зустрічної звірки його контрагента або відсутності за місцем реєстрації.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та в позові відмовити.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.04.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач не реалізував право подати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, СДПІ провела позапланову виїзну перевірку ПАТ``ГАЛИЧФАРМ`` з питань господарських відносин з ТзОВ``Риф`` за березень-травень, серпень, листопад 2013 року, лютий 2014 року, з ТзОВ ВТП``Євролізинг`` за січень-липень 2013 року, з ТзОВ``Пергам`` за грудень 2013 року, з ТзОВ``Техенрегосервіс БК`` за липень 2014 року, з ТзОВ``МКД Буд`` за вересень, жовтень, грудень 2014 року, з ПП``Добро - Буд`` за березень 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від зазначених контрагентів, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 12.05.2016 №140/28-06-14-00/05800293 із висновками про порушення ПАТ``ГАЛИЧФАРМ`` норм підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, 138.11 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на суму 90ʼ 574,00 грн, з ПДВ на суму 19ʼ 072,00 грн та завищення від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2014 року на 61ʼ 567,00 грн (далі - акт перевірки; т. І, а.с. 19-131).
Таке порушення полягало у формуванні позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання послуг з виконання будівельно-ремонтних робіт окремих приміщень у будівлях (адміністративний та виробничі корпуси, склади, цеха) ПАТ``ГАЛИЧФАРМ``, в тому числі на території товариства, ремонт чавунно-емальваного вакуумного випарного апарату, встановлення стендів наглядної агітації, розміщення інформаційних матеріалів та розповсюдження методичних брошюр продукції ПАТ``ГАЛИЧФАРМ`` у медичних закладах на підставі договорів із ТзОВ``Риф``, ТзОВ``Пергам``, ТзОВ``Техенрегосервіс БК``, ТзОВ``МКД Буд``, ПП``Добро - Буд``, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру, тому первинні документи за такими операціями позбавлені юридичної сили.
Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій позивача з придбання субпідрядних послуг у цих контрагентів згідно з договорами підряду, контролюючий орган посилався на податкову інформацію (використані результати податкових перевірок, акти про неможливість провести зустрічну звірку та АІС ``Податковий блок``, Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України) щодо господарської діяльності названих підприємств-постачальників та інших суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання. Згідно з цією інформацією водночас один чи декілька контрагентів платників у ланцюгу посередників не мають достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення задекларованих позивачем операцій; або не декларують, або не виконують свої податкові зобов`язання; за місцем реєстрації відсутні.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору у цій справі (т. І, а.с. 143-149).
Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права до встановлених у цій справі обставин, Суд виходить з такого.
Порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту у 2013, 2014 роках був врегульований нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).