ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 1740/2071/18
адміністративне провадження № К/9901/25645/19; К/9901/25537/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1740/2071/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційні провадження у якій відкрито за касаційними скаргами: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 (головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.) і Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 (суддя Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство фірма "Верес" звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2018 №0004081401, №0004091401, №0004061401, №0004071401.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004081401 від 08.05.2018; №0004091401 від 08.05.2018. Ухвалено в частині нове судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004081401 від 08.05.2018, яким визначено до сплати грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік в сумі 15436,93грн за податковим зобов`язанням та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3859,23грн. У задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004091401 від 08.05.2018; №0004081401 від 08.05.2018 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство фірма "Верес" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2019.
Крім того, Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області також не погодилось рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2019 відкрито касаційне провадження №К/9901/25537/19 за касаційною скаргою Приватного підприємства фірми "Верес".
Ухвалою суду від 25.09.2019 відкрито касаційне провадження № К/9901/25645/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області.
Ухвалою від 19.11.2020 здійснено заміну сторони у справі її правонаступником, Приватне підприємство фірму "Верес" - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес". Об`єднано касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Верес" №К/9901/25537/19 та Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області №К/9901/25645/19 в одне провадження під номером К/9901/25537/19.
Ухвалою суду від 17.10.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 18.10.2022.
Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у порядку письмового провадження на підставі положень статті 345 КАС України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство фірма "Верес", код ЄДРПОУ 24169784 (ПП Фірма "Верес") зареєстровано, як юридична особа Рокитнівською районною державною адміністрацією 22.04.1997 та перебуває на обліку в органі ДФС у Рівненській області (а.с.80-83).
У період з 02.04.2018 по 16.04.2018 уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства фірми "Верес" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами перевірки складено акт №1075/17-00-14-01/24169784 від 23.04.2018 (а.с.16-49), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення, зокрема:
- пп. 196.1.7. п. 196.1 статті 196, абз. "а" п. 198.5 ст. 198 ПК України встановлено заниження суми ПДВ яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 106 742 грн., за грудень 2016 року в сумі 45 917 грн., за лютий 2017 року в сумі 39606 грн., за березень 2017 року в сумі-19640 грн., за квітень 2017 року в сумі 1579 грн та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в сумі 44 805 грн., в т.ч. за лютий 2017 року в сумі 5613 грн., за квітень 2017 року в сумі 3751 грн., за грудень 2017 року в сумі 35 442грн.;
- пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України внаслідок неподання декларації на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2015р., 2016р. та 2017р.
- пп. 266.1.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.3 п. 266.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп.266.7.5п.266.7, пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до бюджету Кожухівської сільської ради на загальну суму 93 736,90 грн., в т.ч. за 2015р.- 15 436,93грн., за 2016р.- 17 464,77грн., за 2017р.- 60 835,20грн (а.с.47).
08.05.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:
форми "Р" №0004061401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 133428 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 106742грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26686грн. (а.с.54);
форми "В1" №0004071401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 56006 грн. (відшкодування - 44805 грн., штрафні фінансові санкції - 11201 грн.) (а.с.57);
форми "Р" №0004081401, яким визначено до сплати грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 117171,12 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 93736,90грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23433,22грн. (а.с.56);
форми "ПС" №0004091401, яким застосовано штраф за порушення строків подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно в сумі 510 грн. за платежем податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки (а.с.55).
Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, за результатами якого Державною фіскальною службою України оскаржені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.59-76).
Вважаючи протиправними наведені податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними у справі доказами не підтверджується факт відчуження позивачем ТМЦ, податок на додану вартість за якими підлягав би включенню до складу податкових зобов`язань.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для нарахування та сплати позивачем такого податку в 2015-2017 роках. Також суд зазначив, що нерухоме майно ППФ "Верес" не є об`єктами оподаткування з підстав передбачених абз. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки належні позивачу будівлі використовуються, як промислові об`єкти, тому податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись. Оскільки ППФ "Верес" не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і в нього відсутнє майно, що є об`єктом оподаткування, тому у нього відсутній обов`язок подавати декларації за 2015-2017 роки.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував частково, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено частково.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік та визнав його таким, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004081401 визнано протиправним та скасувано в частині нарахованого грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.
Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 08.05.2018 №0004061401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість та №0004071401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, є протиправними та підлягають скасуванню. Суд вважав, що висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються на припущеннях, оскільки фактів фактичного спорудження "об`єкта інвестування" або "фактичної можливості такого спорудження" на виконання умов по договору про спільне будівництво в акті перевірки не приведено, а відтак відповідачем безпідставно зроблено висновок про необхідність сплати позивачем податку на додану вартість із вартості будівельних матеріалів використаних у спільній діяльності у вказаному звітному періоді 2017 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Суд апеляційної інстанції констатував, що матеріали справи не містять доказів про те, що нежитлова будівля, що належить позивачеві, не є об`єктом оподаткування у розумінні підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач оскаржив його до Верховного Суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство вказує, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Позивач зазначає, що будь-яких доказів використання приміщень для цілей, не пов`язаних з роботою підприємства, в акті перевірки не наведено. Поряд з цим, будівлі (виробничі, домоміжні), що входять до складу підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Таким чином, визначені у цій справі будівлі не є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) і податок не повинен нараховуватись, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004081401 від 08.05.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.
У свою чергу, податковий орган не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. У касаційній скарзі відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Вказує, що суди при вирішенні справи порушили норми матеріального і процесуального права, а саме: ст. 6, 72, 73, 74, 75, 241 КАС України, ст. 196, 198 Податкового кодексу України, пункти 6 П(С)БО 2 "Баланс", 19 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Як вбачається з проведеної перевірки, операції з передачі товарно-матеріальних цінностей є постачанням товарів та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Слід враховувати, що при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).
Як вбачається, у цій справі позивач у касаційному порядку оскаржує рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень: №0004091401 від 08.05.2018 (штраф у розмірі 510 грн за порушення строків подання декларації); №0004081401 від 08.05.2018, яким визначено до сплати грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік (у сумі 17464,77 грн - основний платіж та 4366,16 грн -штрафна санкція); за 2017 рік (у сумі 60835,20 грн -основний платіж та 15208.80 грн -штрафна санкція).
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги Товариства, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Судами з`ясовано, що відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1395118411 від 20.03.2007, ПП Фірмі "Верес" на праві власності належать нежитлові будівлі загальною площею 1267.4 м.кв., а саме: прохідна загальною площею 9.6 м.кв.; складські приміщення загальною площею 28.6 м.кв; гараж з прибудовами загальною площею 245.3 м.кв.; майстерня загальною площею 983,9 м.кв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Кожухівка, вул. Центральна, буд. 57. Вищевказані нежитлові будівлі ППФ "Верес" придбало згідно з договором купівлі-продажу №705238 серії ВЕЕ від 06.03.2007.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для справляння податку на нерухоме майно у 2016 році слугувало рішення Кожухівської сільської ради "Про затвердження ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Кожухівської сільської ради на 2016 рік" від 17.08.2015 №259.
Апеляційний суд правильно вказав, що податковий орган при визначенні платникам податкового зобов`язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а відтак наявні правові підстави для нарахування платникам, як власникам нежитлової нерухомості грошового зобов`язання за 2016 рік.
Також, касаційний суд погоджується, що з висновками щодо правомірності визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік. Як вбачається, правовою підставою для справляння податку на нерухоме майно слугувало рішення Кожухівської сільської ради "Про затвердження ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Кожухівської сільської ради на 2017 рік" від 23.06.2016 №59.
Суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 (справа №825/1496/17) викладена правова позиція щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів, висновки стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них.
Поряд з цим, позивач у касаційній скарзі та суд першої інстанції дотримувались висновків, що рішення відповідача прийнято протиправно, без врахування приписів абз. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а документи, що надавались відповідачу підтверджують, що на майно, яке перебуває у власності позивача, розповсюджується дія вказаного положення.
У свою чергу, апеляційний суд вказав, що говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.
Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
З наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Суд апеляційної інстанції констатував, в межах спірних відносин приведені обов`язкові умови для застосування пільг, визначених приведеною законодавчою нормою не дотримані, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належать прохідна загальною площею 9.6 м.кв.; складські приміщення загальною площею 28.6 м.кв; гараж з прибудовами загальною площею 245.3 м.кв.; майстерня загальною площею 983,9 м.кв., що не є будівлями промисловості в розумінні пункту "є" підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.