ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/9662/18
адміністративне провадження № К/9901/9559/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Лоджистік" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №826/9662/18.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Лоджистік" (далі - ТОВ "Т-Лоджистік") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 16.03.2018 №0012941404.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 в позові відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання спірних послуг та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим. Також відповідач посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 03.02.2017, в якому останній заперечує своє відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Медіейшн Компані" та вирок Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №757/3074/18-к, що доводить нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Т-Лоджистік" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Т-Лоджистік" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Медіейшн Компані" за період січень 2017 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.02.2018 №184/26-15-14-04-05/40333393, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 117000,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року - 117000,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2018 №0012941404, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 146250,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 117000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29250,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Судами встановлено, між ТОВ "Медіейшн Компані" в особі директора Мусіяки А.Ю. (виконавець) та ТОВ "Т-Лоджистік", в особі директора Булатецького О.І. (замовник), укладено договір про надання послуг з обслуговування автомобілів № 01/17-1 від 10.01.2017, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати за плату наступні послуги та роботи: планове технічне обслуговування; поточний ремонт та обслуговування; встановлення додаткового технічного обладнання; мийка та інші роботи по дотриманню в належному стані, а замовний зобов`язується оплачувати такі послуги (п.1.1 договору).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, наряди-замовлення, податкові накладні, оплата за отримані послуги здійснювались позивачем на підставі рахунків-фактур.