ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №160/5058/20
адміністративне провадження № К/9901/32070/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/5058/20
за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є., суддів: Іванова С.М., Коршуна А.О.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра", в якому просила:
- визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні в виплаті) гарантованої суми вкладу та такими що порушують норми статті 24 (дискримінація) Конституції України;
- визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно рахунку № 26307232542521 договору банківського вкладу;
- стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 32298,69 грн. (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто вісім гривень 69 копійок);
- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 14 702,05 грн. ( чотирнадцять тисяч сімсот дві гривні 05 копійок);
- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 4759.85 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 85 копійок).
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму відшкодування у розмірі 15 340, 70 грн. (п`ятнадцять тисяч триста сорок гривень сімдесят копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачка подав апеляційну скаргу.
3. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, залишено її без руху та запропоновано позивачці протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали усунути недолік шляхом надання документу. Який підтверджує факт сплати судового збору у визначенгому законодавством України розмірі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд виходив з того, що дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначивши, що вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 817/777/16.
На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху позивачка подала до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обгрунтоване тим, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викледоної в постанові від 15 грудня 2019 року у справі № 817/649/16, на неї в даних правовідносинах розповсюджується дія частини третьої статті 22 закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - закон № 1023-XII).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №160/5058/20. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі №160/5058/20 - повернуто.
Обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд виходив з тих же мотивів, що і в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, 23 листопада 2020 року позивачка направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №160/5058/20 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 як споживач фінансових послуг має право на звільнення від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Зроблено посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15 травня 2019 року по справі № 817/649/16 та № 817/649/16 та постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року по справі № 826/14519/18.
З огляду на зазначене позивач вважає, що висновки суду про наявність підстав для повернення апеляційної скарги є помилковими.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2020 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Рибачук А.І., Стеценко С.Г.
5. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали апеляційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 18 жовтня 2022 року.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
8. Ключовим питанням при розгляді цієї справи є правомірність дій суду апеляційної інстанції щодо незастосування до даних правовідносин положень частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". З огляду на зазначене колегія суддів Верховного Суду зазначає про таке.
За приписами частини другої статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.