ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 420/5/22
адміністративне провадження № К/990/20141/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/5/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кравця О.О., суддів Зуєвої Л.Є., Коваля М.П.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.12.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника від 23.11.2021 № 156050011065;
зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити з 01.10.2021 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсію, у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) у розмірі 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_3 ;
стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн та 908, 00 грн - судового збору.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала протиправністю рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки частина перша статті 36 Закону № 1058-IV визначає перелік осіб, яким призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника, та зазначена норма не містить обов`язкового виключення дітей із членів сім`ї померлого годувальника, в зв`язку з їх народженням пізніше зазначеного у частині другій цієї ж статті десятимісячного терміну з дня смерті годувальника. При цьому позивачка зазначила, що оспорюване рішення відповідача є дискримінаційним по відношенню до малолітньої ОСОБА_2, яка дійсно була народжена майже через два роки після смерті її батька за допомогою репродуктивних технологій, але це не відміняє батьківства ОСОБА_3 та відповідно вона є його біологічною донькою, та має всі відповідні права та гарантії, які передбачені законом.
Щодо розміру пенсії позивачка зазначила, що на двох та більше непрацездатних членів сім`ї пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27.05.2022 задовольнив позовні вимоги.
3. П`ятий апеляційний адміністративній суд постановою від 15.07.2022 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 02.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2022, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 22.08.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що 22.09.2016 між позивачкою та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.
У вересні 2017 року чоловіку позивачки ОСОБА_3 було встановлено діагноз меланома тулуба, яка не підлягала лікуванню.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до Центру реконструктивної та відновної медицини Університетської клініки Одеського національного медичного університету із заявою щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, у зв`язку із чим, зокрема було здійснено кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка за заявою від 04.09.2017.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 618.
20.04.2019 ОСОБА_1 було проведене перенесення ембріонів, які були отримані в результаті запліднення яйцеклітини заявниці та померлого ОСОБА_3 .
В результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій у заявниці наступила вагітність, яку вперше було підтверджено 03.05.2019, яка завершилась пологами, в результаті яких ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_2 .
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21.07.2021 у справі №523/19447/20 встановлено факт, що ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, та який помер в місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 01.10.2021 № 8969 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, зазначивши, що кількість утриманців " 2", пенсія на іншій підставі не призначалась, на сьогодні - не працює.
До заяви були подані документи на підтвердження права на призначення пенсії: військовий квиток, диплом, трудова книжка ОСОБА_3, довідка до акта огляду МСЕК ОСОБА_3 про встановлення першої "А" групи інвалідності, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21.07.2021 у справі №523/19447/20.
ГУ ПФУ в Одеській області згідно з поданою заявою від 01.10.2021 призначило пенсію у зв`язку із втратою годувальника - ОСОБА_3 . ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 в розмірі 50 % для обчислення пенсії у разі втрати годувальника.
Разом з цим 08.10.2021 ГУ ПФУ в Одеській області був направлений лист за вих. № 1500-0304-5/126740 до Пенсійного фонду України про надання роз`яснень щодо правомірності призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Листом Пенсійного фонду України від 12.11.2021 було надано роз`яснення, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), а рішення Суворовського районного суду (щодо визнання батьківства) не містить зобов`язання щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, що призначає пенсію, яким було розглянуто заяву позивачки - ГУ ПФУ в Запорізькій області.
З урахуванням наданих Пенсійним фондом України роз`яснень, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення від 23.11.2021 № 15605001165 про відмову у призначенні пенсії, з підстав того, що дитина ОСОБА_2 народилась після спливу 10 місяців з дня смерті годувальника.
Не погоджуючись із таким рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є дитиною померлого годувальника - ОСОБА_3, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV у розмірі, визначеному відповідно до статті 37 цього ж Закону - на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до кола осіб, які мають право на отримання пенсії по втраті годувальника, вказаних у частині другій статті 36 Закону № 1058-ІV, відносяться діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника, у тому числі внаслідок штучного запліднення, яке відбулось у період життя особи, яка мала бути годувальником дитини) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 у розумінні норм чинного законодавства не був годувальником ОСОБА_2, а її народження внаслідок штучного запліднення, що відбулось після спливу 10 місяців після смерті ОСОБА_3 - не надає їй ( ОСОБА_2 ) права на пенсію, у зв`язку із втратою годувальника, відповідно до вимог частини другої статті 36 Закону № 1058-ІV .
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що єдине тлумачення Верховним Судом положень статті 36 Закону № 1058-ІV дасть можливість відновити порушені права малолітньої ОСОБА_2 та не допустити в майбутньому прийняття судами та органами Пенсійного фонду України дискримінаційних рішень по відношенню до дітей, які були і будуть зачаті та народжені за допомогою репродуктивних технологій, у тому числі після смерті біологічних батьків, не ставлячи в залежність від цього об`єм їх прав та свобод, гарантованих законодавством України, Загальною декларацію прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
10. У відзиві на касаційну скаргу позивачки ГУ ПФУ в Одеській області просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване ОСОБА_1 судове рішення - без змін, оскільки норми статті 36 Закону № 1058-ІV чітко визначають, що пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема дітям (у тому числі дітям, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; чоловікові (дружині), померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
14. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
15. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, зокрема: кожна малозабезпечена людина має право на соціальну та медичну допомогу; сім`я як головний осередок суспільства має право на належний соціальний, правовий та економічний захист для забезпечення її всебічного розвитку; діти та підлітки мають право на належний соціальний, правовий та економічний захист.
16. Отже, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
17. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.