Постанова
Іменем України
17 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 463/3634/17
провадження № 61-21293 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1
в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники Львівської області,
відповідачі: Винниківська міська рада Львівської області, ОСОБА_1, Львівська міська рада,
представник ОСОБА_1 - адвокат Бень Богдан Зіновійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Беня Богдана Зіновійовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники Львівської області (далі - територіальна громада м. Винники) звернувся до суду
з позовом до Винниківської міської ради Львівської області (далі - Винниківська МР), ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Винниківської МР від 26 березня 2015 року № 1725 ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 4610160300:04:004:0250,
площею 0,0623 га, розташовану по АДРЕСА_1 .
Указана земельна ділянка розташована на відстані 1,5 м від притоки
річки Миклашівка та відноситься до земель водного фонду, а тому не може передаватися у власність громадян й оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням порядку передачі та зміни цільового призначення земельної ділянки, що порушує інтереси територіальної громади
та державні інтереси.
З урахуванням наведеного, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 просив суд визнати недійсним вищевказане рішення Винниківської МР від 26 березня 2015 року № 1725 та повернути у власність територіальної громади м. Винники в особі Винниківської МР спірну земельну ділянку (реєстраційний номер нерухомого майна 638612946101).
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року у задоволенні позову заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишено
без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова
від 24 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-21268св19).
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2021 року клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 задоволено частково. Залучено Львівську міську раду (далі - Львівська МР)
як співвідповідача до участі у справі.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року позовну заяву заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1
в інтересах держави в особі територіальної громади м. Винники
до Винниківської МР, ОСОБА_1, Львівської МР про визнання недійсним рішення, повернення земельної ділянки залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, районний суд виходив із того, що позивач,
будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду судового засідання, у судове засідання 03 червня 2021 року повторно
не з`явився (повторно не забезпечив явку свого представника),
про причини цього суд не повідомив, відповідних клопотань до суду
не подав (частина п`ята статті 223, пункт третій частини першої статті 257 ЦПК України).
Прокурор був повідомлений про судове засідання, призначене на 12 квітня 2021 року, під розписку у судовому засіданні 24 лютого 2021 року,
а про судове засідання, призначене на 03 червня 2021 року, - шляхом вручення судової повістки про виклик. У зв`язку з повторною неявкою позивача у судовому засіданні 03 червня 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бенем Б. З., заявлено клопотання
про залишення позову без розгляду, яке підтримано представником Львівської МР.
Суд першої інстанції також зазначив, що прокурор, як позивач, зобов`язаний був цікавитися розглядом справи та проявляти ініціативу щодо своєчасного
її розгляду.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова задоволено. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи ухвалу районного суду про залишення позову прокурора без розгляду та повертаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходив із того,
що представник позивача - Межвінський Д. З., був належним чином повідомлений про розгляд справи лише 12 квітня 2021 року, який було відкладено на 03 червня 2021 року у зв`язку неявкою прокурора.
У матеріалах справи наявна судова повістка від 12 квітня 2021 року
про виклик Львівської місцевої прокуратури № 1 у судове засідання
на 03 червня 2021 року, на якій наявний напис: "О. Дропа 15.04.21" і підпис. Проте, відомості про повідомлення прокуратури про судове засідання засобами зв`язку відсутні (частини п`ята, шоста статті 128 ЦПК України).
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Дропа О.
не є представником позивача. Тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду, так як не встановлено факт повторної неявки позивача
у судове засідання при належному його повідомленні про призначені судові засідання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бень Б. З., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Б. З., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Беню Б. З., строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано з Личаківського районного суду
м. Львова цивільну справу № 463/3634/17. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності сторін, надавши перевагу інтересам прокуратури.
При цьому суд апеляційної інстанції правильно встановив, що прокурор двічі не з`явився у судове засідання (12 квітня та 03 червня 2021 року), проте порушив норми процесуального права, зробивши висновок про те,
що отримання судової повістки Дропою О. І., яка працює на посаді спеціаліста у Львівській місцевій прокуратурі № 1, не є належним повідомлення прокуратури про дату і час судового засідання, оскільки Дропа О. І. не є представником позивача.
Посилаючись на відповідні норми ЦПК України та положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), зазначає, що поняття "представник юридичної особи" та "представник позивача" не є тотожними. Судова повістка вручається представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, а не представнику у справі. Тому апеляційний суд зробив помилкові висновки про відсутність доказів повідомлення прокуратури про судове засідання 03 червня
2021 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про те, що Дропа О.
не є представником прокуратури, проте не зрозуміло на підставі дослідження й оцінки яких саме доказів апеляційний суд зробив такі висновки. У матеріалах справи відсутні докази того, що особа, яка отримала вказану судову повістку, не є працівником прокуратури.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Б. З., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.