Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 367/4516/20
провадження № 61-582св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2021 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту.
В обґрунтування заяви вказав на те, що він проходить військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України. 26 грудня 2019 року він звернувся до комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з вирішення питань щодо включення до особових справ військовослужбовців інших осіб як членів їхніх сімей (далі - комісія Адміністрації Держприкордонслужби) з рапортом про включення до його особової справи як члена сім`ї його пасинка (сина дружини) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду рапорта комісія Державної прикордонної служби України прийняла оформлене протоколом № 1 рішення про відмову у задоволенні клопотання з причин невизнання пасинка ОСОБА_2 членом його сім`ї.
Зазначав, що ОСОБА_2 є дитиною від першого шлюбу його дружини ОСОБА_3, з якою він 23 серпня 2018 року уклав шлюб. Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року у справі № 129/1305/18, визначено, що його малолітній пасинок ОСОБА_2 проживатиме з матір`ю. З цього часу вони з пасинком проживають разом і всі витрати на пасинка вони несли і продовжують нести разом із дружиною. Його дружина ОСОБА_3 перебуває з 11 листопада 2019 року в соціальній відпустці по догляду за їх спільною дитиною до досягнення трирічного віку. З 13 грудня 2019 року по теперішній час вони разом з дружиною та пасинком зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що підтвердженням того, що його пасинок проживає разом із ним є довідка від 17 грудня 2019 року № 676, видана Ірпінською спеціалізованою загальноосвітньою школою № 12, про те, що дитина навчається у 1-Б класі вказаної школи. Невизнання відповідачем факту того, що пасинок є членом його сім`ї, позбавляє дитину права на сім`ю, так як сім`ї в якій він народжений, на цей момент не існує.
На підставі викладеного позивач просив суд встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є членом його сім`ї.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, суд першої інстанції виходив із того, що незгода заявника з рішенням комісії Адміністрації Держприкордонслужби свідчить про наявність між сторонами спору про право, а тому вирішення питання про включення до особових справ військовослужбовців інших осіб як членів їхніх сімей здійснюється в позовному провадження.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що всупереч пункту 1 частини першої статті 318 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник у поданій заяві не вказує, з якою метою він просить суд встановити цей факт і які юридичні наслідки для заявника він породжує.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2021 року скасовано, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд виходив зі того, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності між сторонами спору про право, однак помилково вирішив вказану заяву по суті, а не залишив її без розгляду.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що посилання суду першої інстанції на незазначення заявником у поданій заяві мети встановлення факту помилкові, оскільки із заяви вбачається, що зазначений факт заявнику необхідно встановити для зарахування до складу членів його сім`ї пасинка ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У січні 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що Адміністрація Державної прикордонної служби України не має заперечень щодо визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, членом сім`ї заявника, а також те, що спір про право відсутній;
- не надали належної оцінки тому, що встановлення факту того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є членом сім`ї заявника та його дружини ОСОБА_3, необхідне для зарахування вказаної дитини до складу сім`ї в особистій справі заявника, надання цій дитині можливості реалізувати свої права як члену сім`ї військовослужбовця та члена сім`ї учасника АТО, а також постановки разом із заявником та іншими членами його сім`ї на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання;
- не звернули увагу на різницю процедур внесення членів сім`ї військовослужбовця до його особистої справи та постановки військовослужбовця та членів його сім`ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.
Станом на момент розгляду справи відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року, після усунення заявником недоліків касаційної скарги, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року; відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 367/4516/20 із Ірпінського міського суду Київської області; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У червні 2022 року матеріали справи № 367/4516/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу № 367/4516/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник ОСОБА_1 проходить військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України.
26 грудня 2019 року заявник звернувся до комісії Адміністрації Держприкордонслужби з рапортом про включення до його особової справи як члена сім`ї його пасинка (сина дружини) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду вказаного рапорта 25 лютого 2020 року комісія Адміністрації Держприкордонслужби прийняла рішення, оформлене протоколом № 1, про відмову у задоволенні клопотання заявника з причин невизнання пасинка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом його сім ʼї.
Також судами встановлено, що ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбу, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2018 року у справі № 129/1305/18 був розірваний. Також вказаним рішенням з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1 000,00 грн щомісячно до досягнення повноліття.
23 серпня 2018 року заявник уклав шлюб з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про одруження.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 виходив із того, що рішення комісії Адміністрації Держприкордонслужби від 25 лютого 2020 року, оформлене протоколом № 1, зумовило необхідність встановлення юридичного факту того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, народження є членом його сім`ї.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.