Постанова
Іменем України
03жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 2-21/11
провадження № 61-16148св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області,
відповідачі: Приватна агрофірма "Нива", ОСОБА_1, Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2005 року Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області звернулась до суду з позовом до Приватної агрофірми "Нива" (далі - ПАФ "Нива"), ОСОБА_1, Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ВДВС) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позов обґрунтований тим, що 08 серпня 2002 року між ПАФ "Нива" та ОСОБА_3 укладений договір купівлі - продажу приміщення механічної майстерні (площа 781,7 кв м) та котельні (площа 116,9 кв м) (далі - Договір) загальною площею 898,6 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .. Договір складено та посвідчено приватним нотаріусом Мойсеевою О. Я.
У Договорі зазначено, що вказані вище приміщення належать ПАФ "Нива", продаж вчинено за ціною 21 123,00 грн включно з ПДВ, згідно з інвентаризаційною оцінкою ціна приміщень становить 159 359,00 грн.
Договір укладений з порушенням норм закону, його необхідно визнати недійсним, оскільки ПАФ "Нива" у 1999 році мала заборгованість перед бюджетами різних рівнів зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), тому з 20 січня 1999 року всі активи підприємства внесені до Державного реєстру застав рухомого майна.
Державний виконавець ВДВС Кобельник О. С. 02 квітня 2002 року виніс постанову про арешт майна ПАФ "Нива" відповідно до статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" та оголосив заборону його відчуження при здійсненні примусового виконання зведеного виконавчого провадження із виконання трьох наказів Господарського суду Львівської області.
Згідно зі статтею 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не порушують його законних прав та інтересів. Порушуючи вимоги законодавства, 08 серпня 2002 року державний виконавець виніс постанову про зняття заборони на відчуження нерухомого майна у зв`язку з отриманням заяви ОСОБА_3 про зняття арешту з приміщення механічної майстерні та котельні. У результаті незаконних дій державного виконавця 08 серпня 2002 року укладений оспорюваний Договір.
Оскільки сторонами укладено договір за ціною, нижчою від інвентаризаційної оцінки майна у 7,5 разів, то державі завдано збитків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Пустомирівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2012 року, позов задоволено.
Визнано недійсним Договір, предметом якого є приміщення механічної майстерні (площа 781,7 кв м) та котельні (площа 116,9 кв м) загальною площею 898,6 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що ПАФ "Нива" порушило вимоги пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III згідно з яким пріоритет податкової застави по відношенню до пріоритетів інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Також, порушено підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 вказаного Закону, а саме, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом; купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької); готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Львівського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Пустомирівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року, просила скасувати оскаржуване рішення, у позові відмовити.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 березня 2011 року відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, просила скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував пункт 4 частини другої статті 358 ЦПК України, не дослідив належним чином обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі.
У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, які є поважними і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку.
Суд апеляційної інстанції не перевірив обставини, на які посилалася ОСОБА_2, а саме: що вона не була залучена до участі у справі, хоча розглядалися питання про її права, як співвласника майна, а також, що рішення суду першої інстанції вона не отримала.
Висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження є передчасним.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставами для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував пункт 4 частини другої статті 358 ЦПК України, не дослідив належним чином обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.