Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 263/4637/18
провадження № 61-10650св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника під час виконання ним трудових обов`язків.
Позов обґрунтований тим, що 21 жовтня 1996 року її єдиного сина - ОСОБА_2 (далі - син позивачки) прийняли на службу до органів МВС України. У травні 2014 року син позивачки мав спеціальне звання прапорщика міліції та працював на посаді молодшого інспектора зв`язку батальйону патрульної служби Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області. Робоче місце сина позивачки знаходилось у першому корпусі адміністративної будівлі Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області за адресою: вул. Георгіївська, 63, м. Маріуполь (далі - адмінбудівля).
08 травня 2014 року ОСОБА_2 заступив на добове чергування помічником оперативного чергового в адмінбудівлі, робоча зміна повинна була тривати до 09.00 години ранку наступного дня.
09 травня 2014 року приблизно з 09.00 до 10.00 години в адмінбудівлі почалась перестрілка, яку органи досудового розслідування кваліфікували як терористичний акт, внаслідок якого син позивачки отримав вогнестрільне кульове поранення. Декілька годин він перебував у напівпритомному стані в кабінеті "Сектор інформаційних технологій" на третьому поверсі адмінбудівлі, потребуючи невідкладної медичної допомоги. Близько 13 години 40 хвилин його доставили до лікарні, де він помер цього ж дня від отриманого поранення.
Згідно з висновком комісійної судово - медичної експертизи у разі надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги син позивачки міг лишитися живим.
02 червня 2014 року начальник ГУ МВС України в Донецькій області затвердив акт № 1 про нещасний випадок (форма Н-1), відповідно до якого причиною нещасного випадку визнано травми, одержані внаслідок протиправних дій інших осіб.
За фактами подій в адмінбудівлі, що сталися 09 травня 2014 року розпочато низку кримінальних проваджень, об`єднаних в одне - № 22015050000000135. На час звернення до суду вирок не ухвалений. Дії осіб, щодо яких складено обвинувальний акт, кваліфіковані, зокрема, за частиною третьою статті 258 Кримінального кодексу України (далі - КК України) як терористичний акт, що призвів до загибелі людей. Особу, яка безпосередньо завдала вогнепального поранення ОСОБА_2 органи досудового розслідування не встановили.
Центральний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області проводить досудове розслідування кримінального провадження від 5 квітня 2016 року № 12016050770001266 за частиною третьою статті 136 КК України через ненадання допомоги сину позивачки, який перебував у небезпечному для життя стані, що призвело до його смерті. Досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні триває.
Роботодавець - МВС України, в особі Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області та ГУ МВС України в Донецькій області, не забезпечив ОСОБА_2 належні, безпечні та здорові умови праці, що призвело до його загибелі. Він ніколи не проходив спеціальної підготовки для переміщення на посаду помічника оперативного чергового, з огляду на що був неправомірно допущений до виконання відповідної роботи не за посадою, без проходження спеціального навчання, інструктажу та без перевірки знань з охорони праці.
Станом на 09 травня 2014 року ОСОБА_2 не був ознайомлений з планом оборони адмінбудівлі, з правилами безпечної роботи в умовах оголошеної з квітня 2014 року антитерористичної операції на території Донецької області, правилами поведінки працівників на території міськвідділу міліції тощо, не мав достатньої кількості зброї та засобів індивідуального захисту або доступу до них, не знав, як має діяти кожен з підрозділів на випадок спроби збройного захоплення приміщення та на випадок поранення працівника міліції.
Моральні страждання позивачки обґрунтовані глибиною горя та душевного болю, які вона пережила через смерть сина. ОСОБА_1 не може відійти від отриманої внаслідок цього психологічної травми та змиритись з його смертю. Його втрата позбавила позивачку матеріальної та моральної підтримки.
Враховуючи вказане, а також неможливість відновлення попереднього стану, просила стягнути з відповідачів солідарно на її користь 1 000 000,00 грн як відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 березня 2019 року у позові відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка не довела протиправність дій жодного з відповідачів, їхньої вини у загибелі ОСОБА_2 та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Суд погодився з тим, що позивачці заподіяні моральні страждання через загибель єдиного сина внаслідок озброєного нападу на адмінбудівлю 09 травня 2014 року, що це є глибоким горем і, безперечно, спричинило позивачці душевні страждання, психологічні переживання.
Син позивачки, зокрема, як співробітник МВС, був обізнаний про проведення на території міста Маріуполя антитерористичної операції станом на травень 2014 року.
Враховуючи положення Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 28 квітня 2009 року № 181 (далі - Інструкція № 181), беручи до уваги проведення на території міста Маріуполя антитерористичної операції станом на травень 2014 року, чергування ОСОБА_2 з 08 на 09 травня 2014 року у черговій частині адмінбудівлі не є порушенням норм КЗпП України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, це не свідчить про незаконність дій роботодавця, Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області, оскільки залучення співробітників міліції до такого чергування прямо передбачено Інструкцією № 181.
Перебування сина позивачки в адмінбудівлі Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 09 травня 2014 року було зумовлене виконанням його посадових обов`язків, а загибель під час такого виконання не має прямого зв`язку з будь-якими діями (бездіяльністю) роботодавця, а тому не підтверджує наявність вини Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області у загибелі ОСОБА_2 .
Враховуючи відсутність у суду першої інстанції об`єктивної можливості у будь-якій інший спосіб перевірити відомості, викладені у актах форми Н-1 та Н-5, про проходження сином позивачки відповідних інструктажів, посилання про вказані факти в офіційних документах є належним доказом того, що син позивачки такі інструктажі дійсно проходив.
ОСОБА_2 загинув при виконанні службових обов`язків, що стало підставою для виплати його близьким одноразової грошової допомоги, проте вказаний факт не породжує для відповідачів обов`язку з відшкодування заподіяної моральної шкоди, оскільки відсутня така складова цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка будь-якого з відповідачів, зокрема, безпосереднього роботодавця - Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області.
Короткий зміст судових рішеньсудів апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 вересня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для надання клопотання про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі судді-доповідача Зайцевої С.А. у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Суд апеляційної інстанції аргументував відмову тим, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження, оскільки отримала повний текст судового рішення 11 квітня 2019 року, а апеляційну скаргу подала 24 вересня 2019 року. Підстави, на які вона посилається для поновлення строку, є неповажними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду мотивувала своє рішення тим, що апеляційний суд порушив частину першу, другу статті 358 ЦПК України, а саме вирішив питання про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово у складі судді-доповідача Зайцевої С.А. Поважність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження Велика Палата Верховного Суду не оцінювала.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 травня 2021 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені позивачкою, неповажні.
Про наявність оскаржуваного рішення ОСОБА_1 стало відомо 11 квітня 2019 року, коли вона ознайомилась з матеріалами справи та повним текстом рішення від 27 березня 2019 року.
Посилання позивачки на відсутність з березня 2019 року достатніх коштів на оплату послуг адвокатів, зокрема, з підготовки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не визнав поважними та достатніми для поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити його розмір або звільнення від його сплати.
Згідно із Законом України "Про безоплатну правову допомогу" ОСОБА_1 не позбавлена права отримати безоплатну правову допомогу від іншого спеціаліста права (крім платного адвоката, який готував та подавав апеляційну скаргу позивачки) на підставі документів, які підтверджують її скрутний матеріальний стан.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 травня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, просила її скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 357, 358 ЦПК України
Суд апеляційної інстанції після повернення справи для продовження розгляду не міг одразу відмовити у відкритті апеляційного провадження, а повинен був залишити апеляційну скаргу без руху та надати позивачці додатковий строк для усунення недоліків.
Суд апеляційної інстанції передчасно ухвалив судове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження і з порушенням п`ятиденного строку з дня надходження апеляційної скарги, визначеного для вирішення цього питання відповідно до частини третьої статті 358 ЦПК України.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду скасувала ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та направила справу для продовження розгляду, то суд апеляційної інстанції повинен був розпочати процедуру апеляційного перегляду заново.
Висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження є помилковим.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводів позивачки про її участь у розгляді адміністративної справи № 200/1469/19-а про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо позбавлення ОСОБА_1 права на субсидію, що забрало в неї багато сил. Лише після ухвалення у цій справі остаточного рішення позивачка знайшла сили та фінансові ресурси для подальшої участі у справі, що переглядається та подання апеляційної скарги.
Залишені поза увагою суду також доводи позивачки, що обраний нею адвокат не працює і не працював в системі безоплатної правової допомоги, і хоча спочатку надавав їй послуги безкоштовно на умовах pro bono, в подальшому послуги надавались на умовах оплатності, зокрема, з підготовки апеляційної скарги.
За період з квітня до вересня 2019 року ОСОБА_1 взяла участь у двадцяти трьох засіданнях у кримінальній справі № 264/1688/15-к, тому була емоційно та фізично виснажена, є літньою особою, пенсіонеркою, має велику кількість хронічних захворювань.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ГУ МВС України в Донецькій області на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.