ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №380/7800/20
адміністративне провадження № К/9901/16301/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 380/7800/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправної бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого-судді - Гудима Л.Я., суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ в Львівській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо непоновлення пенсії позивача; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в поновленні пенсії позивачу, викладене в листі ГУ ПФУ у Львівській області від 31.10.2019 року;
- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області провести поновлення виплати пенсії за вислугу років з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, у нього виникло право на поновлення виплати пенсії, яка припинилась у зв`язку з його виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. Водночас, відповідачем безпідставно не відновлено його право на отримання пенсії.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо належного вирішення заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за вислугу років.
Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 07 жовтня 2009 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень цього Закону. Тому із 7 жовтня 2009 року орган Пенсійного фонду України має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Водночас, відповідач як суб`єкт владних повноважень в жовтні 2019 року повторно ухилився від розгляду заяви ОСОБА_1 у встановлений законодавством спосіб (незважаючи на рішення суду у справі №1340/5871/18, що зобов`язувало діяти за процедурою) та замість прийняття індивідуального акта (рішення по суті) за результатами розгляду заяви про поновлення виплати пенсії ГУ ПФУ продовжило займатися листуванням. Відтак, обраний судом у справі №1340/5871/18 спосіб захисту прав заявника (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду) виявився недієвим внаслідок очевидно недобросовісних дій ГУ ПФУ у Львівській області.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі №380/7800/20 - змінено, та абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:
Зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 30 травня 2018 року.
Адміністративний позов в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за період з 07 жовтня 2009 року по 29 травня 2018 року - залишено без розгляду.
В решті рішення залишено без змін.
6. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, у позивача виникло право на відновлення виплати пенсії за віком.
Проте, залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 7 жовтня 2009 року по 29 травня 2018 року без розгляду, Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 05 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та залишити без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте без урахування висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.
Так, позивач зазначив про активні дії з його сторони, після того як стало відомо про наявність підстав для поновлення пенсії. Водночас, орган, який призначає і виплачує пенсію, вчинив протиправну бездіяльність не поновивши пенсію позивачу після прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, а також після звернення позивача. У зв`язку з наявністю прямої вини відповідача, у не поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, вона має бути поновлена з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 та без обмеження її виплати жодними строками.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Рибачук А.І., Тацій Л.В.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 17.05.2021 № 860/0/78-21, у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з відпусткою судді Рибачука А.І. та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено за допомогою автоматизованої системи його заміну на суддю Мороз Л.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
30 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участі його представника, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 18 жовтня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 16 червня 1997 року. Позивачу з 27 жовтня 1981 року призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується повідомленням про призначення пенсії. До 1997 року ОСОБА_2 отримував цю пенсію відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) через ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Львівський ОВК).
ОСОБА_1 в 1997 році виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України; після виїзду на постійне місце проживання закордон Львівський ОВК з 1998 року припинив виплату пенсії ОСОБА_1 (ці обставини не потребують доказування, оскільки встановлені в рішенні суду від 31 липня 2019 року №1340/5871/18 між тими ж сторонами, що набрало законної сили).
Після 01 січня 2007 року, відколи на підставі статті 10 Закону №2262-XII та постанови КМУ від 02 листопада 2006 року №1522 функції з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян (в т.ч. і особам, що отримують пенсію за вислугу років) перейшли до територіальних органів ПФУ, Львівський ОВК не передав ГУ ПФУ у Львівській області пенсійної справи ОСОБА_1, оскільки така не була "діючою" (іншими словами є архівною).
07 червня 2018 року ОСОБА_1 через представника звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 30 травня 2018 року вих. №215 про "поновлення виплати призначеної пенсії", до якої додав нотаріально завірені копії документів та оригінал апостильованої заяви про поновлення пенсії, що підписана ОСОБА_1 29 березня 2018 року. Логінов також просив ПФУ витребувати його пенсійну справу з Львівського ОВК та взяти його на облік в ГУ ПФУ у Львівській області.
18 червня 2018 року ГУ ПФУ у Львівській області листом №11465/03.29-15 повідомило представника заявника, що ОСОБА_1 особисто, як того вимагають норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30.01.2007 року №3-1, із заявою до ПФУ не звертався; заява про поновлення виплати пенсії до органу, що призначає пенсію, подається особисто пенсіонером або її опікуном, піклувальником, тобто його законним представником, а не представником за довіреністю. Не погоджуючись з даною відмовою ГУ ПФУ у Львівській області у поновленні виплати пенсії, представник позивача пред`явив позов до суду.
Львівський окружний адміністративний суд 31 липня 2019 року прийняв рішення у справі №1340/5871/18, відповідно до якого суд задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1, - визнав протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов`язав ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . При цьому суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу № 11465/03.29-15 від 18 червня 2018 року, визнання протиправною бездіяльності щодо непоновлення пенсії, зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області провести поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 07 жовтня 2009 року з одночасним перерахунком, відповідно до норм ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів". Суд мотивував таке рішення тим, що заяву про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії подала уповноважена особа, проте орган ПФУ розглянув таку заяву неналежно, оскільки не прийняв одного з двох альтернативних рішень - про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 . Це рішення суду набрало законної сили 16 жовтня 2019 року.
На виконання рішення суду у справі №1340/5871/18 ГУ ПФУ у Львівській області скерувало лист №29486/0329-15 від 31 жовтня 2019 року, в якому повідомило ОСОБА_1 про відсутність в ГУ ПФУ у Львівській області законних підстав для поновлення виплати йому пенсії, оскільки пенсія призначалась Львівським обласним військовим комісаріатом і цим же органом було припинено її виплату. Також в листі відповідач зазначив про необхідність подання заяви на поновлення виплати раніше призначеної пенсії пенсіонером або його законним представником особисто до органу, який призначає пенсію за місцем проживання.
15 липня 2020 року ОСОБА_1 отримав копію листа №29486/0329-15 від 31 жовтня 2019 року у відповідь на свій запит.
Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо не поновлення пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 2006 року виплата цієї пенсії припинена у зв`язку із виїздом позивача з України на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Згідно з положеннями частини другої статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії, призначені в Україні особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, до їх виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється (в редакції, що діяла на час виїзду позивача до Ізраїлю):