ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №280/4176/19
адміністративне провадження № К/9901/20320/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 280/4176/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В., суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУПФУ в Запорізькій області, відповідач) в якому просила:
- зобов`язати ГУПФУ в Запорізькій області призначити та виплачувати в подальшому ОСОБА_1 пенсію за віком з 08 лютого 2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
2. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка 21 вересня 1992 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Досягнувши 65 річного віку та при наявності трудового стажу 20 років через свого представника звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії на яку отримала відмову.
Позивач вважає, що ГУПФУ в Запорізькій області не мало законних підстав не призначити їй пенсію, оскільки вона досягла усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком та надала необхідний пакет документів.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 25 листопада 2019 року Запорізький окружний адміністративний суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2019 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного рішення.
В іншій частині позовних вимог, відмовив.
Присудив на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність реєстрації місця проживання позивача на території України не може бути підставою для позбавлення права на призначення пенсії.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 31 березня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу ГУПФУ в Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року в адміністративній справі № 280/4176/19 - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУПФУ в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивачка всупереч положень пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок № 22-1), разом з заявою про призначення пенсії не подала паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Також суд зазначив, що відомостей про наявність документів на підтвердження статусу ОСОБА_1, як громадянки України, яка постійно проживає за межами території України, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 13 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки в супереч статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалене судом з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивачка зазначає, що вона є громадянкою України, що у свою чергу не спростовано відповідачем та підтверджується доказами наявними у матеріалах справи. Також ОСОБА_1 наполягає, що її право на призначення пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні та бути обмеженим у зв`язку з не поданням до пенсійного органу саме паспорту громадянина України, а не іншого документа, який засвідчує особу.
8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 року визначено склад колегії суддів: Железний І.В. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 08.12.2021 № 2228/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Мороз Л.Л., Тацій Л.В.
08 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУПФУ в Запорізькій області просило залишити без змін постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, оскільки вона ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповіді на відзив на касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 19 квітня 2021 року, позивач підтримує доводи касаційної скарги.
Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 18 жовтня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місцем проживання якої є держава Ізраїль, 12 лютого 2019 року звернулась через представника до Пенсійного фонду України із нотаріально завіреною заявою про призначення пенсії. До заяви додано довіреність (оригінал), посвідчення особи видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль (оригінал та копія), трудову книжку (оригінал та копія).
Листом від 26 лютого 2019 року за вих. № 128/К-10 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повідомлено позивачку про необхідність подання документу, що посвідчує особу та проживання (реєстрацію) на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.
Заявою від 26 березня 2019 року за вих. №4320 представником позивача надано додаткові документи, а саме: нотаріально завірену копію ІПН, оригінал довідки №78 від 04 березня 2019 року про підтвердження стажу, оригінал довідки №02-32/0441 від 01 березня 2019 року про заробітну плату для обчислення пенсії, оригінал довідки №04-23/90 від 26 лютого 2019 року про заробітну плату для обчислення пенсії, оригінал довідки №04-23/91 від 26 лютого 2019 року про підтвердження прийому та звільнення позивача. Просить призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком.
Листом від 14 березня 2019 року №184/К-2 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повідомлено позивачку про необхідність подання документу, що посвідчує особу та проживання (реєстрацію) на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.
Листом від 09 квітня 2019 року за вих. №245/К-10 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повідомлено позивача про необхідність подання документу, що посвідчує особу та проживання (реєстрацію) на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.
Листом від 18 квітня 2019 року №280/К-10 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повідомлено позивача про необхідність подання документу, що посвідчує особу та проживання (реєстрацію) на території Вознесенівського району м. Запоріжжя та повернуто додаткові документи без розгляду.
Позивач не погодившись з такими діями відповідача звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Спірним у цій справі є питанням правомірності не призначення позивачці пенсії через не надання нею документу, що посвідчує особу та проживання (реєстрацію) на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 25 Основного Закону Держави Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.