ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/4471/18
адміністративне провадження № К/9901/11349/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року (суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (колегія суддів: Кучма А.Ю., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/4471/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович, про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний банк" Оберемко Роман Анатолійович, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 лютого 2018 року № 536 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" строком на один рік з 23 березня 2018 року до 22 березня 2019 року включно".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником банку ПАТ "Український інноваційний банк", а тому в силу статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не вправі оскаржувати заходи впливу, які застосовані Національним банком до останнього.
Крім того вказує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 в справі № 910/7828/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 14.02.2018, встановлено обставини стосовно позивача, а саме факт, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", а отже дане твердження не потребує доведення. Національним банком оскаржуваний захід впливу у вигляді віднесення банку до категорії неплатоспроможних застосований виключно до банку - ПАТ "Український інноваційний банк" як юридичної особи - банку, а не до позивача ПАТ "Українська інноваційна компанія", яка помилкове вважає себе "правонаступником" банку, та не є банком.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам є реорганізацією банку.
Отже, правонаступництво можливе при реорганізації банку, а не при його ліквідації. Національний банк України не здійснював жодного погодження змін щодо реорганізації ПАТ "Український інноваційний банк", як це передбачено в установленому порядку.
Також вказує на помилкове посилання судів на судові рішення у справах №826/14033/17, № 826/5325/16, № 910/19381/16, оскільки останні оскаржуються у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу позивачі просять відмовити в її задоволення, а судові рішення залишити без змін.
У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 22.03.2016 Правлінням НБУ на підставі пропозиції Фонду щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" винесено постанову № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".
22.03.2016 на підставі вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укрінбанк" з 23.03.2016 по 22.03.2018 включно. Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Укрінбанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, повязаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білій Ірині Володимирівні строком на два роки з 23.03.2016 по 22.03.2018 включно.
Не погоджуючись з постановою Правління НБУ від 22.03.2016 № 180 та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (акціонери та вкладник) оскаржили їх в судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, позовні вимоги у справі № 826/5325/16 задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанови Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" з моменту її прийняття.
Визнано протиправною та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття.
Зобов`язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
В подальшому 13.07.2016 наглядовою радою ПАТ "Укрінбанк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком", змінено місцезнаходження товариства, затверджено нову редакцію статуту, змінено КВЕДи та призначено голову правління і членів правління. Державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів позивача було проведено 13.07.2016 приватним нотаріусом, реєстраційна дія № 10741050132038947.
Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28.03.2017 змінено назву на ПАТ "Українська інноваційна компанія" шляхом вчинення 03.04.2017 реєстраційної дії № 10701200000007396.
15.02.2018 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 536 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" строком на один рік з 23 березня 2018 року до 22 березня 2019 року включно.
Крім того, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Укрінбанк", визначені Законом, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Оберемку Роману Анатолійовичу строком на один рік з 23 березня 2018 року до 22 березня 2019 року включно.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачі звернулися до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки судовими рішеннями у справі №826/5325/16 постанова Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 скасовані з моменту їх прийняття, тому у виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні правові підстави для прийняття рішення від 15 лютого 2018 року № 536 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та про продовження повноваження ліквідатора ПАТ "Укрінбанк".
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке
В обґрунтування касаційної скарги відповідачі посилаються на те, що позивач не має права на звернення до суду від імені та в інтересах банку та про відсутність порушеного права позивача та про відсутність правонаступництва ПАТ "Укрінбанк" у ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Вказане питання неодноразово було предметом розгляду, зокрема і у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 826/14033/17, де зазначено наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 79 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб.
Відповідно до частини першої статті 72 Закону № 2121-ІІІ НБУ має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки НБУ має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов`язані подавати НБУ затребувану інформацію у визначений ним строк.
Згідно з частиною другою зазначеної статті цього Закону до осіб, які можуть бути об`єктом перевірки НБУ, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп.
Водночас згідно з пунктом 13 частини першої статті 73 Закону № 2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належить відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
Таким чином, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що відповідно до Закону № 2121-ІІІ до суб`єктів оскарження рішень та дій НБУ крім банків віднесено й "інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ". При цьому норма статті 79 Закону № 2121-ІІІ сформульована у загальному вигляді - як наділення таких суб`єктів правом на оскарження рішень НБУ без конкретизації предмета оскарження.
З посиланням на рішення у справі "Фельдман, Банк "Слов`янський" проти України (Заява № 42758/05, 21.12.2017) Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 05.02.2019 дійшла висновку, що після введення тимчасової адміністрації всі повноваження виконавчого органу (правління) банку призупиняються, а у разі ліквідації припиняються. Ураховуючи викладене, банк як юридична особа в особі її органів правління позбавлений будь-якої можливості на звернення до суду за захистом порушених прав банку (його акціонерів) з метою оскарження відповідного рішення НБУ, зокрема, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. ФГВФО чи його уповноважена особа, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку (ліквідатора), у силу норм Закону № 4452-VI свою діяльність спрямовують на співпрацю з НБУ, а не на звернення до суду з вимогами щодо визнання протиправними дій НБУ та/або оскарження прийнятих НБУ рішень.
Верховний Суд України у постанові від 27.06.2017 у справі № 826/4275/16 (провадження № 21-3739а16) за подібних обставин, серед іншого, дійшов висновків, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, і що особа, яка є власником істотної участі в банку, має право звертатись до суду у зв`язку із втручанням органів державної влади в особі НБУ та Фонду в діяльність банку. Велика Палата Верховного Суду погодилася з правовими висновками Верховного Суду України в цій частині, але вважала за необхідне уточнити, що така особа діє від імені банку, а не у власних інтересах.
Водночас згідно з положеннями частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії і внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, який ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.
Таким чином, на підставі аналізу змісту Закону № 4452-VI можна дійти висновку, що після введення тимчасової адміністрації всі повноваження виконавчого органу (правління) банку призупиняються, а у разі ліквідації - припиняються. Виходячи з викладеного банк як юридична особа в особі її органів правління позбавлений будь-якої можливості на звернення до суду за захистом порушених прав банку (його акціонерів) з метою оскарження відповідного рішення НБУ, зокрема, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Водночас Фонд чи уповноважена особа Фонду, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку (ліквідатора), в силу норм Закону № 4452-VI діє в інтересах НБУ, тобто така діяльність спрямована на співпрацю з НБУ, а не на звернення до суду з вимогами щодо визнання протиправними дій НБУ та/або оскарження прийнятих НБУ рішень.