ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/17802/16
адміністративне провадження № К/9901/46218/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засідання як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/17802/16
за позовом ОСОБА_1
до Солом`янського районного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві,
про зобов`язання поновити в штатному складі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Подосінова Андрія Олександровича
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Смолія І.В.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом`янського районного суду міста Києва (далі - відповідач-1, Солом`янський районний суд м. Києва), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіального управління державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - третя особі, ТУ ДСА України в м. Києві), у якому просила:
1.1. зобов`язати Солом`янський районний суд м. Києва поновити її на посаді з 17 жовтня 2016 року у штатному складі суду, визнавши протиправним наказ від 17 жовтня 2016 року №9-о.с. "Про звільнення ОСОБА_1";
1.2. зобов`язати Солом`янський районний суд м. Києва нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2016 року до дня поновлення на роботі.
2. Відповідно до позовної заяви в новій редакції (уточненої) від 29 липня 2020 року, позовні вимоги позивачкою викладено у такій редакції:
2.1. зобов`язати Солом`янський районний суд міста Києва поновити з 17 жовтня 2016 року у штатному складі Солом`янського районного суду м. Києва суддю ОСОБА_1.;
2.2. стягнути з ДСА України на користь ОСОБА_1 виплату сум заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2016 року до 16 березня 2020 року у розмірі 1688201,49 грн;
2.3. зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві здійснити зі стягнутої суми вирахування обов`язкових платежів та сплатити до Пенсійного фонду України помісячні суми єдиних соціальних внесків, пов`язаних з виплатою сум заробітної плати за період вимушеного прогулу, а також подати відповідному органу Міністерства доходів та зборів скореговані відомості про помісячні суми заробітної плати за цей період.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року залучено в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України (далі - відповідач-2, ДСА України).
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
4. Указом Президента України від 25 квітня 2002 року №383/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Солом`янського районного суду м. Києва.
5. Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 20 березня 2008 року №240-VI ОСОБА_1 обрана суддею Солом`янського районного суду м. Києва безстроково.
6. 02 жовтня 2015 року Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) ухвалою №802/0/15-15 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на підставі висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 09 червня 2015 року №46/02-15.
7. 18 грудня 2015 року ВРЮ оголосила про прийняття рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
8. Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
9. На підставі вказаної Постанови Верховної Ради України головою Солом`янського районного суду м. Києва видано наказ від 17 жовтня 2016 року №9-о.с., яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді та відраховано зі штату Солом`янського районного суду м. Києва з 17 жовтня 2016 року.
10. Позивачка, вважаючи зазначений наказ протиправним як такий, що виданий з грубим порушенням трудового законодавства, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без урахування положень частини шостої статті 43 Конституції України, звернулася до суду з адміністративним позовом у цій справі.
11. Судами попередніх інстанцій також установлено, що у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, у якому просила визнати протиправною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII про її звільнення з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
11.1. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №800/525/16, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
11.1.1. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
11.2. Верховним Судом підставою скасування цієї Постанови Верховної Ради України визначено те, що невиконання Верховною Радою України вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття щодо неї рішення.
12. Головою Солом`янського районного суду м. Києва видано наказ від 16 березня 2020 року №12-ОС, яким скасовано наказ голови Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1". та приписано судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 приступити до роботи з 17 березня 2020 року. Встановлено щомісячну доплату за вислугу років судді ОСОБА_1 з 17 березня 2020 року, у розмірі 50% посадового окладу за стаж роботи більше 20 років. Підставою прийняття цього наказу указано рішення Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №800/525/16.
13. Питання правомірності подання ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 (як акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень) щодо звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги вирішувалося судом в адміністративній справі №800/421/16 (800/39/16).
13.1. Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року у справі №800/421/16 (800/39/16) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання протиправним та скасування рішення від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 та встановлено правомірність і законність останнього.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, відмовлено у задоволенні позову.
15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до повноважень голови суду належить видання на підставі акта про звільнення судді з посади відповідного наказу. Тобто, в контексті спірних правовідносин повноваження голови суду обмежуються виданням наказу про відрахування судді, звільненого Верховною Радою України з посади судді. Суд першої інстанції урахував, що у спірних правовідносинах відповідач-1, на виконання Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII про звільнення позивачки з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва, видав наказ про відрахування позивачки зі штату суду, отже, за висновком суду першої інстанції, діяв із дотриманням приписів пункту 4 частини першої статті 24 і статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому, Постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII, якою позивачку звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, була чинною на час видання зазначеного наказу голови Солом`янського районного суду м. Києва.
15.1. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №815/5811/16, суд першої інстанції зазначив, що відрахування зі штату суду не є звільненням, а є лише неминучим наслідком такого звільнення на підставі постанови Верховної Ради України про звільнення позивачки.
16. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог з огляду на прийняття відповідачем-1 наказу від 17 жовтня 2016 року №9-о.с. із дотриманням вимог чинного законодавства. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що рішення ВРЮ (єдиного на той час у державі конституційного органу, до повноважень якого належало внесення подань про звільнення суддів з посад до органу, який призначив або обрав суддю (з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України) від 18 грудня 2015 року №1196/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги судді" не визнано судом протиправним і не скасовано. При цьому, у судовому порядку визнано незаконною та скасовано з підстав порушення процедури її прийняття (неповідомлення судді, щодо якої розглядається питання про її звільнення) Постанову Верховної Ради України стосовно цього подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.
16.1. Суд апеляційної інстанції урахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 01 липня 2020 року у справі №420/6392/18, від 26 червня 2019 року у справі № 2а-12876/09/2670 та від 11 червня 2020 року у справі №140/865/19, яка полягає у тому, що у суду відсутні повноваження та підстави щодо поновлення особи на посаді судді чи у списках суддів за умови чинності подання ВРЮ та невстановлення його протиправності в судовому порядку.
16.2. Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 540/2038/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що після скасування Постанови Верховної Ради України у частині звільнення особи з посади судді у зв`язку з порушенням присяги подання ВРЮ про звільнення такої особи з посади судді за порушення присяги залишилося чинним і нереалізованим, що, відповідно, обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом, яким на цей час є Вища рада правосуддя (далі - ВРП), статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності якої визначає Закон України "Про Вищу раду правосуддя".
16.3. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 у штатному складі Солом`янського районного суду міста Києва з 17 жовтня 2016 року. При цьому, оскільки позовні вимоги про стягнення з ДСА України заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання ТУ ДСА в м. Києві вчинити дії є похідними від вимоги про поновлення на посаді з 17 жовтня 2016 року, то у цій частині позовні вимоги, за висновком суду апеляційної інстанції, задоволенню також не підлягають.
ІV. Касаційне оскарження
17. 17 грудня 2021 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Подосінова А.О. на рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.
18. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що спеціальними нормами, а саме Законами України "Про Вищу раду правосуддя" та "Про судоустрій та статус суддів", якими визначено порядок та підстави призначення, звільнення особи з посади судді, не врегульовано правовідносини з поновлення на роботі на виконання судового рішення та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому при вирішенні спірних відносин, на переконання скаржника, застосуванню підлягає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), частиною другою статті 235 якого передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
18.1. У контексті наведеного скаржник наполягає, що у цій справі позивачка не ставить питання про визнання наказу про її виключення зі штату (звільнення) протиправним, його скасування та вирішення узагальненого питання про поновлення в штаті суду (на посаді), натомість на вирішення суду поставлено питання про час поновлення, тобто з моменту звільнення або з моменту видання наказу про поновлення в штаті. Так, скаржник уважає, що наказом від 16 березня 2020 року № 12-ОС фактично визнано нечинним наказ від 17 жовтня 2016 року № 9-о.с. у зв`язку із скасуванням Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва та, відповідно, протиправність виключення позивачки зі штатного розкладу суду та необхідність її поновлення на роботі. При цьому, на думку скаржника, постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1624- VIII, у свою чергу, не створює жодних правових наслідків для позивачки з огляду на визнання її протиправною в судовому порядку.
18.2. Скаржник звертає увагу, що у справах № 815/5811/16, № 420/6392/18, № 2а-12876/09/2670, №140/865/19, № 540/2038/18, серед іншого, вирішувалося питання саме визнання протиправними та скасування наказів суду щодо звільнення позивачів у цих справах з посади судді, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постановах у наведених справах, які застосували та на які посилалися суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень, на переконання скаржника, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
19. У касаційній скарзі скаржник також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Так, скаржник звертає увагу, що позивачкою у позовній заяві в новій редакції (уточненої) від 29 липня 2020 року позовні вимоги викладені в новій редакції. При цьому, скаржник наполягає, що відповідач-1, поновлюючи ОСОБА_1 на посаді та скасовуючи наказ про її звільнення на виконання рішення суду, яким визнана протиправність правової підстави для звільнення, мав вирішувати питання про поновлення позивачки з моменту її звільнення, а не з дня прийняття цього рішення. Саме це є суттю позовної вимоги про зобов`язання поновити на посаді з 17 жовтня 2016 року у штатному складі суду, тобто з дня звільнення. Однак, за твердженням заявника касаційної скарги, суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, визначених у статті 2, частині другій статті 5, частині другій статті 9, статей 243 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглянув справу за позовними вимогами, які є неактуальними для позивачки, які були змінені 29 липня 2020 року, без прийняття процесуального рішення щодо поданого 29 липня 2020 року позову з уточненими позовними вимогами, без належного вмотивування рішення щодо відмови в покладанні обов`язку поновити в штатному складі з дня звільнення. А суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції без врахування відповідної позиції позивачки у цьому спорі та всупереч вимогам статті 322 КАС України не виклав у своїй постанові мотивів неприйняття та відхилення аргументів позивачки, викладених в апеляційній скарзі.
20. Крім того, скаржник наполягає на тому, що з огляду на суб`єктний склад сторін у цій справі та зміст позовних вимог ця справа мала розглядатися за правилами загального провадження. Однак суд першої інстанції дійшов висновків, що ця справа має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
21. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника позивачки.
22. 23 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивачки. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №826/17802/16.
23. 13 січня 2022 року справа № 826/17802/16 надійшла до Верховного Суду.
24. Також до Верховного Суду 18 січня 2022 року надійшов відзив ТУ ДСА України в м. Києві на касаційну скаргу, в якому третя особа, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
25. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника ТУ ДСА України в м. Києві.
26. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу представника позивачки не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
27. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Статтею 126 Конституції України (тут і далі - у редакції, яка діяла до 30 вересня 2016 року) встановлювалося, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Суддя обіймає посаду безстроково.
28.1. Підставами для звільнення судді є, зокрема: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України).
29. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України передбачалося, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
30. Спеціальним законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
31. Згідно з пункту 1 частини п`ятої статті 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення і припинення повноважень.
32. За змістом статті 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддя суду загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
33. Частинами третьою, п`ятою статті 116 Закону № 2453-VI передбачалося, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".
33.1. На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
34. Відповідно до частин другої, третьої статті 116 Закону № 2453-VI питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
34.1. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
35. За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2453-VI на голову суду покладено обов`язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.
36. Аналогічний зміст має і пункт 4 частини першої статті 24 Закону № 1402-VIII, яким на голову суду покладено обов`язок видавати на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.