ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
18 жовтня 2022 року
справа № 380/9147/21
адміністративне провадження № К/990/22904/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Пасічник С. С.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління"
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у складі суддів Ніколіна В. В., Гінди О. М., Пліша М. А.,
у справі № 380/9147/21
за позовом Головного управління ДПС у Львівській області
до Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління"
про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) у червні 2021 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" (далі - підприємство, відповідач у справі), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 168-169), просило накласти арешт на кошти та інші цінності МКП "Житлово-комунальне управління", що знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника податків в розмірі 11 268 575,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначав, що податкова заборгованість відповідача станом на 08 квітня 2021 року становить 11268575,72 грн. Сума податкової заборгованості є узгодженою, добровільно у встановлені законом строки до бюджету не сплачена. Вжиті позивачем до відповідача заходи не призвели до погашення такого зобов`язання, тому позивач звернувся до суду з вимогою накласти арешт на кошти та інші цінності МКП "Житлово - комунальне управління", що знаходяться у банках в порядку підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року (суддя - Брильовський Р. М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено, накладено арешт на кошти та інші цінності Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Возз`єднання, буд. 10, ЄДРПОУ 05759646), що знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника податків в розмірі 11268575 (одинадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №380/9147/21 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу витребувано з суду першої інстанції.
06 вересня 2022 року справа №380/9147/21 надійшла до Верховного Суду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що МКП "Житлово-комунальне управління" згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа 09 червня 2003 року, дата запису: 02.03.2007, номер запису: 1401120000000054816.04.2004, місцезнаходження: 81600, Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вул. Возз`єднання, будинок 10. Перелік засновників (учасників) юридичної особи: Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області.
ДПІ у Миколаївському районі Львівської області винесло податкову вимогу форми "Ю1" від 21 листопада 2001 року №1/71 на суму 6942,21 грн, та податкову вимогу форми "Ю2" від 22 січня 2002 року №2/46 на суму 87191,97 грн.
Наявність податкової заборгованості, а саме податкові зобов`язання, штрафні санкції та пеню на загальну суму 11 268 575,72 грн по податках та платежах перед бюджетом підтверджується довідкою від 15 квітня 2021 року №10726/6/13-01-13-01-13-09-14 станом на 08 квітня 2021 року.
Актом опису майна від 11 квітня 2014 року №12, що підтверджується витягом про реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14 квітня 2014 року №43987362 проведено опис майна на суму 392881,75 грн.
Актом опису майна від 02 листопада 2015 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06 листопада 2015 року № 48254683 проведено опис майна на суму 669576,48 грн.
Таким чином, позивачем здійснено опис майна відповідача в податкову заставу на загальну суму 1 062 458,23 грн.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 травня 2021 року № 257601823 за вказаними параметрами запиту відомості про майно МКП "ЖКУ" виявлено майно, а саме будівля загальною площею 281,3 за адресою Львівська область, Миколаївський район, вул. Івана Франка І., будинок 19 згідно з актом опису майна від 11 квітня 2014 року, дата реєстрації 04 лютого 2015 року, архів, одноповерхова будівля загальною площею 87,7 кв.м.
Внаслідок чого 10 січня 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області прийняло рішення № 796/10/57.09-14 про стягнення коштів за рахунок готівки з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 813/2851/18 задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення податкового боргу з рахунків в сумі 3 512 102,20 грн.
На виконання вищезазначеного судового рішення у банки, які обслуговують відповідача, Головне управління ДПС у Львівській області направило інкасові доручення: від 06 квітня 2019 року №19708-54 здійснено часткову оплату в сумі 30400,56 грн; від 25 червня 2019 року №32708-54 повернуто у зв`язку з відсутністю коштів ; 17 грудня 2019 року №127681-57 здійснено часткову оплату в сумі 9729,55 грн; 18 грудня 2019 року №127825-57, здійснено часткову оплату в сумі 26988,87 грн; від 18 травня 2020 року №31164-57, здійснено часткову оплату в сумі 30400,56 грн; від 29 травня 2020 року № 41265-57, здійснено часткову оплату в сумі 657,99 грн, від 28 травня 2020 року №41074-57, здійснено часткову оплату в сумі 1140,73 грн, від 15 травня 2020 року №31092-57, здійснено часткову оплату в сумі 60,22 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 1 частини другої статті 353 цього Кодексу, зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Підприємство вважає, що позивач не надав доказів відсутності наявного у відповідача майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, надані на спростування позовних вимог, зокрема, щодо Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 травня 2021 року № 257601823, а саме:
- фінансовий звіт та баланс підприємства станом на 30 вересня 2021 року, де зазначено про те, що балансова вартість майна підприємства станом на 30 вересня 2021 року становить 85 473 000 грн (вісімдесят п`ять мільйонів чотириста сімдесят три тисячі гривень) (копія знаходиться в матеріалах справи);
- рішення Миколаївської міської ради від 27 лютого 2019 року №1282 "Про надання дозволу на відчуження комунального майна" надано дозвіл на реалізацію нерухомого майна, що знаходиться в податковій заставі, частина майна виділеного для здійснення дій на погашення податкового боргу реалізована, а частина майна не реалізована (копія рішення та відомості по реалізованому майну містяться в матеріалах справи);
- відсутність інформації про права власності на нерухоме майно, транспортні засоби та сільськогосподарську техніку (самохідні машини та механізми), не встановлено відсутності іншого нерухомого майна, відмінного від транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, або іншого майна, що перебуває у користуванні відповідача на підставі іншого речового права, на яке може бути накладено адміністративний арешт та яке може бути джерелом погашення податкового боргу;
- копії актів опису майна від 11 квітня 2014 року № 12, від 02 листопада 2015 року, якими описано майно відповідача, складені ще до виникнення боргу, про який зазначає позивач, фактично борг шести-семи річної давності.
Відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, надані підприємством в спростування позовних вимог, зокрема, щодо суми боргу 11 268 575,72 грн, на яку накладено арешт.
Також скаржник зауважив, що Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначає, що сума боргу 11 268 575,72 грн підтверджується не довідкою від 15 квітня 2021 року №10726/6/13-01-13-01-13-09-14 позивача про наявність податкового боргу, а рішеннями судів (стор. 5 абз. 2-3 стор. 6 постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду).
Не взято до уваги доводи позивача про те, що загальна сума податкового боргу, що охоплена рішеннями суду становить 6 874 456,52 грн, а не 11 268 575,72 грн.
В касаційній скарзі відповідач зазначає, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, досліджуючи інкасові доручення, не взяв до уваги, що фактично рік не виставлялось жодного інкасового доручення (останнє інкасове доручення виставлено у 2020 році).
Підприємство стверджує, що суд апеляційної інстанції не встановив обставини справи та не надав оцінку постанові Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі № 813/1034/16 про накладення арешту на кошти та інші цінності МКП "ЖКУ", що знаходяться на рахунках у банківських установах на суму 570143,49 грн; листу Акціонерного Товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 04 листопада 2021 року № 20.1.0.0.0/7-211028/23990 про те, що накладено арешт на кошти та інші цінності МКП "ЖКУ" в сумі 570143,49 грн, постанова направлена Стрийською об`єднаною податковою інспекцією Головному управлінню ДФС у Львівській області, в матеріалах справи наявні платіжні відомості про стягнення, однак арешт не знятий в порядку, передбаченому законом. Позивачем так і не було надано обґрунтувань з приводу того, що у позовні вимоги повторно включено суму, на яку позивачу задоволено позовні вимоги.
Восьмим апеляційним адміністративним судом не взято до уваги та не надано оцінку тому, що частина суми боргу не є узгодженою, доказами чого є рішення Львівського окружного адміністративного суду в 27 березня 2019 року у справі № 1340/3526/18, рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28 лютого 2020 року № 7374-57, рішення Львівського окружного адміністративного суду в 14 липня 2021 року у справі 380/9789/20.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган не довів належними та допустимими доказами накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, оскільки з матеріалів справи не вбачається, в якій саме сумі та на за який період відповідач має податковий борг, а також не довів жодними доказами відсутність у відповідача майна, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, тому вимоги щодо арешту на кошти та інші цінності Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" на розрахункових рахунках є передчасними та необґрунтованими.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши постанову про задоволення позову податкового органу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що наявність податкового боргу встановлено рішеннями суду, а тому позиція суду першої інстанції, що наявність податкового боргу не підтверджується довідкою від 15 квітня 2021 року №10726/6/13-01-13-01-13-09-14, є помилковою.
Восьмий апеляційний адміністративний суд врахував те, що Головним управлінням ДПС у Львівській області були виставлені інкасові доручення в обслуговуючий банк платника податків, але вжиті заходи не дали позитивного результату щодо погашення усієї суми заборгованості перед бюджетом у зв`язку із відсутністю коштів. На даний час суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та в установлені законом строки не сплачені до бюджету, тобто визнаються сумою податкового боргу відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення заборгованості перед бюджетом відповідачем у встановленому законом порядку не мали позитивних наслідків. Відповідачем не було вчинено дій на повне погашення податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції врахував акти опису майна від 11 квітня 2014 року №12, від 02 листопада 2015 року, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 травня 2021 року № 257601823, погодившись з податковим органом про те, що вартість майна підприємства не вистачає щоб погасити всю суму податкового боргу.
За висновком суду апеляційної інстанції відповідач не додав до матеріалів справи звіт про експертну оцінку майна станом на дату розгляду справи для встановлення вартості рухомого майна та нерухомого майна та не надав фінансовий звіт про фінансовий стан платоспроможності підприємства. Позивач правомірно звернувся до суду щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках позивача, а тому позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції - невірними.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Пунктом 94.2. статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.