ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/11045/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Підприємство)
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2022 (головуючий суддя Татарчук В.О.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (головуючий Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г. і Чус О.В.), прийнятих за наслідками розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником
у справі № 904/11045/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект" (далі - Фірма)
до акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - Товариство)
про стягнення 62 862,66 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Фірма звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Підприємству, яке має заборгованість перед боржником заявника - Товариством у розмірі 151 942 663,50 грн згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21 на користь Фірми в рахунок погашення заборгованості в сумі 64 080,66 грн, яка складається з 62 862,66 грн основного боргу, 1 218,00 грн витрат зі сплати судового збору, згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 у даній справі № 904/11045/15.
Вказана заява обґрунтована тим, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 52164918, яке відкрито на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 щодо примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 у справі № 904/11045/15; на час звернення із заявою заборгованість залишається непогашеною; боржник є кредитором Підприємства відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, - у зв`язку з чим Фірма вважає, що має право на кошти в межах суми стягнення за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022, задоволено заяву Фірми про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Звернуто стягнення на грошові кошти Підприємства, яке має заборгованість перед Товариством у розмірі 151 942 663,00 грн, згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, на користь Фірми в рахунок погашення заборгованості у розмірі 64 080,66 грн, з яких 62 862,66 грн - основний борг, 1 218,00 грн - витрати зі сплати судового збору згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 у справі № 904/11045/15.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що заборгованість боржника є непогашеною, проте в іншій справі боржник є кредитором Підприємства, що надає можливість звернути стягнення на суму боргу. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, не призведе до подвійного стягнення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.22.2016 №1730-VIII, а також з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 50, 73, 74, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, восьмої статті 336 ГПК України в процесі примусового виконання судових рішень відносно боржника та особи, яка має заборгованість перед боржником, з урахуванням положень Закону України ?Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу? від 14.07.2021 № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639-ІХ), яким внесено зміни до Закону України ?Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення? від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730-VIII), у подібних правовідносинах.
Фірма подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Від Товариства надійшли додаткові пояснення щодо касаційної скарги, в яких Товариство підтримує касаційну скаргу Підприємства та просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2022 № 29.3-02/1727 у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Верховного Суду від 04.10.2022 суддя Львов Б.Ю. відрахований зі штату Верховного Суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/11045/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 стягнуто з Товариства на користь Фірми 62 862,66 грн основного боргу, 1 218,00 грн витрат зі сплаті судового збору.
На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 видано наказ про примусове виконання від 19.02.2016.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 06.09.2016 № 52164918 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 у справі № 904/11045/15.
Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19.01.2022 № 02134/1518 виконавче провадження № 52164918 зупинене на підставі пункту 12 частини першої статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" у зв`язку з включенням Товариства до переліку об`єктів великої приватизації.
Також зазначено, що станом на 19.01.2022 залишок нестягнутої суми по виконавчому документу становить 64 080,66грн, стягнення в межах виконавчого провадження № 52164918 не проводилось.
Звертаючись із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у порядку статті 336 ГПК України, Фірма посилалась на те, що боржник є кредитором Підприємства відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, у зв`язку з чим вважає, що має право на кошти в межах суми стягнення за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21.
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Заборгованість за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 №904/11045/15 є непогашеною, що підтверджується відсутністю інформації про стягнення заборгованості у примусовому порядку у реєстрі виконавчих проваджень (за даними реєстру стан ВП № 52164918 - зупинено) та листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19.01.2022 № 02134/1518.
Станом на день звернення Фірми із заявою загальна сума заборгованості за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 у справі № 904/11045/15 складає 64 080,66 грн.
Доказів відсутності боргу за наказом № 904/11045/15, який видано 19.02.2016, не подано ані боржником (Товариством), ані Підприємством.
Водночас боржник є кредитором Підприємства за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21.
Так, даним рішенням, яке набрало законної сили 14.12.2021, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 106 752 546,84 грн інфляційних втрат, 44 402 319,66 грн 3% річних, 787 797,00 грн судового збору.
20.12.2021 на виконання рішення суду у справі № 904/6164/21 видано наказ.
Частинами першою, восьмою статті 336 ГПК України передбачено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
Тобто предметом дослідження у даному випадку є встановлення наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами на підставі або рішення суду, або заборгованості особи перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою.
Таким чином, вирішуючи питання про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд повинен з`ясувати факт беззаперечності такої заборгованості, а саме чи не виконано відповідне судове рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у разі, якщо Підприємство сплатило (повністю або частково) боржнику грошові кошти, які присуджено до стягнення згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, то задоволення судом даної заяви може призвести до подвійного стягнення суми боргу.
Судами встановлено, що заборгованість у повному обсязі за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021 у справі № 904/6164/21 на час розгляду заяви не сплачена, тому суди дійшли висновку про задоволення заяви та звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Однак Верховний Суд не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, оскільки під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.