П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/230/19
Провадження № 11-84заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючоїРогач Л. І.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник відповідача - Нарольська Т. С.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (судді Мельник-Томенко Ж. М., Дашутін І. В., Мартинюк Н. М., Шевцова Н. В., Яковенко М. М.) у справі № 9901/230/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправними дій і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 04 квітня 2019 року № 1045/0/15-19 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області";
- з урахуванням вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язати ВРП прийняти рішення про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВРП є протиправним, оскільки не містить вказівки на те, які саме процесуальні норми було порушено суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 362/2366/15-ц. Дисциплінарний орган повністю прийняв позицію скаржника ОСОБА_2 стосовно того, що суд мав за власною ініціативою проводити судове слідство і самостійно збирати докази, що суперечило принципам змагальності (стаття 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), диспозитивності (стаття 11 ЦПК України), порядку витребування та забезпечення доказів. Оскільки учасники судового розгляду не заявляли клопотань про оцінку майна та про витребування доказів, згаданих ОСОБА_2 у скарзі та в ухвалі ВРП, то таких питань суд і не вирішував. Водночас суд при розгляді вказаної справи дослідив усі докази, надані сторонами спору, а права самостійного збору доказів у суду при вирішенні цивільних спорів не було. Отже, приймаючи рішення в указаній цивільній справі, суд під головуванням ОСОБА_1 установив на підставі наданих учасниками спору належних доказів обсяг майна, спільно нажитого подружжям як сторонами спору, наявного на час розгляду справи. Оскільки суд не вправі в межах позовного провадження самостійно збирати докази або проводити самостійні перевірки, то й суду не може бути поставлено за провину дотримання вимог процесуального законодавства.
3. ОСОБА_1 також зазначив, що безпідставним є твердження ВРП про порушення рішенням у справі № 362/2366/15-ц прав ОСОБА_2, який не був залучений до участі у справі, оскільки під час її судового розгляду судом не було встановлено, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі. ОСОБА_2, не будучи учасником судового розгляду, оскаржив рішення у справі № 362/2366/15-ц в апеляційному та касаційному порядку, посилаючись на те, що його не було залучено до участі в справі, однак рішенням у справі порушено його права. Натомість ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2015 року закрито апеляційне провадження у справі № 362/2366/15-ц, оскільки ОСОБА_2 не відноситься до кола осіб, які відповідно до положень статті 292 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження рішення в цій справі, а суд першої інстанції не вирішував питання про його права і обов`язки. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 04 грудня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на вказану ухвалу Апеляційного суду Київської області. Таким чином, рішення у справі № 362/2366/15-ц не стосується прав і обов`язків ОСОБА_2, що підтвердили Апеляційний суд Київської області та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Натомість в оскаржуваному рішенні ВРП зробила переоцінку змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і вказала на порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_2, надавши оцінку рішенню суду, фактичним обставинам, установленим у справі, доказам, які підтверджують ці обставини, а також правовій позиції судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
4. На переконання позивача, є необґрунтованими й не відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) і висновки ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 порушив норми процесуального права й такі дії було вчинено умисно та спрямовано на порушення основоположного права людини - права власності.
5. Позивач зауважив, що в оскаржуваному рішенні ВРП немає посилання на конкретну підставу, яка викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики і є такою, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з його призначенням на посаду судді. Водночас відповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності було перевірено Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС, Комісія) згідно з нормами глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16. Крім того, Третя Дисциплінарна палата ВРП за результатами розгляду дисциплінарної справи прийняла рішення про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та дисциплінарне провадження припинила. Отже, позивач вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 22 листопада 2018 року у справі № 800/539/17 (провадження № 11-710асі18), у якій суд зазначив, що установлені відповідачем ознаки дисциплінарного проступку, за який закінчився строк притягнення до відповідальності, не можуть бути мотивом для наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
6. ОСОБА_1 також зазначив, що оскаржуване рішення ВРП прийнято без додержання права позивача на повагу до приватного і сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.
7. На думку позивача, оскаржуване рішення ВРП прийнято з порушенням права судді на присутність у процесі прийняття рішення стосовно нього. Так, під час засідання ВРП, що відбулося 04 квітня 2019 року, судді ОСОБА_1 не задано жодного запитання, а на інших засіданнях позивачем заявлялись усні клопотання про приєднання копій судових рішень та про прослуховування запису судового засідання, проте вказані клопотання були проігноровані ВРП та не розглядались.
8. Позивач також зауважив, що членом Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), який вирішував питання про відкриття дисциплінарної справи, самостійно визначено додаткові підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. При цьому в подальшому вказаний член ВРЮ вже у складі ВРП брав участь у розгляді спірних обставин і голосував за оскаржуване рішення відповідача, що, на думку позивача, є порушенням статті 6 Конвенції.
9. ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування принципу рівності, закріпленого статтями 21, 24 Конституції України, оскільки за результатами розгляду скарг на дії суддів судів апеляційної та касаційної інстанцій, які брали участь у розгляді справи № 362/2366/15-ц, ВРП дійшла протилежного висновку про відсутність підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про непослідовність практики ВРП.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13 липня 2022 року позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення ВРП від 04 квітня 2019 року № 1045/0/15-19 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області".
11. Судове рішення мотивовано тим, що погашення дисциплінарного стягнення, в тому числі й у зв`язку із закінченням строку притягнення до відповідальності, унеможливлює врахування дисциплінарним органом обставин попереднього провадження для притягнення судді до відповідальності в новому дисциплінарному провадженні.
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що зміст та виклад в оскаржуваному рішенні підстав відмови у внесенні подання про призначення позивача на посаду судді зумовлюють підсумок, що цими підставами стали лише висновки дисциплінарного органу про порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права під час розгляду справи № 362/2366/15-ц. Водночас ВРП не може використовувати вказані обставини (порушення суддею норм процесуального права при здійсненні правосуддя) як підставу для дисциплінарної відповідальності чи для ухвалення рішення з негативними наслідками для особи, оскільки відповідно до абзацу другого частини першої статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статут суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. При цьому твердження ВРП про порушення суддею ОСОБА_1 прав ОСОБА_2 під час розгляду справи № 362/2366/15-ц є передчасними.
13. Суд першої інстанції зауважив, що оскільки критерії вимірювання відповідачем доброчесності позивача ґрунтуються лише на висновках дисциплінарного органу, сумнів ВРП щодо недоброчесності позивача є недоведеним.
14. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що висновок ВРП про те, що поведінка судді викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності позивача критерію доброчесності та є обставиною, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі призначення позивача на посаду судді, здійснено без врахування принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, що вказує на невідповідність рішення відповідача пункту 7 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки ВРП не навела переконливих доказів того, що позивач допускав будь-яку неналежну поведінку як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
16. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ВРП в апеляційній скарзі зазначила, що вважає його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
17. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/21/17, від 19 квітня 2018 року у справі № 9901/293/18 та від 04 квітня 2019 року у справі № 800/551/17, відповідач зазначив, що: ВРП має доволі широкі межі оцінки як в частині визначення конкретних обставин, які можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади, так і щодо доброчесності та етичності кандидата; повноваження ВРП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних з кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей є дискреційними та виключною компетенцією ВРП як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою; оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності кандидата покладається саме на членів ВРП, і жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції.
18. Скаржник також зауважив, що в умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, а особливо коли йдеться про оцінку таких загальних категорій, як "суспільна довіра", оцінювання завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена ВРП, яке зрештою і визначає характер їх голосування. Відтак те, що ВРП ухвалює різні рішення щодо суддів у схожих ситуаціях, само собою не свідчить про протиправність, дискримінацію чи свавілля.
19. На переконання скаржника, приймаючи оскаржуване рішення, ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення ВРП прийняте обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, а тому немає підстав для його скасування.
20. Ураховуючи викладене, ВРП просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
21. Рішення Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачем в апеляційному порядку не оскаржено.
Позиція інших учасників справи
22. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ВРП, на обґрунтування чого навів аргументи, аналогічні наведеним ним у позовній заяві.
23. Позивач також зазначив, що під час розгляду справи № 362/2366/15-ц суддею ОСОБА_1 не було порушенояк норм процесуального права, так і прав людини, звання судді не було опорочено, а авторитет правосуддя не було підірвано, нехтування обов`язками судді не мало місця. До того ж ВРП не визначила зміст поведінки, яка викликала сумнів у ВРП щодо відповідності судді ОСОБА_1 критерію доброчесності та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі призначення позивача на посаду судді.
24. На переконання позивача, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність в оскаржуваному рішенні відповідача непрямої дискримінації, оскільки в своїх поясненнях і виступах позивач неодноразово посилався на ту обставину, що ВРП застосувала в його ситуації свою адміністративну практику, яка не підлягала застосуванню.
25. Крім того, позивач наголосив, що відповідач порушив вимоги статей 6, 8, 13, 14 Конвенції та відповідних протоколів до неї, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просить суд перевірити оскаржуване рішення на відповідність вимогам національного законодавства та Конвенції.
26. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух апеляційної скарги
27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 серпня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП, а ухвалою від 31 серпня 2022 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України.
28. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
29. Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
30. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років.
31. Повноваження судді ОСОБА_1 припинилися в березні 2017 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено.
32. 09 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про рекомендування його для обрання на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області безстроково.
33. Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 .
34. Рішенням ВККС від 27 квітня 2018 року № 610/ко-18, прийнятим у складі колегії: ОСОБА_3, Василенка А. В., Весельської Т. Ф., Прилипка С. М., суддю Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає займаній посаді.
35. Комісія рішенням від 05 червня 2018 року № 200/дс-18 рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.
36. Вказана рекомендація та матеріали про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшли до ВРП 22 червня 2018 року.
37. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 25 червня 2018 року вказані матеріали передано для попереднього розгляду члену ВРП ОСОБА_4, яка за результатами їх розгляду склала висновок про можливість призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.
38. Питання про розгляд матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області було внесено до проєкту порядку денного засідання ВРП на 10 липня та 09 жовтня 2018 року.
39. За результатом розгляду питання порядку денного засідання від 10 липня та 09 жовтня 2018 року ВРП відклала розгляд питання щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.
40. За результатами перевірки рекомендації ВККС про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області членом ВРП ОСОБА_4 25 березня 2019 року складено висновок, у якому зазначено:
"… За результатами додаткового вивчення матеріалів щодо ОСОБА_1 встановлено, що ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 червня 2018 року № 1834/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1, оскільки попереднім розглядом дисциплінарних скарг щодо дій судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 встановлено обставини, які вказують на наявність у діях останнього ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 статті 92 Закону № 1402-VIII, а саме умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що порушення норм процесуального права, допущені суддею ОСОБА_1, не були наслідком звичайної суддівської помилки, а вчинені умисно та спрямовані на порушення основоположного права людини - права власності. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 05 вересня 2019 року № 2820/3дп/15-18 відмовлено у притягненні судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне провадження припинено. Постановляючи рішення, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 вбачається склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII(у редакції, чинній на час розгляду суддею ОСОБА_1 справи). Водночас Дисциплінарна палата вважала за необхідне прийняти рішення про відмову у притягненні судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із закінченням встановленого законом строку притягнення до дисциплінарної відповідальності".
41. Також у висновку зазначено, що інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області не встановлено. З огляду на викладене член ВРП ОСОБА_4 вважала, що кандидатура ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIII, у зв`язку із чим ВРП може ухвалити рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.
42. 04 квітня 2019 року ВРП, розглянувши рекомендацію ВККС, матеріали щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області та висновок члена ВРП, прийняла рішення № 1045/0/15-19 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області".
43. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
44. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. На підставі статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, вносить подання про призначення судді на посаду.
46. Статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП, передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
47. Згідно зі статтею 3 цього Закону до повноважень ВРП належить, зокрема, внесення подання про призначення судді на посаду (пункт 1).
48. На підставі статті 36 Закону № 1798-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП.
ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП.
На засіданні ВРП кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі.
Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
49. За змістом статті 37 Закону № 1798-VIII рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП.
Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП.
Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.