ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 169/603/21
провадження № 51-2011км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5.,
суддів ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8.,
прокурора ОСОБА_9.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Турійського районного суду Волинської області від 12 січня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 5 травня 2022 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Турійського районного суду Волинської області від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 5 травня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
5 серпня 2021 року близько 20:58, перебуваючи на проїжджій частині дороги неподалік будинку № 22 на вул. Старовижівській у смт Луків Ковельського району Волинської області, під час словесного конфлікту, що виник раптово, діючи необережно, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, оскільки усвідомлював, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння і погано тримається на ногах, завдав йому одного удару правою рукою в ділянку лівої брови, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу, впав на асфальтовану поверхню дороги та вдарився правою завушною ділянкою голови.
Такими діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садна лоба зліва, синця верхньої повіки лівого ока, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, закритої черепно-мозкової травми з гострою лівобічною субдуральною гематомою та чисельними субарахноїдальними крововиливами з розвитком набряку-набухання головного мозку, крововиливу під м`які покриви голови у правій завушній ділянці, які за ступенем тяжкості належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, внаслідок яких 12 серпня 2021 року о 04:30 наступила смерть ОСОБА_2 та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений просить змінити рішення судів у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і застосувати щодо нього положення ст. 75 КК. Вважає, що місцевий суд безпідставно не застосував приписів ст. 75 КК, прийняте рішення не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а апеляційний суд невмотивовано із цим погодився. Крім того, вказує, що не враховано щирого каяття, ОСОБА_1, активного сприяння розкриттю злочину,вчиненого з необережності, позицію потерпілих у суді апеляційної інстанції стосовно призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, примирення з ними, відшкодування ОСОБА_3 заподіяних збитків та відшкодування більшої частини моральної шкоди потерпілій ОСОБА_4 .
Потерпілі надіслали до суду клопотання у яких просять судовий розгляд проводити за їх відсутності та залишити судові рішення без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційна скарга захисника засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи засудженого, наведені в його касаційній скарзі, не є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, за змістом вона має відповідати вимогам ст. 419 КПК.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (ч. 2
ст. 419 КПК).
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Як убачається з вироку, місцевий суд навів докази, зміст яких відповідає матеріалам кримінального провадження, що не заперечується в касаційній скарзі, дав їм оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Тому Суд вважає, що під час дослідження доказів не допущено таких порушень вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення і були підставою для його скасування судом апеляційної інстанції.
У скарзі засуджений фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинствіохоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові, відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 ККтощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.