Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 755/7730/16
провадження № 61-8267св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, в особі якої діє законний представник ОСОБА_3,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В. Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, в особі якої діє законний представник ОСОБА_3, про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 21 червня 2010 року й 22 листопада 2010 року укладено попередні договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5228 га на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області та квартири АДРЕСА_1 . На виконання цих правочинів ОСОБА_1 передав ОСОБА_4, відповідно, 2 057 094 грн, що було еквівалентно 260 000 дол. США, та 555 639 грн, що було еквівалентно
70 000 дол. США. Також ОСОБА_1 за договором позики від 23 липня 2011 року передав ОСОБА_4 558 117 грн, що було еквівалентно
70 000 дол. США.
За життя ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповів належні йому квартиру АДРЕСА_2 та машино-місце № НОМЕР_1 за вказаною адресою ОСОБА_3, а у випадку її смерті до відкриття спадщини, не прийняття нею або відмови нею від прийняття спадщини, або вона буде усунена від права на спадкування, заповів це майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Зобов`язання перед ОСОБА_1 за вказаними правочинами залишилось не виконаним.
Позивач у визначений законом строк подав до нотаріуса заяви-претензії з проханням повідомити спадкоємців боржника про його вимоги як кредитора. Листом від 05 січня 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Берестова І. О. (далі - приватний нотаріус Київського МНО) повідомила ОСОБА_1, що спадкоємці повідомлені про заявлені ним вимоги.
ОСОБА_1 зазначав, що окрім квартири АДРЕСА_2 та машино-місця № НОМЕР_1 за вказаною адресою ОСОБА_4 на праві власності належало й інше нерухоме майно, яке увійшло до складу спадщини, а саме: земельні ділянки площами 0,2582 га, 0,0372 га, 0,5666 га, 0,2954 га, 0,1245 га, 0,8620 га,
0,3014 га, 0,2214 га, 0,1922 га, 0,5228 га, 0,0106 га, 0,0995 га, розташовані на території Обухівського району Київської області, автомобіль марки Аudi А4, квартира АДРЕСА_3 та машино-місце № НОМЕР_2 за вказаною адресою.
ОСОБА_3 прийняла спадщину в межах майна, визначеного у заповіті. Решту майна прийняла ОСОБА_2, оскільки більше ніхто його не прийняв, а вона на момент відкриття спадщини була неповнолітньою, отже вважається такою, що прийняла спадщину. Вказував, що заповіт містить неточності та суперечності при вираженні волі спадкодавця, тому його необхідно витлумачити на підставі статті 1256 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України).
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- здійснити тлумачення заповіту від 10 жовтня 2011 року, складеного ОСОБА_4 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 400 000 дол. США, що еквівалентно 10 876 000 грн, за рахунок спадкового майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2017 року (у складі судді Потабенко Л. В.) у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що текст заповіту не містить суперечностей або неточностей, складений зі слів заповідача.
При тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту. Вимога про тлумачення заповіту заявлена не сторонами правочину, чи їх правонаступниками. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя належало рухоме чи нерухоме майно, право на нього, також вартість спадкового майна не встановлена.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 липня 2017 року
(у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Данілова О. М., Мережко М. В.) рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 березня
2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора
у межах вартості майна, одержаного у спадщину, проте позивачем не доведено наявності спадкового майна та його вартість. Нових доказів або обставин, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, скаржник не вказав.
Не погодившись з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Київської області
від 17 липня 2017 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (у складі колегії суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 березня
2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 липня
2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1
до ОСОБА_2, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3, про тлумачення заповіту залишено без змін.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 березня
2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 липня
2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1
до ОСОБА_2, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3, про стягнення коштів скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог щодо тлумачення заповіту, оскільки текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача. При тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту.
Разом з тим, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення коштів, суд касаційної інстанції, зазначив, що відповідно до листів Комунального підприємства Київської обласної ради "Західне бюро технічної інвентаризації", Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі, Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстроване нерухоме та рухоме майно, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку, що позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів наявність у спадкодавця за життя рухомого чи нерухомого майна.
Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили коло спадкоємців, які прийняли спадщину, хто звертався із заявою про прийняття спадщини тощо, не дослідили матеріали спадкової справи, отже не встановили всіх обставин, які входять до предмета доказування.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня
2019 року (у складі судді Зінченко О. М.) у задоволенні позову
ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Позивач не довів належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та несе відповідальність за борговими зобов`язаннями спадкодавця.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Навродського О. В. задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, в особі якої діє законний представник ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 10 891 880 грн за рахунок спадкового майна.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом п`ятої черги, на час відкриття спадщини була малолітньою, тому на підставі частини четвертої статті 1268 та статті 1273 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Інших спадкоємців за законом не встановлено. Також не встановлено, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину.
Отже, ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину в силу вимог закону.
Встановивши, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існували договірні правовідносини, які виникли з договорів позики та попередніх договорів купівлі-продажу нерухомого майна, докази виконання ОСОБА_4 зобов`язань за цими правочинами в матеріалах справи відсутні, тому ОСОБА_1 є кредитором ОСОБА_4, а права позивача підлягають захисту в порядку, визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України.
Оскільки на підставі укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 попередніх договорів купівлі-продажу від 21 червня 2010 року та 22 листопада 2010 року основні договори купівлі-продажу укладені не були, тому грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на виконання умов попередніх договорів, є авансом та увійшли до складу спадщини.
Ураховуючи те, що за життя ОСОБА_4 свої зобов`язання за договором позики від 23 липня 2011 року не виконав, тому на підставі статті 1282 ЦК України спадкоємець ОСОБА_5 зобов`язана задовольнити вимоги кредитора про стягнення заборгованості за цим правочином.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року, ОСОБА_2 оскаржила її в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року (у складі колегії суддів: Шиповича В. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції 19 серпня 2020 року розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2, належним чином не повідомленої про дату та час судового засідання, що вплинуло на можливість реалізувати права, надані їй законом.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, в особі якої діє законний представник ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 11 191 320 грн за рахунок і в межах вартості спадкового майна.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 прийняла спадщину за заповітом від 10 жовтня 2011 року, зокрема квартиру АДРЕСА_2 та машино-місця АДРЕСА_4 за вказаною адресою, й в межах вартості одержаного у спадщину майна було задоволено вимоги кредиторів спадкодавця Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" (далі - ПАТ "Апекс-Банк"), ОСОБА_6 (рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року у справі № 1018/4524/12 за позовом ПАТ "Апекс-Банк" до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Берестова І. О. та ОСОБА_1, про звернення стягнення на заставне майно; рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року у справі № 2604/24484/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріально округу Берестова І. О., про стягнення боргу відповідно).
Під час розгляду справи № 372/5011/14 за позовом ОСОБА_7 до ОК "Олександрівський", Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень селищної ради, свідоцтва про право власності на квартиру, ОСОБА_3 у письмових поясненнях апеляційному суду зазначила, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 лише за заповітом.
У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
ОСОБА_2 на час відкриття спадщини була малолітньою особою, яка відноситься до п`ятої черги спадкоємців за законом. Інших спадкоємців за законом після смерті спадкодавця не встановлено.
Таким чином, ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 в силу вимог закону.
Встановивши, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існували договірні правовідносини, які виникли з договорів позики та попередніх договорів купівлі-продажу нерухомого майна, докази виконання ОСОБА_4 зобов`язань за цими правочинами в матеріалах справи відсутні, тому ОСОБА_1 є кредитором ОСОБА_4, а права позивача підлягають захисту в порядку, визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України.
Оскільки на підставі укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 попередніх договорів купівлі-продажу від 21 червня 2010 року та 22 листопада 2010 року основні договори купівлі-продажу укладені не були, тому грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на виконання умов попередніх договорів, є авансом та увійшли до складу спадщини.
Ураховуючи те, що за життя ОСОБА_4 свої зобов`язання за договором позики від 23 липня 2011 року не виконав, тому на підставі статті 1282 ЦК України спадкоємець ОСОБА_5 зобов`язана задовольнити вимоги кредитора про стягнення заборгованості за договором позики.
Оскільки позивач передав ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі у розмірі 3 170 850 грн, що еквівалентно 400 000 дол. США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, так як грошові зобов`язання боржника тривають, офіційний курс гривні до долара США змінився і становить станом на день ухвалення судового рішення - 19 квітня 2021 року 27,9783 грн за один дол. США, сума боргу еквівалентна 400 000 дол. США, становить 11 191 320 грн, яка підлягає стягненню з відповідача за рахунок і в межах спадкового майна.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У поданій у травні 2021 року до Верховного Суду касаційній скарзі
ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 539/2170/17 (провадження № 61-3006св18), від 20 лютого 2019 року у цій справі, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 636/2726/16-ц (провадження 61-21364св18), від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19), від 11 червня 2020 року у справі № 761/26618/15-ц (провадження № 61-9404св19), від 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у цій справі, який в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, не перевірив дотримання позивачем строків пред?явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника, не з?ясував коло спадкоємців, які прийняли спадщину, не встановив обсяг спадкового майна та його вартість.
У порушення статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) апеляційний суд не виконав свій обов?язок розглянути та дослідити релевантні та важливі доводи ОСОБА_2, яка заперечуючи проти задоволення позову зазначала про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд не надав оцінки доводам ОСОБА_2 про звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом зі спливом позовної давності, про застосування якої ОСОБА_2 подала заяву.
На час звернення позивача до суду із цим позовом відповідач ОСОБА_2 була неповнолітньою, разом з тим на час ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вона досягла повноліття й набула повної цивільної дієздатності, тому є повноправним учасником цивільного процесу та наділена всіма цивільними правами і обов?язками, передбаченими статтями 45 - 47 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Разом з тим, постановою апеляційного суду стягнуто грошові кошти з ОСОБА_2, в особі якої діє законний представник ОСОБА_3, хоча ОСОБА_3 не притягувалась до участі у справі як законний представник і не була уповноважена представляти інтереси ОСОБА_2 .
Апеляційний суд не встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину й на яких відповідно до статті 1282 ЦК України покладається обов?язок задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Не звернув увагу, що ОСОБА_2 не приймала спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не вступала в права спадкування, в права володіння, управління та користування майном, яке увійшло до складу спадщини, тому на неї не може покладатися надмірний тягар та обов?язок нести відповідальність за усіма боргами спадкодавця.
Апеляційний суд не встановив фактичну вартість спадкового майна та стягнув з ОСОБА_2 грошову суму, яка значно перевищує вартість такого майна.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною
і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
При цьому зазначив, що правовідносини, які виникли між кредитором і боржником, який помер, після смерті останнього трансформуються в зобов?язальні правовідносини, що виникли між кредитором і спадкоємцем боржника, та підлягають вирішенню в порядку статті 1282 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом п?ятої черги, яка на час відкриття спадщини була неповнолітньою та згідно зі статтею 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання і розгляд її касаційної скарги, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
з Обухівського районного суду Київської області.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 червня 2010 року між ОСОБА_4
та ОСОБА_1 укладений попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися до 21 червня 2011 року укласти на умовах, встановлених цим договором, договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області (село Трипілля), площею 0, 5228 га, у межах згідно з планом та надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. З метою забезпечення виконання цього договору ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_4 2 057 094 грн, що еквівалентно 260 000 дол. США (т. 1, а. с. 6,7).
22 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися
до 22 травня 2011 року укласти на умовах, встановлених цим договором, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, площею 94, 4 кв. м.
До підписання попереднього договору на виконання умов цього правочину ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_4 у рахунок платежів за основним договором 555 639 грн, що еквівалентно 70 000 дол. США (т. 1, а. с. 10).
Вказані попередні договори посвідчено нотаріусом.
Відповідно до договору позики від 23 липня 2011 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 558 117 грн, що на момент укладення цього договору є еквівалентом 70 000 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути кошти до 31 серпня 2011 року зі сплатою 2,5 % на місяць (т. 1, а. с. 8).
10 жовтня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким на випадок смерті зробив таке розпорядження: належні йому квартиру АДРЕСА_2 та машино-місце № НОМЕР_1 за цією ж адресою заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а у випадку її смерті до відкриття спадщини, не прийняття нею або відмови нею від прийняття спадщини, або усунення від права на спадкування, заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Топілко О. О., зареєстрований у реєстрі за № 3347 (т. 1, а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер (т. 1, а. с. 197, т. 3, а. с. 5).
11 листопада 2011 року до приватного нотаріуса Київського МНО Берестової І. О. звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 10 жовтня 2011 року (т. 3, а. с. 4).
ОСОБА_1 направив приватному нотаріусу Київського МНО Берестовій І. О. заяви від 17 листопада 2011 року та від 05 грудня 2011 року, завірені приватним нотаріусом Київського МНО Петченком Ю. А., зареєстровані в реєстрі за № 1215 та 1273 відповідно, в яких просив повідомити нотаріуса спадкоємців ОСОБА_4 про вимогу повернути борг (т. 1, а. с. 15; т. 3, а. с. 17, 23).
Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського МНО Берестової І. О. від 05 січня 2012 року станом на 05 січня 2012 року спадкоємцям ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину не видавалось (т. 1, а. с. 11).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, у справі № 1018/4524/12 за позовом ПАТ "Апекс-Банк" до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського МНО Берестова І. О. та ОСОБА_1, про звернення стягнення на заставне майно, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ФКЛ/17092010/1 від 17 вересня 2010 року у розмірі 1 793 497,07 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 вересня 2010 року шляхом визнання права власності за ПАТ "Апекс-Банк" на житловий будинок АДРЕСА_5, та на земельну ділянку площею 0,0840 га, кадастровий номер 3223188000:01:005:0044, розташовану у селі Трипілля Обухівського району Київської області, на земельну ділянку площею 0, 1683 га, кадастровий номер 3223188000:01:005:0056, розташовану у селі Трипілля Обухівського району Київської області.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, у справі № 2604/24484/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського МНО Берестова І. О., про стягнення боргу, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 борг в сумі 1 214 000 грн та 1 214 грн судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2014 року у справі № 755/9148/14-ц відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Під час розгляду справи № 372/5011/14 за позовом ОСОБА_7 до ОК "Олександрівський", Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень селищної ради, свідоцтва про право власності на квартиру, ОСОБА_3 у письмових поясненнях апеляційному суду зазначила, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 лише за заповітом.
Відповідно до листа Комунального підприємства Київської обласної ради "Західне бюро технічної інвентаризації" від 15 квітня 2015 року
за ОСОБА_4 на праві власності зареєстровано: машино-місце НОМЕР_3 на АДРЕСА_6 згідно зі свідоцтвом про право власності від 14 лютого 2011 року, виданим на підставі рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24 листопада 2010 року № 8/50, та квартира АДРЕСА_7 в цьому ж будинку згідно зі свідоцтвом про право власності від 10 грудня 2010 року, виданого на підставі рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24 листопада 2010 року № 8/50.
Згідно з листом Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області за ОСОБА_4 обліковуються наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: державний акт серії ЯД № 968417 на земельну ділянку площею 0,2582 га; державний акт серії ЯД № 968416 на земельну ділянку площею 0,0372 га; державний акт серії ЯЖ № 663998 на земельну ділянку площею 0,5666 га; державний акт серії ЯЖ № 663997 на земельну ділянку площею 0,2954 га; державний акт серії ЯД № 968319 на земельну ділянку площею 0,1245 га; державний акт серії ЯЖ № 686165 на земельну ділянку площею 0,8620 га; державний акт серії ЯЛ № 634005 на земельну ділянку площею 0,3014 га; державний акт серії ЯЛ № 634006 на земельну ділянку площею 0,2214 га; державний акт серії ЯЛ № 426140 на земельну ділянку площею 0,1922 га. Вказані земельні ділянки розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 квітня 2016 року та від 20 травня 2016 року
ОСОБА_4 є власником: квартири АДРЕСА_3 та машино-місця № НОМЕР_2 у цьому будинку; земельної ділянки площею 0,1683 га на АДРЕСА_5 ; земельної ділянки площею 0,084 га у селі Трипілля Обухівського району Київської області.