ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/1160/20
адміністративне провадження № К/9901/9856/21, К/9901/14278/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Кудіної Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 640/1160/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення й наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (суддя-доповідач Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії № 19 від 19 грудня 2019 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації (далі - рішення Кадрової комісії);
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2145ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та органів прокуратури (далі - прокурор відділу) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" ;
- поновити його на посаді прокурора відділу в Офісі Генерального прокурора або на іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по день ухвалення судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку із набранням чинності Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX), ним на ім`я Генерального прокурора було подано заяву встановлено зразка на проходження атестації. Після успішного проходження перших двох етапів атестації, його було допущено до третього етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Проте за результатами співбесіди членами Четвертої кадрової комісії (далі - Комісія) було прийнято рішення № 19 про неуспішне проходження ним атестації. Позивач вважає, що рішення Кадрової комісії підлягає скасуванню, оскільки є немотивованим, необґрунтованим та незаконним, а його зміст жодним чином не характеризує компетентність, професійну етику та доброчесність прокурора. Вказує, що підстава (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру") указана в наказі №2145ц про його звільнення передбачає звільнення працівника у разі ліквідації, реорганізації чи скорочення штату органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Поряд з цим, ні ліквідації ні реорганізації Генеральної прокуратури України не відбулося, а фактично було змінено назву органу без зміни його завдань та функцій. Тому вважає, що і наказ про звільнення не відповідає вимогам законодавства. Ураховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Кадрової комісії від 19 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором атестації та наказ Генерального прокурора № 2145ц від 21 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу. Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року по 06 жовтня 2020 року в сумі 279 431,78 грн. В решті позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що рішення Кадрової комісії не відповідає критеріям правомірності, зважаючи на положення пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора 17 жовтня 2019 року №233 (далі - Порядок №233), оскільки ґрунтується виключно на припущеннях, без наведення обґрунтувань такого висновку. Суд звернув увагу на те, що сумніви у відповідності прокурора професійної компетентності Комісія обґрунтувала виключно неправильним вирішенням позивачем практичного завдання, водночас, з відповідь позивача на питання практичного завдання №9, яка є правильною, висновується, що оцінка професійної компетентності позивача була здійснена не на підставі виконаного ним практичного завдання. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Кадрової комісії № 19 про неуспішне проходження прокурором атестації є протиправним та підлягає скасуванню.
5. Оскільки рішення Кадрової комісії стало єдиною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу від 21 грудня 2019 року № 2145ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу, то суд першої інстанції дійшов висновків, що такий наказ також є протиправним та підлягає скасуванню. Поряд з цим, суд зауважив, що не відбулось ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, а тому посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) як на підставу для звільнення, вважав необґрунтованим.
6. Унаслідок скасування наказу та пославшись на положення статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), суд першої інстанції поновив позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.
7. Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з наведеною позицією суду першої інстанції та постановою від 16 лютого 2021 року залишив указане рішення без змін.
8. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що додані до матеріалів справи докази не містять підтвердження допущення позивачем порушень вимог професійної етики та доброчесності та відповідно, його невідповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
9. Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Кадрової комісії № 19 про неуспішне проходження прокурором атестації є немотивованим та прийнятим з порушенням принципу адміністративної процедури, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
10. Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з доводами позивача про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, тому вважав посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII необґрунтованим. Таке посилання у наказі про звільнення, без зазначення конкретної підстави для звільнення, на переконання суду апеляційної інстанції, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення, з урахуванням також того, що під час розгляду спору, не було підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
11. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду 22 березня 2021 року надійшла касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, де скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
12. Скаржником рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у пункті 57 постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а.
14. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанції застосували положення статті 235 КЗпП України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18, від 04 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі № 824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 826/751/16, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15 та від 11 лютого 2021 року у справі №814/197/15. За доводами скаржника суд має поновити працівника лише на тій посаді, з якої його звільнено.
15. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок проходження прокурорами атестації та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведені співбесід, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
16. Скаржник зазначає, що суди не наділені повноваженнями здійснювати переоцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня їх професійної компетентності, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають лише члени кадрової комісії.
17. На переконання скаржника, кадрова комісія не зобов`язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття рішення, що підтверджує наявність у членів кадрової комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв. При цьому, відсутність у суду законодавчої можливості перевірити ці обставини, жодним чином не означає, що рішення кадрової комісії є необґрунтованим та протиправним.
18. Також скаржник вказує, що визначеним юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Тому відповідачем, на підставі рішення Кадрової комісії відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII правомірно видано спірний наказ про звільнення позивача з посади.
19. Ухвалою від 19 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою (К/9901/9856/21).
20. Також касаційна скарга надійшла від ОСОБА_1 (21 квітня 2021 року), у якій скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та у цій частині прийняти нове рішення яким збільшити суму стягнення до 1 077 799,19 грн. В інших частинах рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року просить залишити без змін.
21. Касаційна скарга позивача подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно розрахували суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку стягнули на його користь (279 431,78 грн), оскільки не урахували правову позицію щодо застосування коефіцієнту підвищення посадових окладів, передбаченого пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Постанова № 100), викладену у постановах Верховного Суду у справах № 804/8042/17 та № 0640/4691/18.
23. Ухвалою від 11 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача (К/9901/14278/21) з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
24. Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить залишити її без задоволення. Вказує про те, що застосування коефіцієнтів підвищення посадових окладів (про які просить позивач) можливе лише за умови призначення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора за результатами успішної атестації.
25. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 09 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 12 вересня 2022 року. Відмовлено Офісу Генерального прокурора у задоволенні клопотання про зупинення оскаржуваних судових рішень у цій справі.
26. 14 вересня 2022 року Верховний Суд, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, дійшов висновку про необхідність її розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін, а тому призначив розгляд справи на 06 жовтня 2022 року о 12 год 00 хв у приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул.Московська, 8, корпус 5.
27. У судовому засіданні учасники справи, що подали касаційні скарги, підтримали вимоги своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
28. ОСОБА_1 з 2011 року працював в органах прокуратури.
29. Позивач подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
30. ОСОБА_2 успішно склав два етапи атестації, а саме: 1) іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, результати якого опубліковано на сайті Офісу Генерального прокурора; 2) іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, результати якого опубліковано на сайті Офісу Генерального прокурора, та був допущений до третього етапу атестації у формі проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, з виконанням письмового практичного завдання.
31. За результатами співбесіди Комісією прийнято рішення №19 від 19 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
32. У рішенні Кадрової комісії зазначено, що на підставі досліджених матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви:
- щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у зв`язку з неповідомленням в установлений законом спосіб про факт тиску з боку керівника підрозділу Генеральної прокуратури України та можливого схиляння до надання завідомо неправдивих показань;
- щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у зв`язку з участю прокурора у кримінальному провадженні, в якому переслідувались учасники Революції Гідності, що може свідчити про брак незалежності та самостійності у прийнятті процесуальних рішень, а також сприяло зниженню авторитету прокуратури і довіри громадян до неї;
- щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у зв`язку з неправильним вирішенням практичного завдання, оскільки помилково вказано, що ухвала суду відповідає вимогам Кримінального кодексу України (далі - КК України) та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). При цьому, у вирішенні наявне протиріччя, оскільки далі вказано на можливість прокурора оскаржити цю ухвалу.
33. Наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2145ц ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року.
Підстава: рішення кадрової комісії.
34. Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
V. Нормативне регулювання
35. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
37. 25 вересня 2019 року набув чинності Закон № 113-IX, яким до Закону № 1697-VII були внесені зміни, якими, зокрема, зменшено загальну чисельність прокурорів органів прокуратури, запроваджено процедуру атестації прокурорів, а також у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
38. Пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
39. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9).
40. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
41. Згідно з пунктами 11-13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
42. За змістом пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
43. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
44. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок № 221, пунктами 6, 8 розділу I якого визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
45. Розділ IV Порядку № 221 визначає порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
46. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV).
47. На виконання практичного завдання прокурору надається 45 хвилин. Виконання практичного завдання після завершення наданого часу забороняється. Після виконання завдання прокурор здає комісії написане ним вирішення завдання на аркуші (аркушах) з відміткою комісії (пункт 7 розділу IV).
48. Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункт 8 розділу IV).
49. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень (пункт 9 розділу IV).
50. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу IV).
51. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії (пункт 11 розділу IV).
52. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 розділу IV).
53. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу IV).
54. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (пункт 14 розділу IV).