ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1724/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Серт О.В.,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1,
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Поліщук Л.В., судді - Богатир К.В., Таран С.В.)
від 19.07.2022,
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3,
про визнання рішення загальних зборів недійсними
В С Т А Н О В И В:
у червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Автомаркет" в частині визначення розміру вартості частки у майні Товариства, яка підлягала їй виплаті, оформленого протоколом № 1/20 від 20.04.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Автомаркет" порушено її права як учасника Товариства, який вибув, оскільки розмір її частки, що підлягав виплаті у зв`язком із виходом з ТОВ, визначений неправильно.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 позов задоволено.
Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Автомаркет" від 20.04.2020, оформлене п. 1 протоколу № 1/20, про виплату ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 616 428,80 грн.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 та у задоволенні позову відмовлено.
05.08.2022 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, в якій просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.11.2021 - залишити в силі.
У касаційній скарзі посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без врахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14 та постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 920/65/18 щодо необхідності визначення вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, виходячи саме із дійсної (ринкової), а не балансової вартості об`єкта оцінки; ст. 99 ГПК України, без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 920/831/20. Також ОСОБА_1, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що порушуючи положення ч. 4 ст. 165 та ч. 5 ст. 269 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд прийняв доводи апеляційної скарги, які виходили за межі заперечень відповідача в суді першої інстанції та які, відповідно, взагалі не розглядалися в суді першої інстанції. При цьому, висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 165, ч. 5 ст. 269 ГПК України, відсутній. Обґрунтовує у касаційній скарзі необхідність скасування вказаного судового рішення на підставі п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, оскільки, порушуючи положення ст. ст. 86, 210 ГПК України, суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав оцінку, зокрема, звіту про незалежну оцінку майна ТОВ "Автомаркет", яке знаходиться на балансі товариства станом на 12.01.2020 (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення з наведених у відзиві мотивів. Зокрема, стверджує, що позивачка звернулась з неналежним способом захисту своїх прав у цьому випадку, адже належним є позов про стягнення з ТОВ "Автомаркет" вартості частки позивачки на момент виходу із Товариства у розмірі, який вона вважає обґрунтованим, із поданням відповідних доказів. Стверджує, що рішення загальних зборів від 20.04.2020, яке позивачка просить визнати недійсним, було прийняте після її виходу з учасників ТОВ, а тому воно не може порушувати її корпоративні права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 09.01.2020 приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. було засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на заяві (а.с. 11, т. 1), якою остання повідомила про вихід зі складу учасників ТОВ "Автомаркет". У цій заяві ОСОБА_1 також просила ТОВ "Автомаркет" повідомити про вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для цього розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання цієї заяви. Просила ТОВ "Автомаркет" протягом одного року передати їй майно пропорційно до розміру її частки, що складає 47,8% статутного капіталу ТОВ "Автомаркет".
13.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДРПОУ, а саме щодо внесення змін до складу засновників (учасників) ТОВ "Автомаркет" шляхом виключення позивачки (а.с.12-15, т. 1).
Згідно з витягом з ЄДРПОУ станом на 13.01.2020 (а.с. 24-26, т. 1) у реєстрі містились відомості щодо ТОВ "Автомаркет" (код 02971208): розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та дата закінчення його формування - 2 230 710,00 грн (20.09.2011); перелік засновників (учасників) юридичної особи з часткою кожного із засновників (учасників) - 1). ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду - 1 066 279,38 грн; 2). ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 160 611,12 грн; 3). ОСОБА_3, розмір внеску до статутного фонду - 1 003 819,50 грн.
Станом на 16.01.2020 (а.с. 19-23, т. 1) у ЄДРПОУ щодо ТОВ "Автомаркет" (код 02971208) містились нові відомості про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) - 1 164 430,62 грн; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі, частки кожного із засновників (учасників) - 1). ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 160 611,12 грн; 2). ОСОБА_3, розмір внеску до статутного фонду - 1 003 819,50 грн.
16.01.2020 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила на адресу відповідача лист (а.с. 27-28, т. 1), в якому повідомила про свій вихід зі складу учасників ТОВ "Автомаркет", а також просила не пізніше 30 днів з дня отримання цього листа повідомити про вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідні для розрахунку. Як вбачається з наявного в матеріалах справи опису вкладення, разом з цим листом позивачка на адресу відповідача направила, зокрема, копію заяви про вихід з складу учасників ТОВ "Автомаркет".
20.04.2020 відбулись загальні збори учасників (засновників) ТОВ "Автомаркет", з таким порядком денним:
1) про виплату частки статутного капіталу Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з її виходом зі складу учасників (засновників) товариства шляхом виплати їй ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі відповідно до ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у загальному розмірі 616 428,80 грн. Зазначено, що загальна ринкова вартість майна товариства на час виходу ОСОБА_1 складала 1 289 600,00 грн, що відповідає розділу "актив" фінансового звіту Товариства за 2019 рік (а.с. 33, т.1) на час виходу ОСОБА_1 ;
2) про надання повноважень директору Товариства щодо проведення дій, пов`язаних з виконанням рішень, прийнятих на загальних зборах учасників.
За результатом розгляду питань порядку денного загальними зборами прийняті рішення, оформлені протоколом № 1/20 від 20.04.2020:
1). Виплатити частку статутного капіталу Товариства ОСОБА_1 у зв`язку з її виходом зі складу учасників (засновників) товариства шляхом виплати їй ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі відповідно до ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у загальному розмірі 616 428,80 грн протягом одного року з дня виходу;
2). Надати повноваження директору товариства щодо виплати ОСОБА_1 її частки у статутному капіталі товариства відповідно до ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у загальному розмірі 616 428,80 грн протягом одного року з дня виходу.
Про прийняті загальними зборами рішення позивачку було повідомлено листом від 27.04.2020 (а.с. 29, т. 1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком судової експертизи № 20-6462/6463 від 30.06.2021 вартість частки ОСОБА_1 при виході зі складу учасників ТОВ "Автомаркет", виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників (майна Товариства) пропорційно до розміру її частки (47,8%) станом на 31.12.2019, становила 5 261 293,14 грн, тобто є більшою, ніж визначено відповідачем у спірному рішенні. Прийняте загальними зборами ТОВ "Автомаркет" рішення не відповідає вимогам законодавства, порушує право позивачки на отримання частки, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників Товариства пропорційно розміру частки позивачки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачка, яка вправі оскаржити рішення загальних зборів щодо визначення вартості належної до сплати її частки, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не довела, що вартість її частки є більшою, ніж визначено у спірному рішенні загальних зборів учасників ТОВ "Автомаркет" (616 428,80 грн), а тому відсутні підстави для визнання спірного рішення загальних зборів недійсним. Також, врахувавши ч. 7 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та, встановивши, що на час звернення з позовом (червень 2020 року) баланс (форма № 1-мс) ТОВ "Автомаркет" за 2020 рік відсутній, адже фінансову звітність за 2020 рік ТОВ ще не складало, дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивачки є звернення з позовом про виплату вартості частки після спливу строку, встановленого ст. 24 вказаного Закону, і що в межах розгляду цього позову визначається ринкова вартість частки у статутному капіталі товариства.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.