ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 530/136/17
провадження № 51-595км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_20,СуддівОСОБА_21, ОСОБА_22,за участю: секретаря судового засідання прокурора засуджених захисників ОСОБА_23, ОСОБА_24., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_25, ОСОБА_26,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Зінькова та жителя АДРЕСА_2 .
Оскаржені судові рішення
1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено кожного до покарання у виді позбавлення волі:
за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі -КК) - на строк 2 роки;
за частиною 2 статті 186 КК - на строк 5 років;
за частиною 2 статті 190 КК - на строк 1 рік;
за частиною 2 статті 187 КК - на строк 7 років з конфіскацією майна;
за частиною 3 статті 187 КК - на строк 8 років з конфіскацією майна;
за частиною 4 статті 187 КК - на строк 14 років з конфіскацією майна,
за частиною 2 статті 289 КК - на строк 7 років з конфіскацією майна,
за частиною 3 статті 289 КК - на строк 8 років з конфіскацією майна,
за частиною 2 статті 121 КК - на строк 10 років.
2. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань кожному з них визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
3. ОСОБА_1 за сукупністю вироків відповідно до статті 71 КК шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17 липня 2014 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років 6 місяців з конфіскацією майна.
4. За обставин, детально викладених у вироку суд визнав засуджених винуватими у вчиненні за попередньою змовою ряду злочинів на території Полтавської області у 2016 році. Суд визнав доведеним їх винуватість у таких епізодах:
5. В ніч з 18 на 19 травня біля будинку на вул. Жовтневій, 10 в с. Опішня Зіньківського району вони заволоділи автомобілем ОСОБА_3 ВАЗ- НОМЕР_1, спричинивши матеріальних збитків на суму 103 413,78 грн (епізод № 1).
6. 19 травня приблизно о 04:00 вони в будинку на АДРЕСА_4 вчинили розбійний напад на подружжя ОСОБА_4, застосувавши насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілих. В ході нападу вони завдали численних ударів потерпілим дерев`яними молотком і рубелем, а ОСОБА_1 вистрілив з револьверу "Ekol-major BERG 2.5" (типу "Флобер") в голову ОСОБА_5 . Зв`язавши потерпілих, вони заволоділи грішми у сумі 600 грн, трьома телефонами загальною вартістю 1400 грн, банківською карткою КБ "Приватбанк", на рахунку якої знаходилось 1975 грн, та ключами від гаража. В гаражі вони заволоділи автомобілем ОСОБА_6 "SKODA PICK-UP" вартістю 55 935,80 грн. ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер у лікарні (епізоди №№ 2-4).
7. 23 червня приблизно о 03:00 біля будинку на вул. Деповській, 4, у м. Полтаві вони заволоділи автомобілем ОСОБА_7 ВАЗ-2109, спричинивши збитків на суму 37 995,93 грн (епізод № 5).
8. 24 червня приблизно о 06:40 на узбіччі автодороги неподалік с. Ріпки Богодухівського району Харківської області вони відкрито заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну суму 709 грн (епізод № 6).
9. 26 червня 2016 року приблизно о 14:00 на 49 км + 800 м автодороги Полтава-Олександрія вони, погрожуючи револьвером, напали на ОСОБА_9 і заволоділи автомобілем "Opel Omega" вартістю 58 246,08 грн, а також грошима та майном потерпілого на загальну суму 2040 грн(епізоди №№ 7-8).
10. 14 липня 2016 року вони:
приблизно о 03:00 біля будинку на вул. Вавілова, 9/26 у м. Полтаві заволоділи автомобілем ОСОБА_10 ВАЗ-21061 вартістю 28 540 грн (епізод № 9);
приблизно о 10:00 у магазині на вул. Кірова в с. Скибківка Чутівського району таємно викрали товари на суму 200 грн (епізод № 10);
приблизно о 15:00 поблизу будинку на вул. Чапаєва, 13 у с. Щорсівка Чутівського району з автомобіля "Volkswagen Golf" таємно викрали майно ОСОБА_11 на загальну суму 3 190 грн (епізод № 11);
приблизно 17:30 в магазині "Продукти" в с. Шевченкове Котелевського району розплатилися за товар сувенірною купюрою в 500 грн, заволодівши шляхом обману майном на загальну суму 376 грн (епізод № 12);
приблизно о 23:00 поблизу будинку на вул. Лесі Українки, 71 у с. Велика Рублівка Котелевського району з автомобіля ВАЗ-2105 таємно викрали майно ОСОБА_12 на загальну суму 1348,78 грн (епізод № 13).
11. 15 липня 2016 року вони:
приблизно о 03:00 на подвір`ї будинку на вул. Жовтневій, 4 у с. Милорадове Котелевського району незаконно заволоділи автомобілем ОСОБА_13 ВАЗ-21099 вартістю 50 090 грн, і коли були змушені залишити його через несправність, то на цьому ж подвір`ї заволоділи автомобілем ОСОБА_14 ВАЗ-2109 вартістю 40 420 грн (епізоди №№ 14-15);
приблизно о 18:00 на вул. Шкільній у с. Федорівка Нововодолазького району Харківської області здійснили в магазині "Ялинка" розбійний напад на продавця ОСОБА_15, заволодівши двома її золотими ланцюжками, а також грішми з каси магазину та продуктами харчування на загальну суму 21 559,97 грн (епізод № 16).
Вимоги і доводи касаційних скарг
12. Засуджений ОСОБА_1, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення в частині засудження його за вчинення всіх епізодів злочинів, крім крадіжки з магазину у с. Скибівка та шахрайства відносно ОСОБА_16 (епізоди №№ 10 та 12) (див. пункт 10 вище).
13. Він вважає, що результати слідчих експериментів від 15, 17 та 19 серпня 2016 року з його участю є недопустимими доказами, оскільки не містять ознак відтворення обстановки та обставин події, а становлять собою допит, під час їх проведення він перебував у стані алкогольного сп`яніння і давав свідчення внаслідок застосування недозволених методів розслідування. Також він зазначає, що суд мав залишити без розгляду цивільний позов прокурора в інтересах державних лікувальних закладів, адже прокурор не підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
14. Засуджений ОСОБА_2, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Він стверджує, що судами було порушено його право на захист, оскільки йому не було надано можливості ознайомитися у повному обсязі з матеріалами справи, а захисник надавав правову допомогу неефективно та некомпетентно.
15. Засуджені вважають, що апеляційний суд не усунув порушень допущених судом першої інстанції і постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
16. Засуджені та їх захисники підтримали касаційні скарги. Засуджений ОСОБА_1 змінив касаційні вимоги і просив скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
17. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
18. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
19. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарги належить залишити без задоволення.
20. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
21. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.[1]
22. Суд встановив, що висновок суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
Щодо протоколів слідчих експериментів
23. Суд у своїх рішеннях визнавав, що показання, надані під час проведення слідчого експерименту в ході досудового розслідування, можуть бути визнані допустимими за певних умов, а саме якщо:
- до особи не застосовувався протиправний тиск;
- слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- права особи на захист і правову допомогу були забезпечені;
- слідчу дію проведено за участю понятих;
- під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис;
- особі були детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії[2].
24. Доводи засудженого ОСОБА_1 щодо недопустимості результатів слідчих експериментів зводяться до того, що (1) він давав показання внаслідок протиправного тиску на нього і (2) зміст цих слідчих дій свідчить про те, що це був не експеримент, а допит. Суд розгляне ці доводи послідовно.
25. Суд зазначав, коли особа небезпідставно заявляє про те, що вона була піддана жорстокому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень, це вимагає проведення ефективного офіційного розслідування.[3]
26. Водночас для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести таке розслідування, заява має бути "небезпідставною". Особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана "небезпідставною" і не створює обов`язку її розслідування[4].