ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 161/17022/17
провадження № 51-549 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_6.,
суддів: ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9.,
прокурора ОСОБА_10.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_11. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вироки Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2019 року та Волинського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року стосовно
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця та жителя
АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця та жителя
АДРЕСА_3 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2019 року засуджено:
- ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;
- ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі п. "д" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено від відбування призначеного покарання;
- ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 залишено без зміни.
Верховний Суд постановою від 07 липня 2021 року задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
29 вересня 2021 року Волинський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 , апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_4 задовольнив частково, скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання та ухвалив новий, за яким визначив останньому покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.
Так, ОСОБА_2 11 серпня 2017 року приблизно о 23 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на проїзній частині вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області, з метою вчинення хуліганських дій, на зауваження ОСОБА_5 щодо поведінки в якості малозначного та нікчемного приводу, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виявляючи особливу зухвалість, з метою позбавлення життя потерпілого, із хуліганських мотивів умисно наніс ОСОБА_5 один удар ножем у задню ділянку грудної клітки, спричинивши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер.
ОСОБА_3 із ОСОБА_1 11 серпня 2017 року, приблизно о 23 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на проїзній частині вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області, діючи умисно, групою осіб, з метою вчинення хуліганських дій, використовуючи зроблене потерпілим ОСОБА_5 зауваження щодо поведінки в якості малозначного та нікчемного приводу, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в нахабному виявленні зневажливого стану до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи особливу зухвалість, завдали численні удари руками по тілу ОСОБА_5, спричинивши тим самим потерпілому легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12., не погоджуючись із вироками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_1 через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі його підзахисного внаслідок суворості, просить їх змінити та застосувати до ОСОБА_1 положення статей 75, 76 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з вироком суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, не врахувавши у достатній мірі всіх обставин, що пом`якшують покарання, та даних про особу його підзахисного. Крім того, зазначає про те, що судові інстанції не мотивували необхідності застосування до ОСОБА_1 реального позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 296 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі сторона захисту, не погоджуючись із судовими рішеннями, вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, а також неврахування судом апеляційної інстанції обставин, що пом`якшують покарання, які,на його думку, є підставами для застосування положень ст. 75 КК України.
Проте наведені захисником у касаційній скарзі доводи Суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судами визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання й пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідней достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.