Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 367/6105/16-ц
провадження № 61-6688св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України,
відповідачі: Бучанська міська рада Київської області, ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2020 року у складі судді Оладько С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О., у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, про визнання недійсними та скасування рішень, витребування земельних ділянок із незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Національного університету біоресурсів і природокористування України до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_1, за участю вищевказаних третіх осіб, про визнання недійсними та скасування рішень, витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що виконавчим комітетом Бучанської селищної ради Дослідній станції м`ясного тваринництва у 1993 році видано державний акт серії Б № 087488 на право користування землею площею 270 га для ведення сільського господарства на території Бучанської селищної ради Київської області.
Правонаступником зазначеної установи стало навчально-дослідне господарство "Ворзель" Національного аграрного університету (на момент розгляду справи - відокремлений підрозділ НУБіП "Навчально-дослідне господарство "Ворзель" і постановою Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2008 року № 945 Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України).
За результатами розгляду листа Бучанської міської ради від 14 грудня 2007 року № 04-09/1054 вченою радою Національного аграрного університету погоджено передачу земельної ділянки площею 24 га у мікрорайоні "Рокач" із землекористування НДГ "Ворзель" НАУ до земель запасу м. Бучі, про що Національний аграрний університет повідомив Бучанського міського голову листом від 27 грудня 2007 року № 3913.
У подальшому Бучанською міською радою 02 вересня 2008 року прийнято рішення № 941-38-У, яким затверджено проєкт землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками площею 24 га НДГ "Ворзель" НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач"), припинено право постійного користування вказаної установи зазначеними ділянками, прийнято їх до земель запасу Бучанської міської ради та переведено до категорії земель житлової забудови. За рахунок указаних земель рішенням Бучанської міської ради від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-V передано у власність 111 громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі, на підставі якого відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано 111 громадянам та зареєстровано державні акти на земельні ділянки.
Також за рахунок земель НДГ "Ворзель" НАУ рішеннями Бучанської міської ради від 27 грудня 2012 року № 1013/1-35-УІ, № 1013/2-35-УІ передано у власність двох громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі, на підставі яких відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на земельні ділянки, зокрема ОСОБА_81 - площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:132:0574, державний акт серії ЯЙ № 932640; ОСОБА_57 - площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:132:0606, державний акт серії ЯЙ № 932641.
Позивач зазначає, що вказані рішення Бучанської міської ради про припинення права постійного користування НДГ "Ворзель" НАУ земельними ділянками, передача їх у власність громадянам та видані на підставі цих рішень міської ради державні акти на право власності на земельні ділянки мають бути визнані недійсними з таких підстав.
Відповідно до Статуту Національного аграрного університету (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2010 № 202, Університет є самоврядним автономним державним вищим навчальним закладом, який провадить свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", інших законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також цього Статуту.
Згідно з пунктом 2 Статуту до складу Університету входить, зокрема, навчально-дослідне господарство "Ворзель".
Відповідно до Закону України "Про вищу освіту" надавати згоду на вилучення спірних земельних ділянок мав виключно Кабінет Міністрів України.
Крім того, згідно з пунктом "є" частини третьої статті 84 та статті 92 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у постійному користуванні можуть перебувати тільки землі державної та комунальної власності, а до земель державної власності, які не можуть передаватися до земель комунальної власності, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності. Відповідно до пункту 1.3 Статуту Університету, затвердженого у травні 2015 року, органом управління Університету є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з пунктом 1 положення "Про Міністерство освіти і науки України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, Міністерство освіти і науки України (далі - МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
З огляду на викладене, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України як органу управління державним майном.
Крім того, а ні Статут, а ні чинне на час прийняття спірного рішення законодавство не передбачало право Університету (в тому числі і право вченої ради Університету, а також спеціально створених ним комісій) на відмову від права постійного користування земельною ділянкою державної власності.
Відповідно до Закону України "Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області" в Ірпінському регіоні (м. Ірпінь, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське) відсутня районна державна адміністрація. У той же час, вказаним законом ні Ірпінська міська рада, ні Бучанська селищна рада та їх виконавчі органи не наділені додатковими власними чи делегованими повноваженнями від органів виконавчої влади щодо розпорядження земельними ділянками державної власності. Відповідно, повноваження по розпорядженню землями державної власності (на час прийняття спірного рішення) в Ірпінському регіоні здійснювала Київська обласна державна адміністрація відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" як орган, що здійснює виконавчу владу в Київській області.
Таким чином, Бучанська міська рада при прийнятті рішення від 02 вересня 2008 року № 941-38-У вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання про припинення права користування Університетом зазначеними землями державної власності сільськогосподарського призначення не належало до компетенції Бучанської міської ради.
Пунктами 1, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 03 лютого 2015 року № 14, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Отже, право розпорядження спірною земельною ділянкою має Головне управління Держгеокадастру у Київській області, тому прокуратура Київської області звернулася до суду з цим позовом також і в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Також позивач зазначає, що за інформацією Департаменту містобудування та архітектури встановлено, що перший генеральний план м. Бучі розроблено у 1968 році. Рішенням Київської обласної ради від 30 квітня 2014 року № 219-17-ІV"Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" затверджено проєкт землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Бучі. Відповідно до зазначеного рішення загальна площа склала 2658,1362 га. Однак після вказаних змін меж міста на спірні земельні ділянки генеральний план міста не розроблявся та у встановленому законодавством порядку не затверджувався. Отже, вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування спірних земельних ділянок Бучанською міською радою здійснено без урахування містобудівної документації, що суперечить вимогам статей 38, 39 ЗК України, статей 5, 17 Закону України "Про основи містобудування", статей 1, 13 Закону України "Про планування і забудову територій".
Позивач зазначав, що з огляду на викладене, рішення Бучанської міської ради Київської області від 02 вересня 2008 року № 941-38-У, від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-V, від 27 грудня 2012 року № № 1013/1-35-УІ, 1013/2-35-УІ прийняті всупереч вимогам статей 39, 42, 84, 92 ЗК України, статті 326 ЦК України, статті 141 ГК України, статті 63 Закону України "Про вищу освіту", Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статті 21 Закону України "Про основи містобудування", статей 3, 12 Закону України "Про планування і забудову територій", статей 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.
Оскільки в цьому випадку порядок припинення права користування НДГ "Ворзель" НАУ земельними ділянками дотримано не було, отже всі подальші рішення Бучанської міської ради Київській області стосовно відведення земельних ділянок є незаконними та підлягають скасуванню
у судовому порядку. Особи, які отримали державні акти за оскаржуваними рішеннями Бучанської міської ради, відчужили свої земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із ОСОБА_2, та на державних актах проставлені відмітки про реєстрацію права власності на земельні ділянки (перехід права власності до іншої особи).
У свою чергу, за інформацією відділу Держкомзему у м. Бучі, ОСОБА_2 об`єднала придбані земельні ділянки, в результаті чого сформовано 7 нових земельних ділянок загальною площею 11,2165 га та присвоєно наступні кадастрові номери: 3210800000:01:132:0607 площею 2,2000 га, 3210800000:01:132:0608 площею 1,9000 га, 3210800000:01:132:0609 площею 1,6000 га, 3210800000:01:132:0610 площею 1,4000 га, 3210800000:01:132:0611 площею 2,4304 га, 3210800000:01:132:0612 площею 0,8999 га, 3210800000:01:132:0613 площею 0,7862 га.
Далі ОСОБА_2 відчужила земельні ділянки за вказаними новоутвореними кадастровими номерами шляхом укладення договорів купівлі-продажу з ОСОБА_116, який в свою чергу зареєстрував право власності у встановленому законом порядку.
Упродовж тривалого часу спірні рішення, прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, не оскаржено жодним з органів, наділеним відповідними повноваженнями. Більше того, до моменту пред`явлення цього позову Міністерству освіти і науки України та Головному управлінню Держгеокадастру в Київській області не було відомо про існування спірних рішень та про порушення законодавства, допущені під час їх прийняття. З огляду на викладене позивач зазначає, що прокуратурою області строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом не пропущено.
З урахуванням викладеного позивач просив визнати недійсними рішення Бучанської міської ради Київської області:
- від 02 вересня 2008 року № 941-38-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками Навчально-дослідного господарства "Ворзель" НАУ, переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі їх до земель запасу Бучанської міської ради в межах міста Бучі (мікрорайон "Рокач")";
- від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-У "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам" в частині затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність наступним громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_117, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_118, ОСОБА_48, ОСОБА_48, ОСОБА_119, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_120, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_91, ОСОБА_90, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_121, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_122, ОСОБА_104, ОСОБА_123, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115 ;
- від 27 грудня 2012 року № 1013/1-35-УІ "Про затвердження гр. ОСОБА_81 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1";
- від 27 грудня 2012 року № 1013/2-35-УІ "Про затвердження гр. ОСОБА_57 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2".
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна М. С., індексний номер: 2068894 від 29 квітня 2013 року 17:01:29, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_116 на земельну ділянку з кадастровим номером 210800000:01:132:0607; індексний номер: 2068119 від 29 квітня 2013 року 16:49:11, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_116 на земельну ділянку
з кадастровим номером 3210800000:01:132:0608; індексний номер: 2067276 від 29 квітня 2013 року 16:36:18, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_116 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0609; індексний номер: 2071373 від 29 квітня 2013 року 17:43:37, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_116 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0610; індексний номер: 2071659 від 29 квітня 2013 року 17:49:51, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_116 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0611; індексний номер: 2068521 від 29 квітня 2013 року 16:55:19, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_116 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0612; індексний номер: 2067679 від 29 квітня 2013 року 16:42:32, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_116 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0613.
Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_116 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України земельні ділянки: площею 2,2000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0607, вартістю 3 099 800 грн; площею 1,9000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0608, вартістю 2 677 100,00 грн; площею 1,6000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0609, вартістю 2 254 400,00 грн; площею 1,4000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0610, вартістю 1 972 600,00 грн; площею 2,4304 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0611, вартістю 3 424 433,60 грн; площею 0,8999 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0612, вартістю 1 267 959,10 грн; площею 0,7862 га з кадастровими номером 3210800000:01:132:0613, вартістю 1 107 755,80 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року відмовлено.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 376/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) задоволено заяву заступника Генерального прокурора України та скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року та рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Натомість у справі, яка розглядається, суд дійшов суперечливих висновків, що позивач (МОН України) не має повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, оскільки їх розпорядником є Кабінет Міністрів України, про що зазначає й сам прокурор, проте відмовив у задоволенні позову з тієї підстави, що позивач заявив позов із пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. При цьому суд не зазначив, стосовно якого з трьох позивачів - МОН України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, НУБіП України - зроблено такий висновок, та не встановив початку перебігу позовної давності для них.
У судових рішеннях у справі, яка розглядається, не наведено будь-яких висновків щодо наявності або відсутності порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивачів, без яких дійти висновків про наявність чи відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності неможливо. Суди не зʼясували та не перевірили, з якого моменту позивачі довідалися або могли довідатися про порушення свого права.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що надавати згоду на вилучення спірних земельних ділянок мав виключно Кабінет Міністрів України. Ні Статут Університету, ні чинне на час прийняття спірного рішення законодавство не передбачало право Університету на відмову від права постійного користування земельною ділянкою державної власності.
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції виходив з того, що Національний аграрний університет у 2007 році не мав повноважень на надання згоди щодо передачі земельної ділянки площею 24 га у мікрорайоні "Рокач" із землекористування НДІ до земель запасу м. Бучі, а відповідно Бучанська міська рада при прийнятті рішення від 02 вересня 2008 року № 941-38-У про припинення права користування Навчально-дослідному господарству "Ворзель" НАУ земельною ділянкою площею 24 га (мікрорайон "Рокач") вийшла за межі наданих їй чинним законодавством повноважень.
Рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року № 219-17-ІV "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" затверджено "Проект землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Бучі". Відповідно до зазначеного рішення загальна площа склала 2658,1362 га. У 2010 році межі м. Бучі були винесені в натурі відповідно до технічної документації. Доказів тих обставин, що спірні земельні ділянки площею 24 га входили в зазначені межі населеного пункту Бучі, суду надано не було.
Враховуючи викладене, суд вважав, що після вказаних змін меж міста на спірні земельні ділянки генеральний план міста не розроблявся та у встановленому законодавством порядку не затверджувався.
Отже, вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування спірних земельних ділянок Бучанською міською радою здійснено без урахування містобудівної документації, що суперечить вимогам статей 38, 39 ЗК України, статей 5, 17 Закону України "Про основи містобудування", статті 326 ЦК України, статті 63 Закону України "Про вищу освіту", статті 21 Закону України "Про основи містобудування",
статей 1, 3, 12, 13 Закону України "Про планування і забудову територій",
статей 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної документації".
Приймаючи 02 вересня 2008 року рішення № 941-38-У, яким затверджено проєкт землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га НДГ "Ворзель" НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області, Бучанською міською радою не враховано положень частини третьої статті 142 ЗК України щодо встановленого законодавством порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, зокрема не перевірено наявності правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також виходячи з належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.
Недотримання Бучанською міською радою вказаних вимог та неотримання на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування (02 вересня 2008 року) необхідної згоди органу влади, вилучення цієї земельної ділянки свідчить, що рішення про припинення права постійного користування НДГ "Ворзель" НАУ зазначеною земельною ділянкою, прийняття її до земель запасу міської ради та переведення до категорії земель житлової забудови не відповідає вимогам як ЗК України, так і статті 63 Закону України "Про вищу освіту", чинних на момент виникнення спірних правовідносин, і прийняте органом місцевого самоврядування за межами власних повноважень, наданих йому Конституцією та законами України, оскільки за змістом статті 12 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності і вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, однак не земель державної власності. Тобто припинення права постійного землекористування НДГ "Ворзель" НАУ повинно здійснюватися власником земельної ділянки, а не органом місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, суд вважав, що при прийнятті оскаржуваних рішень Бучанської міської ради від 02 вересня 2008 року № 941-38-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками Навчально-дослідного господарства "Ворзель" НАУ, переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі їх до земель запасу Бучанської міської ради в межах міста Бучі (мікрорайон "Рокач"), наступних рішень ради від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-У "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам", від 27 грудня 2012 року № 1013/1-35-УІ "Про затвердження ОСОБА_81 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1", від 27 грудня 2012 року № 1013/2-35-УІ "Про затвердження ОСОБА_57 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2" були порушені права та законні інтереси Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими.
Разом з тим встановивши наявність правових підстав для задоволення пред`явленого прокурором позову, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позовної давності для звернення з вимогою про захист порушеного права держави, оскільки як прокуратура Київської області, так і Міністерство освіти і науки України, Головне управління Держгеокадастру в Київській області та Національний університет біоресурсів і природокористування України вже в момент переведення ділянки площею 24 га до земель запасу Бучанської міської ради були обізнані про такі дії та, відповідно, мали можливість подати до суду позов про захист порушених прав та інтересів держави. Відповідно, ними без поважних причин було пропущено трирічний строк позовної давності.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у позові з підстав пропуску позовної давності. Апеляційний суд у своїй постанові зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ще в 2008 році прокуратурі було відомо про оспорюване рішення Бучанської міської ради від 02 вересня 2008 року
№ 941-38-У і в повному обсязі здійснила його перевірку. Натомість позов прокуратурою було подано лише в 2016 році, тобто через 8 років після такої перевірки.
Прокурором визначено декілька позивачів у справі: Національний університет біоресурсів і природокористування України як законний користувач спірною землею, Міністерство освіти і науки України як орган управління державним майном Університету і Головне управління Держгеокадастру у Київській області як орган, що на момент подання позову наділений правом розпорядження земельною ділянкою.
Щодо обізнаності Національного університету біоресурсів і природокористування України про ймовірне порушення законних прав та інтересів держави, то судом першої інстанції було встановлено, що саме Національний аграрний університет надав Бучанській міській раді лист-згоду про вилучення земельної ділянки площею 24 га до земель запасу Бучанської міської ради. Цьому передувало засідання вченої ради НАУ, що зафіксовано у витязі із протоколу засідання. Вчена рада Національного університету біоресурсів і природокористування України самостійно надавала згоду на переведення до земель запасу Бучанської міської ради, що підтверджується листом за підписом ректора Університету від 27 грудня 2007 року.
Таким чином, Національний університет біоресурсів і природокористування України знав про можливі порушення його майнових прав у межах строку позовної давності, однак не вжив жодних заходів реагування.
Щодо обізнаності Міністерства освіти і науки України про ймовірне порушення законних прав та інтересів держави, то судом було встановлено, що згідно з пунктом 81 Статуту Національного аграрного університету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2001 року № 202 "Про Національний аграрний університет" (в чинній на той момент редакції), звіт про діяльність Університету щороку заслуховується на конференції трудового колективу за участі представників наглядової ради і подається Кабінету Міністрів України, Мінагрополітики та Міністерству освіти і науки (т. 2 а. с.162).
Відповідно до пункту 66 зазначеного Статуту Національного аграрного університету при Університеті було створено наглядову раду, до складу якої згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 657-р "Про склад наглядової ради Національного аграрного університету" входили в тому числі Віце-прем`єр-міністр України, який був першим заступником її голови, а також Міністр освіти України.
Відповідно до пункту 4 Положення "Про Міністерство освіти і науки України", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 19 грудня 2006 року № 1757, МОН відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 38).
Згідно з пунктом 5 вказаного Положення МОН має право одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також від підприємств, установ та організацій інформацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань (підпункт 2).
Міністерство освіти і науки України відповідно до пункту 1.3. Статуту Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, є органом управління Університету.
Отже, Міністерство освіти та науки України як орган управління Університетом, здійснювало також управління об`єктами державної власності, що перебували в користуванні Університету, та мало можливість відповідно до положень Статуту Університету бути обізнаним щодо дій Університету по відношенню до земельних ділянок, наданих йому в користування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство освіти і науки України було обізнано або могло бути обізнано про фактичні обставини переведення земельної ділянки площею 24 га до земель запасу Бучанської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), та у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц (провадження № 61-5857св18), від 20 травня 2020 року у справі № 359/2253/15-ц(провадження № 61-15237св19), від 22 лютого 2017 року у справі № 927/788/16.
Суди не звернули уваги на те, що спірні земельні ділянки мають подвійну правову природу, а саме: є землями, закріпленими за вищими навчальними закладами державної форми власності та одночасно мають статус особливо цінних земель, що закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності та віднесені до обмежено оборотоздатних об`єктів, які не можуть вилучатися та передаватися у приватну власність без згоди землекористувача та без погодження із Верховною Радою України.
Зазначав, що матеріалами справи з усією достовірністю доведено, що територія, за рахунок якої Бучанською міською радою спочатку переведено до земель запасу, а потім надано у приватну власність спірні земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, із 1993 року відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії В № 087488 на праві постійного користування належить навчально-дослідному господарству "Ворзель" Національного аграрного університету і віднесена до особливо цінних земель, а тому згідно з вимогами статей 83, 84 ЗК України є землею державної власності, яка взагалі не підлягала вилученню для подальшої передачі як у комунальну, так і у приватну власність.
Однак незважаючи на особливий статус вказаної землі та установлену земельним законодавством заборону на таке вилучення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення для передачі у комунальну та приватну власність, орган місцевого самоврядування безпідставно розпорядився нею, незаконно припинивши право постійного користування та передавши у приватну власність фізичних осіб для цілей, що прямо суперечать режиму використання таких особливо цінних земель для житлової забудови.
Особливої уваги заслуговує той факт, що особи, яким уперше оскаржуваними наказами передано у приватну власність спірні земельні ділянки, протягом серпня 2012 року за договорами купівлі-продажу відчужили спірні землі саме на користь однієї особи - ОСОБА_2, яка їх об`єднала у 7 ділянок та відчужила їх ОСОБА_116, що ставить під сумнів їх добросовісність та добропорядність при оформленні прав на них, і навпаки, свідчить про існування виключно недобросовісних дій останніх із метою виключення із земель державної власності сільськогосподарського призначення привабливих для подальшої забудови земель через їх наближеність до м. Києва. Разом із тим судами цим фактам не надано належної правової оцінки та загалом їх проігноровано.
Незаконне вибуття спірних земельних ділянок державного вищого навчального закладу у приватну власність на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування, що діяв поза межами повноважень, не може свідчити про наявність волі власника, за достатньої правової підстави у розумінні статей 330, 388 ЦК України, на розпорядження спірним майном.
Аргументи інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу відповідачі Бучанська міська рада та ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Залюбовська І. К., просили касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 367/6105/16-ц з Ірпінського міського суду Київської області.
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що виконавчим комітетом Бучанської селищної ради Дослідній станції м`ясного тваринництва у 1993 році було видано державний акт серії Б № 087488 на право користування земельною ділянкою площею 270 га для ведення сільського господарства на території Бучанської селищної ради Київської області, що підтверджується копією зазначеного державного акта (т. 1 а. с. 24-28).
Правонаступником Дослідної станції м`ясного тваринництва є навчально-дослідне господарство "Ворзель" Національного аграрного університету (на момент розгляду справи - відокремлений підрозділ НУБіП "Навчально-дослідне господарство "Ворзель" і постановою Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2008 року № 945 Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України).
Згідно з листом, адресованим голові Бучанської міської ради від 27 грудня 2007 року № 3913, вчена рада Національного аграрного університету, розглянувши лист Бучанської міської ради від 14 грудня 2007 року
№ 04-09/1054, погодила передачу земельної ділянки площею 24 га у мікрорайоні "Рокач" із землекористування НДГ "Ворзель" НАУ до земель запасу м. Бучі (т. 1 а. с. 29).
У подальшому Бучанською міською радою 02 вересня 2008 року було прийнято рішення № 941-38-У, яким затверджено проєкт землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками площею 24 га НДГ "Ворзель" НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач"), припинено право постійного користування вказаної установи зазначеними ділянками, прийнято їх до земель запасу Бучанської міської ради та переведено до категорії земель житлової забудови (т. 1 а. с. 30).
За рахунок вказаних земель рішенням Бучанської міської ради від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-V передано у власність 111 громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі, на підставі якого відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на земельні ділянки, зокрема:
- ОСОБА_3 площею 0,1000 га, кадастровий номер 5210800000:01:132:0452, державний акт серії ЯЛ № 359192;
- ОСОБА_4 - площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210800000:01:132:0453, державний акт серії ЯЛ № 359193;