ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня2022 року
м. Київ
справа № 377/219/20
провадження № 51-5060 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
прокурора ОСОБА_15,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_16 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 21 серпня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110270000038 та № 12020110270000083, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гродно Республіки Білорусь, раніше неодноразово судимого, востаннє 20 березня 2014 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Славутицького міського суду Київської області від 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк6 років;
- за ч. 1 ст. 357КК Україниу виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 185КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк6 років.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 16 254, 17 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
За обставин викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він повторно, в період часу з 07 год 10 лютого 2020 року до 18 год 20 хв. 13 лютого 2020 року, знаходячись біля будинку № 10 Чернігівського кварталу в м. Славутич Київської області, шляхом розбиття вікна таємно проник до квартири АДРЕСА_3, з якої викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 14 869 грн, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
24 березня 2020 року, приблизно о 14 год, ОСОБА_1, знаходячись на пішохідному переході між Добринінським та Чернігівським кварталом в м. Славутич, помітив на асфальтному покритті банківську картку, а саме кредитну картку АТ "Акцент-Банк" № НОМЕР_1, та не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого ним майна, усвідомлюючи те, що знайдена ним банківська картка належить іншій особі - ОСОБА_2 та є офіційним документом, привласнив її. Після цього місце вчинення кримінального правопорушення залишив, розпорядившись вищевказаним офіційним документом на власний розсуд з корисливих мотивів.
В період часу з 24 по 27 березня 2020 року, ОСОБА_1, реалізуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом використання привласненої кредитної картки ОСОБА_2 в АТ "Акцент-Банк" № НОМЕР_1, у якій був відсутній пін-код для авторизації, здійснював покупки товарів у м. Славутич Київської області та у м. Чернігів. Крім того,
ОСОБА_1 передавав вказану картку для здійснення покупок своїм знайомим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, повідомивши їм неправдиві відомості про те, що кредитна картка належить йому. Внаслідок дій ОСОБА_1, які охоплювались єдиним злочинним умислом, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно матеріальні збитки на загальну суму 16 254,17 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_16, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує, що судом першої інстанції в обґрунтування обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 покладено недопустимі та неналежні докази. Так, на думку захисника, суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3 перебували у неприязних стосунках, про що останній повідомив під час судового засідання, а відтак потерпілий був упереджений по відношенню до засудженого. Також суд не взяв до уваги той факт, що свідок ОСОБА_6 бачила зі спини чоловіка, який вчинив крадіжку, та не змогла його впізнати, про що заявила під час судового засідання.
Стверджує, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були понятими під час проведення слідчого експерименту, в судовому засіданні надали показання, які містять суперечності та неточності, а тому суд відповідно до вимог ст. 89 КПК України мав визнати показання вказаних свідків недопустимими доказами.
Щодо протоколу слідчого експерименту від 13 березня 2020 року захисник вказує, що зазначені у ньому дані не відповідають дійсності, оскільки під час слідчого експерименту не здійснювалось відтворення дій, обстановки та обставин події, про що зазначив свідок ОСОБА_7, який був залучений як понятий. Крім того, інший понятий - свідок ОСОБА_8 є членом Добровільної народної дружини м. Славутич і постійно надає допомогу поліції, зокрема, шляхом його залучення до проведення різних процесуальних дій, та є заінтересованою особою.
Вказує, що показання у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 щодо заподіяної матеріальної шкоди не відповідають дійсності, оскільки у останнього на картці було 1 254, 17 грн власних коштів, а решта - кошти банку.
Показання свідка ОСОБА_5, на думку захисника, є недопустимим доказом, оскільки під час його допиту в судовому засіданні свідок зачитував показання з листка, який надав йому прокурор.
Крім того, показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 суперечать показанням потерпілого ОСОБА_2, який повідомив, що на його картці не було пін-коду, в той час як свідки вказували, що при купівлі телефону картка вимагала пін-код.
Також захисник вказує на те, що досліджені у судовому засіданні відеозаписи з камер спостереження за участю свідка ОСОБА_5 є неналежними доказами, оскільки неможливо встановити хто на них зображений.
Вважає, що всупереч ст. 404 КПК України, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторний допит свідків та дослідження письмових доказів.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що в основу вироку про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, суд першої інстанції поклав домисли та припущення, які не знайшли свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, при оцінці показань свідків, суд не врахував, що вони мають сумнівний характер.
Також засуджений посилається на порушення права на захист, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол його затримання, а також, що не проводились такі процесуальні дії, як повідомлення про підозру, вручення пам`ятки про права і обов`язки та відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.
Вважає, що звіт про оцінку майна є недопустимим доказом, оскільки відповідно до вимог ст. 242 КПК України розмір матеріальної шкоди визначається лише шляхом проведення експертизи.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просив касаційні скарги залишити без задоволення.
Від засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_16 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що не погоджуючись із визнанням винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, скаржники оспорюють правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, наводять власну оцінку доказам, відмінну від оцінки, що надав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованим.
В основу вироку місцевий суд поклав наступні докази:
за епізодом за ч. 3 ст. 185 КК України - показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, протокол слідчого експерименту від 13.03.2020 року з фототаблицею (т. 2 а. п. 108-119), звіт про оцінку майна
від 10.03.2020 року (т. 2 а. п. 93-103);
за епізодами за ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України - показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9, протокол огляду речей та документів від 01.04.2020 року (т. 2 а. п. 120-127), виписку по картці/рахунку № НОМЕР_1 із додатковим рахунком договору № О5DV-F9TE-SV82-4S5N за період 23.03.2020 року по 27.03.2020 року ОСОБА_2 від 30.03.2020 року (т. 2
а. п. 133-1136), паспорт банківського продукту "Розстрочка" про умови кредитування АТ "Акцент-Банк" (т. 2 а. п. 129-130), постанову про визнання речовими доказами від 01.04.2020 року (т. 2 а. п. 137-138), протокол огляду речей та документів від 16.04.2020 року (т. 2 а. п. 139-150), копії товарних чеків, наданих магазинами "Продукти-423" ТОВ "АТБ-Маркет", "Склад № 85" ТОВ "Сільпо-Фуд", "Продукти ТТ035 Квартал", "Продукти ТТ010 СОЮЗ" м. Славутич (т. 2 а. п. 152-159, а. п. 161-164, а. п. 166-171, а. п. 173-179), постанову про визнання речовими доказами від 16.04.2020 року (т. 2 а. п. 180-181), протокол огляду речей та документів від 16.04.2020 року (т. 2 а. п. 182-184), відеозаписи з камер спостереження магазинів "Відео-Сільпо", "Продукти-423 відео АТБ", "Відео - Союз-квартал" (т. 2 а. п. 196-198), протокол огляду речей та документів 18.04.2020 року (т. 2 а. п. 185-186).
Проаналізувавши досліджені у справі докази та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційні скарги засудженого та захисника в межах, визначених ст. 404 КПК України, та в порядку, встановленому ст. 405 цього Кодексу, обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та навів докладні мотиви ухваленого рішення.