ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №759/19373/17
провадження № 51-1955км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_11.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, постановлену у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Грузьке Гайсинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 09 червня 2017 року близько 10 год 00 хв, перебуваючи поблизу Києво-Святошинського районного суду Київської області, що розташований на вулиці Мельниченка, 1 у місті Києві, умисно завдав 5 ударів руками у ділянку голови потерпілого ОСОБА_2, який будучи працівником правоохоронного органу (помічником чергового ізолятора тимчасового тримання №2 ГУ НП у Київській області), попередньо представившись та пред`явивши посвідчення, виконував ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року про затримання ОСОБА_1 для його подальшого приводу до прокурора та суду задля вирішення питання про обрання запобіжного заходу, тобто виконував покладені на нього службові обов`язки. Вказаними діями потерпілому ОСОБА_2 було завдано легких тілесних ушкоджень.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю в діяннях особи складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 345 КК.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із постановленою ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, як того вимагає стаття 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а відтак безпідставно погодився з висновками місцевого суду про недоведеність в діянні ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину.
Окрім того, на переконання скаржника, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про дослідження доказів у справі, заявленого стороною обвинувачення у порядку частини 3 статті 404 КПК, чим порушив вимоги щодо безпосередності дослідження доказів.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 стверджує про безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі прокурора, а відтак і відсутність підстав для скасування ухвали апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_10. подану касаційну скаргу підтримала, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Виправданий та його захисник наполягали на необґрунтованості доводів касаційної скарги сторони обвинувачення, а відтак і відсутності підстав для скасування ухвали апеляційного суду.
Потерпілого ОСОБА_2 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явився. При цьому клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин його неприбуття до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, на підставі доказів, досліджених та оцінених з точки зору належності, допустимості та достовірності у судовому засіданні, місцевий суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 345 КК, а саме у заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, сторона обвинувачення звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просила вирок місцевого суду скасувати і ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначити покарання, визначене санкцією частини 2 статті 345 КК.
У поданій апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, стверджував, що місцевий суд не дав належної оцінки показанням потерпілого, свідків, а також письмовим доказам у справі, а тому неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Як встановив касаційний суд, у ході апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дотримався вимог статті 419 КПК, та, розглядаючи апеляційну скаргу за доводами, аналогічними викладеним у поданій касаційній скарзі прокурора, дійшов висновку про їх безпідставність, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.