ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 759/21218/20
Провадження № 51 - 2346 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_8,
суддів ОСОБА_9., ОСОБА_10.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11.,
прокурора ОСОБА_12,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
в режимі відеоконференції,
та їх захисників адвокатів ОСОБА_13, ОСОБА_14.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020100080003671 від 20 серпня 2020 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 4 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
за ст. 119 ч. 1, ст. 187 ч. 4 КК України,
та щодо
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 за ст. 187 ч. 2 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 28 травня 2020 року по відбуттю строку покарання,
за ст. 119 ч. 1, ст. 187 ч. 4 КК України,
за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року щодо них.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 119 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
- за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України відповідно до положень ст. 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року та за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць із конфіскацією усього майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 20 серпня 2020 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 :
- за ст. 119 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
- за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією усього майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 вказано рахувати з 20 серпня 2020 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів на загальну суму 21 248 грн. 50 коп.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, 19 серпня 2020 року у вечірній час доби, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, знаходячись за адресою: АДРЕСА_5, не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, відчуваючи потребу в грошових коштах, вирішили вчинити розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи. З цією метою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розподілили між собою ролі, взяли в указаній квартирі раніше придбану у невстановлений час та у невстановленої особи психотропну речовину "клозапін", яку подрібнили до порошкоподібного стану, і паперовий згорток з якою ОСОБА_2 поклав до себе в кишеню. Приблизно о 22 годині 30 хвилин вони спільно прибули до парку, що неподалік від будинку АДРЕСА_6, де спостерігали за навколишньою обстановкою з метою пошуку і виявлення осіб, майном яких можна було заволодіти шляхом розбійного нападу. В парку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 помітили раніше знайомого ОСОБА_3, який розмовляв із також їм знайомими ОСОБА_4 і ОСОБА_5, при чому вживав алкогольний напій - пиво та в руці тримав мобільний телефон. Діючи відповідно до раніше досягнутої домовленості, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підійшли до ОСОБА_3, розпочали розмову та продовжили вже разом проводити дозвілля. В подальшому ОСОБА_1 взяв пляшку з пивом, яке вживав ОСОБА_3, повідомивши при цьому, що бажає скуштувати даний напій, а ОСОБА_2 передав йому згорток із заздалегідь заготовленою психотропною речовиною "клозапін", яку ОСОБА_1 додав до пива ОСОБА_3 . Усвідомлюючи небезпечність вживання психотропної речовини, поєднаної зі спиртним напоєм, для життя та здоров`я ОСОБА_3, який вже перебував у стані алкогольного сп`яніння, і свідомо бажаючи настання вказаних шкідливих наслідків з метою усунення можливого подальшого опору потерпілого, ОСОБА_1 повернув пляшку з пивом ОСОБА_3, яке той почав вживати, не довідуючись про дійсні наміри ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Після проведення спільного дозвілля ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 направилися до свого місця проживання, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зробили вигляд, що також йдуть у власних справах, однак, маючи намір скористатися відсутністю інших осіб, через декілька хвилин повернулися до лавки, на якій все ще знаходився ОСОБА_3 вже без свідомості. ОСОБА_2 і ОСОБА_1, розуміючи, що подолали можливий опір ОСОБА_3, втілили заздалегідь обговорений план незаконного збагачення та заволоділи його телефоном вартістю 4 000 гривень і грошовими коштами в сумі 2 500 гривень, після чого з місця вчинення злочину втекли, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 6 500,00 гривень.
Відразу ж після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_3 приблизно о 23 годині 30 хвилин неподалік будинку АДРЕСА_6 було виявлено його труп. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 012-159-2056-2020 від 01 листопада 2020 року, смерть ОСОБА_3 настала від комбінованого отруєння етанолом та клозапіном.
Вироком Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури Нагальнюка Р.В. На підставі ст. 404 ч. 2 КПК України вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року змінено та уточнено, що дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 187 ч. 4 КК України, як вчинення розбою, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за попередньою змовою групою осіб.
Скасовано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким призначено їм наступні покарання.
ОСОБА_1 призначено за ст. 119 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ст. 187 ч. 4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного апеляційним судом покарання приєднано частину невідбутого покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року та з урахуванням положень ст. 72 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна.
Цим же вироком апеляційного суду ОСОБА_2 призначено за ст. 119 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ст. 187 ч. 4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду щодо нього та призначити йому за ст. 119 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ст. 187 ч. 4 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна та на підставі ст.ст. 71, 72 КК України остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць з конфіскацією всього майна. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтовано суворим, оскільки з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при призначенні покарання, наявна істотна диспропорція, неадекватність між обраним судом та тим розміром покарання, яке б мало бути призначене і яке б не становило "особистого надмірного тягаря для особи", адже воно відповідало б справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних свобод прав особи. Зазначає, що апеляційний суд не навів жодних нових аргументів, які б не були досліджені чи не враховані судом першої інстанції під час призначення покарання, натомість на власний розсуд без дослідження характеризуючих даних про його особу призначив йому більш суворе покарання, не навівши мотивів такого рішення.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання та призначити йому за ст. 119 ч. 1 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ст. 187 ч. 4 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна. Вважає вирок апеляційного суду необґрунтовано суворим, а призначене йому апеляційним судом покарання таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України, без належного врахування того, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів та неодноразово пожалкував про скоєні кримінальні правопорушення. Також вказує на допущене апеляційним судом порушення вимог ст. 56 ч. 3 КПК України, оскільки не визначено думку потерпілої щодо призначення йому покарання. Неявку потерпілої в судове засідання розцінює як відсутність з її боку до нього претензій і її думка при обранні йому покарання вплинула б на обрання йому апеляційним судом більш м`якого покарання. Також посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 374 КПК України, оскільки у вироку відсутні рішення про початок строку відбування покарання та про залік досудового тримання під вартою.