Постанова суду № 761/23622/19 від 05.10.2022 про визнання договорів дарування частково недійсними та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 761/23622/19

провадження № 61-17307св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Пікуль А. А., Невідомої Т. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів дарування частково недійсними та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у червні 2019 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати недійсним договір дарування 12/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 від 11 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрований у реєстрі за № 3068, в частині визначеній в пункті 1 договору, а саме: "За цим договором відчужуються наступні приміщення: приміщення 1 - сходи площею 17,6 кв. м, приміщення 1а - підсобна площею 16,9 кв. м, приміщення 11 - більярдна площею 66,0 кв. м, приміщення 12 - кухня площею 12,3 кв. м, приміщення 13 - санвузол площею 1,8 кв. м, приміщення 8 - басейн площею 118,0 кв. м, приміщення 8а - підсобна площею 2,5 кв. м, приміщення 9 - санвузол площею 3,2 кв. м, приміщення 9а - підсобна площею 1,6 кв. м, приміщення 10 - сауна площею 6,3 кв. м загальною площею 246,2 кв. м, що складає 12/100 часток житлового будинку та МЗК 1/100 приміщення № 14 - сходова клітина площею 0,3 кв. м;

- визнати недійсним договір дарування 17/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 від 15 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2135, в частині визначеній в пункті 1 договору, а саме: "За цим договором відчужуються наступні приміщення: 3/4 частини приміщення: 4 - гараж, 9/10 частини приміщення 65 - коридор, та МЗК 3/10 частини приміщення 14 - сходової клітини, 43/100 частини приміщення 34 - сходової клітини, 39/50 частини приміщення 55 - сходової клітини, що складає 17/100 часток житлового будинку;

-усунути їй перешкоди у користуванні наступними приміщеннями: приміщення 1 - сходи площею 17,6 кв. м; приміщення 1а - підсобна (електрощитова) площею 16,9 кв. м; приміщення 8 - басейн площею 118,0 кв. м; приміщення 8а - підсобна площею 2,5 кв. м; приміщення 9 - санвузол площею 3,2 кв. м; приміщення 9а - підсобна площею 1,6 кв. м; приміщення 10 - сауна площею 6,3 кв. м; приміщення 11 - більярдна площею 66,0 кв. м; приміщення 12 - приміщення топочної площею 12,3 кв. м; приміщення 13 - санвузол площею 1,8 кв. м, зобов`язавши ОСОБА_2 видалити всі запірні пристрої до кожного із зазначених приміщень, а також не чинити перешкоди в цілодобовому доступі до вказаних приміщень з метою використання їх за цільовим призначенням, визначеним в цьому пункті прохальної частини.

Зазначений позов, ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:91:109:0270, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно з дозвільними документами на цій земельній ділянці ОСОБА_3 збудував індивідуальний житловий будинок садибного типу.

Будинок після прийняття його в експлуатацію був зареєстрований за ОСОБА_3 як індивідуальний житловий, проте фактично він був однопід`їздним багатоквартирним і будувався власником для подальшого відчуження наявних в ньому ізольованих квартир. Але, з огляду на відсутність виділення в натурі та відсутність реєстрації прав власності на окремі квартири - відчуження саме квартир було неможливим.

У подальшому протягом 2009-2012 pоків за нотаріально посвідченими договорами дарування та купівлі-продажу ОСОБА_3 здійснив відчуження належних йому прав власності щодо цього житлового будинку - частками на користь інших фізичних осіб.

Предметом відчуження за кожним з відповідних правочинів були саме частки житлового будинку. Після відчуження ОСОБА_3 відповідних часток житлового будинку на користь інших осіб в Державному реєстрі власниками спірного житлового будинку обліковувались особи на користь яких було відчуження у відповідних частках (загальним розміром 71/100 часток), а 29/100 часток залишились у власності ОСОБА_3 . При цьому, права користування всіма фактично наявними квартирами житлового будинку на АДРЕСА_1 ним було відчужено на користь фізичних осіб - власників 71/100 часток житлового будинку.

Зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2011 року ОСОБА_3 продав їй 5/100 часток житлового будинку за номером АДРЕСА_1 загальною площею 1692,20 кв. м, житловою - 561,3 кв. м та Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" здійснено відповідну реєстрацію її прав саме на 5/100 часток житлового будинку за номером АДРЕСА_1, що підтверджується витягом 30748801 від 26 липня 2011 року.

Станом на час укладення договору купівлі-продажу від 29 листопада 2011 року житловий будинок, частка якого відчужувалась на її користь, перебував у спільній частковій власності продавця разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які відмовились від переважного права придбання вищевказаної частки.

Вказувала, що згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2016 року у справі № 761/23330/16-ц вона була залучена як відповідач за позовом ОСОБА_2 до інших співвласників житлового будинку на АДРЕСА_1 про припинення спільної часткової власності, виділення майна в натурі та визнання права власності. В ході розгляду цієї справи, їй стало відомо про відчуження 29/100 часток житлового будинку ОСОБА_3 на користь його сина ОСОБА_2 за договорами дарування: 12/100 часток за договором дарування від 11 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрованим у реєстрі за № 3068; 17/100 часток за договором дарування від 15 вересня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрованим у реєстрі за № 2135.

Вважає, що вказані договори укладені відповідачами з порушенням вимог законодавства та її прав.

Зазначала, що на час вчинення на користь сина зазначених правочинів ОСОБА_3 належна йому частка в житловому будинку не була визначена в натурі. Посилалась на те, що оскільки в Державному реєстрі щодо прав відчужувача нерухомого майна ОСОБА_3 містились відомості лише про належну йому частку житлового будинку, то предметом відчуження за оскаржуваними договорами дарування могли бути саме набуті частки житлового будинку, а не індивідуально визначені приміщення.

Вказувала, що в пункті 1 договору від 11 грудня 2013 року щодо відчуження 12/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 зазначено, що за цим договором відчужуються: приміщення 1 - сходи площею 17,6 кв. м; приміщення 1а - підсобна площею 16,9 кв. м; приміщення 8 - басейн площею 118,0 кв. м; приміщення 8а - підсобна площею 2,5 кв. м; приміщення 9 - санвузол площею 3,2 кв. м; приміщення 9а - підсобна площею 1,6 кв. м; приміщення 10 - сауна площею 6,3 кв. м; приміщення 11 - більярдна площею 66,0 кв. м; приміщення 12 - кухня площею 12,3 кв. м; приміщення 13 - санвузол площею 1,8 кв. м.

Окремі із зазначених приміщень забезпечують життєдіяльність всього житлового будинку, в тому числі містять комунікації, які забезпечують електро-, водо- і газопостачання. З метою приховування цих обставин, що унеможливлюють перебування вказаних приміщень на праві власності у однієї особи із співвласників житлового будинку, відповідачі зазначили найменування окремих приміщень в договорі відмінними від фактичних, що визначені в технічній документації. До того ж, в оскаржуваних договорах, на відміну від договорів про відчуження часток на користь інших співвласників, відповідачі не зазначили, що житловий будинок перебуває у спільній частковій власності відчужувача разом з іншими співвласниками у відповідних частках.

Посилалась на те, що під час розгляду цивільної справи № 761/23330/16-ц за зустрічним позовом про встановлення порядку користування зазначеними приміщеннями було призначено та проведено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Командировим О. В. будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено 03 листопада 2017 року висновок № 16859/16-44/22994-23005/17-44, згідно з яким технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва та ДБН України виділити в натурі вказану частину спірної нерухомості, що складає 12/100 частин будинку АДРЕСА_1 загальною площею 246,2 кв. м, відсутня.

Вказувала, що враховуючи умови оскаржуваного договору від 11 грудня 2013 року, який містить відомості про відчуження на користь відповідача ОСОБА_2 зазначених нежитлових та допоміжних приміщень будинку на АДРЕСА_1, в 2017 році шляхом виділу частки відповідача ОСОБА_2 з житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, за рахунок вказаних приміщень він у протиправний спосіб зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2, як окремі індивідуально визначені об`єкти нерухомого майна.

Шевченківським районним судом міста Києва 17 вересня 2018 року постановлено судове рішення у справі № 761/34735/17 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_2, державних реєстраторів, за участі третіх осіб - співвласників житлового будинку АДРЕСА_1, про скасування всіх відповідних рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Рішення набрало законної сили після його перегляду Київським апеляційним судом 11 квітня 2019 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Посилалась на те, що в період вчинення відповідачем ОСОБА_2 протиправних дій щодо реєстрації в 2017 році за собою права власності на окремі індивідуально визначені приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, він встановив замки в двері, які забезпечують доступ до вищевказаних приміщень, визначених в договорі дарування від 11 грудня 2013 року, обмеживши їй та всім іншим співвласникам доступ до цих приміщень.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 08 лютого 2021 року позов задовольнив.

Визнав недійсним договір дарування 12/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 від 11 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3068, в частині пункту № 1 абзацу 2, а саме: "за цим договором відчужуються наступні приміщення: приміщення 1 - сходи площею 17,6 кв. м, приміщення 1а - підсобна площею 16, 9 кв. м; приміщення 11 - більярдна площею 66,0 кв. м; приміщення 12 - кухня площею 12,3 кв. м; приміщення 13 - санвузол площею 1,8 кв. м; приміщення 8 - басейн площею 118 кв. м; приміщення 8а - підсобна площею 2,5 кв. м; приміщення 9 - санвузол площею 3,2 кв. м; приміщення 9а - підсобна площею 1,6 кв. м; приміщення 10 - сауна площею 6,3 кв. м загальною площею 246,2 кв. м, що складає 12/100 житлового будинку та МЗК 1/100 приміщення № 14 - сходова клітина площею 0,3 кв. м".

Визнав недійсним договір дарування 17/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 від 15 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 2135, в частині пункту № 1 абзацу 2, а саме: "за цим договором відчужуються наступні приміщення: 3/4 частин приміщення 4 - гараж; 9/10 частин приміщення 65 - коридор, та МЗК 3/10 частин приміщення 14 - сходової клітини, 39/50 частин приміщення 55 - сходової клітини, що складає 17/100 житлового будинку".

В задоволенні іншої частини позовних вимог про усуненням перешкод у користуванні нерухомим майном відмовив.

Стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 152,60 грн з кожного.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач та інші співвласники усього будинку не давали згоди на укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_3 щодо розпорядження допоміжними і нежитловими приміщеннями будинку, тому такі договори підлягають визнанню недійсними, як такі, що вчинені з порушенням вимог законодавства і прав інших співвласників будинку.

Оскільки за оскаржуваними договорами ОСОБА_3 подарував ОСОБА_13 індивідуально визначені приміщення (абзац 2), які за своїм функціональним призначенням є допоміжними та нежитловими, що у відповідності до свого правового статусу, встановленого частиною другою статті 382 ЦК України, є спільним майном багатоквартирного будинку, співвласниками якого є усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1, тому договори від 11 грудня 2013 року та від 15 вересня 2015 року підлягають визнанню недійсними у вказаній частині, а саме в частині абзаців 2 пунктів 1 зазначених договорів.

У той же час, оскільки фактично саме частки (12/100 та 17/100) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належали ОСОБА_3 станом на час вчинення оскаржуваних правочинів, тому визнавати недійсними договори дарування від 11 грудня 2013 року та від 15 вересня 2015 року в частині 3 пункту 1 є неможливим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами факти вчинення відповідачем дій, що перешкоджають їй користуватися приміщеннями, які за своїм функціональним призначенням є допоміжними та нежитловими, що у відповідності до свого правового статусу, встановленого частиною другою статті 382 ЦК України, є спільним майном багатоквартирного будинку, співвласниками якого є усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за вказаною адресою, а саме випадків звернення до органів поліції з цього приводу судом не встановлено, як і відсутні свідки вказаних у позові обставин.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що у матеріалах справи відсутні дані про отримання позивачем копії ухвали від 04 липня 2016 року у справі № 761/23330/16-ц, а у реєстрі не відображаються дані про зміст оскаржуваних договорів, які є предметом розгляду у цій справі, тому позивач не пропустила строк звернення до суду з цим позовом.

Київський апеляційний суд постановою від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 457,80 грн.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що ОСОБА_14, як власник 12/100 та 17/100 частин будинку АДРЕСА_1, мав право розпорядитися своїм майном на власний розсуд, тому посилання на те, що на час вчинення ОСОБА_3 на користь сина оскаржуваних правочинів належна йому частка в житловому будинку не була визначена в натурі, а предметом відчуження могли бути саме частки житлового будинку, а не індивідуально визначені приміщення колегія суддів відхилила, оскільки відчужуючи частки у майні своєму сину ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 не виділяв в натурі частки, а лише визначив порядок володіння та користування частками у майні з конкретизацією приміщень.

Також апеляційний суд зазначив про те, що приміщення, якими володіють співвласники, не виділені в натурі, а тому не є квартирами в розумінні частини першої статті 382 ЦК України.

Житловий будинок будувався не як багатоквартирний будинок, а як приватний, тому суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

До правовідносин, що виникли між сторонами, не можуть застосовуватися правові норми, які передбачають право власників квартир у багатоквартирному житловому будинку на приміщення, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у такому будинку.

Оспорювані договори дарування були зареєстровані у порядку визначеному чинним законодавством, їх зміст не суперечить будь-яким нормам, тому відсутні правові підстави для визнання договорів дарування недійсними в частині на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Доступ співвласників будинку до систем, які забезпечують експлуатацію приміщень будинку, якими вони користуються, не може бути забезпечено шляхом визначення права спільного користування спірними приміщеннями, що є складовою частиною права власності ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 у жовтні 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, висловленим у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 761/34735/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 333/1499/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 639/2184/16-ц.

Апеляційним судом не зазначено підстав для відхилення суттєвих для належної правової оцінки предмета спору доводів учасників справи, викладених у письмових заявах по суті справи.

Житловий будинок на АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності позивачу, іншим 12 співвласникам та відповідачу. Кожному із співвласників належить частка у праві власності на цей об`єкт нерухомого майна у дробовому вираженні.

На час укладення договору із нею в 2011 році ОСОБА_3 вже не був одноособовим власником спірного житлового будинку, тому суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив право спільної часткової власності ОСОБА_15 (в розмірі 29/100 часток) у праві власності на житловий будинок з правом приватної (індивідуальної) власності ОСОБА_2 на конкретні приміщення у цьому будинку.

Спірні індивідуально визначені в оспорюваних договорах дарування приміщення є складовою спірного житлового будинку, як цілісного об`єкта нерухомого майна, тобто є об`єктом спільної часткової власності.

На час вчинення оспорюваних договорів належна ОСОБА_3 частка в житловому будинку не була визначена в натурі.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості лише про належну ОСОБА_3 частку у житловому будинку, тому предметом відчуження за оспорюваними договорами могли бути саме частки в житловому будинку, а не індивідуально визначені приміщення.

Апеляційний суд наділив одноосібно ОСОБА_3 правом визначати порядок користування спільним майном всупереч чинного законодавства щодо наявності згоди усіх співвласників, тобто застосував статті 355, 356, 358 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах.

Верховний Суд під час розгляду справи № 761/34735/17 встановив, що житловий будинок на АДРЕСА_1 є фактично багатоквартирним будинком, а його співвласники у відповідних частинах, визначених у дробовому вираженні є власниками й усіх його підсобних та нежитлових приміщень. Спірні приміщення відносяться до спільної сумісної власності співвласників будинку та можуть експлуатуватися виключно в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Водночас наявне інше судове рішення Верховного Суду у справі № 761/23330/16-ц, яким встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 будувався не як багатоквартирний, а як приватний, тому судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки право власності на окремі квартири в будинку зареєстровано не було.

Однак, такий висновок у справі № 761/23330/16-ц Верховним Судом був зроблений лише з огляду на те, що договори дарування часток у праві спільної власності не оспорювалися та є чинними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 у січні 2022 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що укладаючи оспорювані договори сторони відчужили частки у майні. У той же час на підставі статті 358 ЦК України сторони оспорюваних правочинів одночасно визначили в натурі конкретне майно, яке передавалося у володіння і користування ОСОБА_2

ОСОБА_1 набула право спільної часткової власності на тих же умовах, що і він.

Поведінка позивача не відповідає доктрині "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки).

У провадженні судів перебувала справа № 761/23330/16-ц, під час розгляду якої встановлено ряд преюдиційних висновків, які мають значення для розгляду цієї справи.

Кожному співвласнику надано у користування конкретні приміщення, що відповідають їх часткам, тому права позивача не порушені.

Доводи касаційної скарги не підтверджують того, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків, зазначених у касаційній скарзі.

Апеляційним судом правильно не застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки спірний житловий будинок будувався не як багатоквартирний будинок, а як приватний.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 грудня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.

Справа № 761/23622/19 надійшла до Верховного Суду 14 січня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 29 листопада 2011 року було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крижановською В. П. та зареєстрований за № 370, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов`язується оплатити на умовах, передбачених цим договором, 5/100 часток житлового будинку за номером АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 вказаного договору будинок, частка якого відчужується, належить продавцеві на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 10 листопада 2009 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 09 листопада 2009 року № 1703-С/ЖБ (бланк серії САС № НОМЕР_2); право власності зареєстровано за продавцем КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" 13 листопада 2009 року, записано у реєстрову книгу № 623-186 за реєстровим № 45989, реєстраційний номер майна: 33700485.

У пункті 3 договору зазначено, що відчужуються наступні приміщення: приміщення 69 - житлова площа 27,3 кв. м, приміщення 69а - житлова площа 15,2 кв. м, приміщення 70 - житлова площа 22,8 кв. м, приміщення 71 - кухня площею 12,4 кв. м, приміщення 72 - санвузол площею 4,8 кв. м, 1/20 частка приміщення 14 - сходова клітина площею 33,3 кв. м, 1/20 частка приміщення 34 - сходова клітина площею 28,7 кв. м, 1/20 частка приміщення 55 - сходова клітина площею 24,6 кв. м, 1/20 частка приміщення 65 - коридор площею 3,6 кв. м, що складає 5/100 часток житлового будинку.

Вищевказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:109:0270, яка належить продавцеві на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 148139, виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 12 вересня 2003 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-7-00163.

У зв`язку з тим, що на час укладання цього договору на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, частка якого відчужується, накладено заборону відчуження нерухомого майна, за домовленістю сторін право власності земельної ділянки буде оформлено окремим договором у майбутньому (пункт 4 договору).

Згідно з пунктом 7 договору купівлі-продажу житловий будинок, частка якого відчужується, перебуває у спільній частковій власності з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18 та ОСОБА_11, які відмовилися від переважного права придбання вищевказаної частки відповідно до статті 362 ЦК України.

Згідно з інформацією з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є співвласником 5/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крижановською В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 370.

Також у вказаному реєстрі міститься інформація про те, що ОСОБА_2 є співвласником 17/100 часток цього житлового будинку на підставі договору дарування від 15 вересня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2135, та власником 12/100 цього ж житлового будинку на підставі договору дарування від 11 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3068.

Крім того, співвласниками вказаного житлового будинку є й інші фізичні особи з відповідною часткою у дробовому вираженні.

Згідно з договором дарування від 11 грудня 2013 року ОСОБА_3 (дарувальник) подарував своєму сину ОСОБА_2 (обдаровуваний), а останній прийняв у дар від батька належні йому на праві власності 12/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 1 вказаного договору дарування, за цим договором відчужуються наступні приміщення: приміщення 1 - сходи площею 17,6 кв. м, приміщення 1а - підсобна площею 16,9 кв. м; приміщення 11 - більярдна площею 66,0 кв. м; приміщення 12 - кухня площею 12,3 кв. м; приміщення 13 - санвузол площею 1,8 кв. м; приміщення 8 - басейн площею 118,0 кв. м; приміщення 8а - підсобна площею 2,5 кв. м; приміщення 9 - санвузол площею 3,2 кв. м; приміщення 9а - підсобна площею 1,6 кв. м; приміщення 10 - сауна площею 6,3 кв. м загальною площею 246,2 кв. м, що складає 12/100 житлового будинку та МЗК 1/100 приміщення № 14 - сходова клітина площею 0,3 кв. м.

Житловий будинок, частка якого відчужується, належить дарувальникові на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), бланк Серія НОМЕР_1 від 10 листопада 2009 року, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 1703-С/ЖБ від 09 листопада 2009 року. Право приватної власності дарувальника на житловий будинок раніше було зареєстроване в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" в електронному реєстрі 20 травня 2011 року за реєстраційним номером майна: 33700485, номер запису: 45989 в книзі: 623-188.

Згідно з договором дарування від 15 вересня 2015 року ОСОБА_3 (дарувальник) подарував своєму сину ОСОБА_2 (обдаровуваний), а останній прийняв у дар від батька належні йому на праві власності 17/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 1 вказаного договору дарування, за цим договором відчужуються наступні приміщення: 3/4 частин приміщення 4 - гараж; 9/10 частин приміщення 65 - коридор, та МЗК 3/10 частин приміщення 14 - сходової клітини, 39/50 частин приміщення 55 - сходової клітини, що складає 17/100 житлового будинку.

................

Перейти до повного тексту