Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 562/471/18
провадження № 61-4349св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерний банк "Укоопспілка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Банацька Лідія Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М, Гордійчук С. О., Шимківа С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку "Укоопспілка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Здолбунівськогорайонного нотаріальногоокругу Рівненської областіБанацька Лідія Іванівна, про припинення іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного банку "Укоопспілка" (далі - АБ "Укоопспілка"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Здолбунівського районого нотаріального округу Рівненської області Банацька Л. І., про припинення іпотеки.
Свої вимоги мотивувала тим, що 22 грудня 2006 року між АБ "Укоопспілка" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 207, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 25 000,00 дол. США строком до 21 грудня 2007 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 29 грудня 2006 року між АБ "Укоопспілка" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодержателю АБ "Укоопспілка" передано належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок), про що у Державний реєстр обтяжень було внесено відповідний запис.
Посилаючись на те, що термін дії кредитного договору від 22 грудня 2006 року № 207 закінчився, позивач просила суд визнати іпотечний договір від 29 грудня 2006 року, укладений між АБ "Укоопспілка" та ОСОБА_1, припиненим та виключити з Державного реєстру іпотек та реєстру обтяжень спірний будинок, оскільки наявність іпотеки та обтяжень порушує її права як власника нерухомого майна.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 січня 2020 року до участі у справі як співвідповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Креді Фінанс Актив" (далі - ТОВ "Креді Фінанс Актив"), якому 13 лютого 2019 року АБ "Укоопспілка" відступив право вимоги за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 207.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано іпотечний договір від 29 грудня 2006 року, укладений між АБ "Укоопспілка" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Банацькою Л. І. за реєстровим номером № 2625, припиненим.
Виключено з Реєстру іпотек та реєстру обтяжень нерухомого майна будинок АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії кредитного договору закінчився 20 червня 2008 року, тому договір іпотеки також припинив свою дію.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Креді Фінанс Актив" задоволено.
Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки, оскільки основне зобов`язання за кредитним договором не виконане, тому не припинена дія зобов`язань за іпотечним договором, який забезпечує основне зобов`язання.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року в справі № 758/3453/16, від 16 грудня 2019 року в справі № 607/4911/16, від 20 лютого 2018 року в справі № 910/7228/17, від 31 травня 2018 року в справі № 910/4413/17, від 18 липня 2018 року в справі № 910/18160/17, від 09 квітня 2020 року в справі № 910/4962/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що АБ "Укоопспілка" продав (переуступив) ТОВ "Креді Фінанс Актив" право вимоги за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 207 на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 13 лютого 2019 року. Однак АБ "Укоопспілка" залишився іпотекодержателем за іпотечним договором від 29 грудня 2006 року. Тому, посилаючись на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 758/3453/16, заявник вважає, що оскільки іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням, то іпотечний договір від 29 грудня 2006 року є припиненим, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.
Крім того, зазначає, що АБ "Укоопспілка" відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено шляхом ліквідації як юридичну особу з 27 вересня 2019 року, що свідчить про те, що іпотечний договір від 29 грудня 2006 року не може бути забезпеченням основного зобов`язання.
Оскільки строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором сплив 20 червня 2008 року, то строк дії іпотечного договору закінчився також 20 червня 2008 року, що є підставою для припинення іпотеки.
Апеляційний суд при перегляді справи не встановив факту невиконання позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності заборгованості за вказаним кредитним договором.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися і вказівки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 22 липня 2021 року у цій же справі, де було вказано, що під час нового апеляційного розгляду апеляційний суд має врахувати питання застосування частини третьої статті 288 ЦПК України щодо порядку оскарження повторного заочного рішення.
Зазначає, що цьому випадку, заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2020 року не є повторним для ТОВ "Креді Фінанс Актив", оскільки ТОВ "Креді Фінанс Актив" було залучено до участі у справі вже після перегляду та скасування попереднього заочного рішення від 04 квітня 2018 року, тому ТОВ "Креді Фінанс Актив" мало право скористатися вимогами статті 284 ЦПК України щодо перегляду заочного рішення суду, однак було позбавлено можливості оскаржувати заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2020 року на загальних підставах.
Доводи інших учасників справи
У липні 2022 року ТОВ "Креді Фінанс Актив" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Крім того, зазначає, що твердження позивача про те, що іпотека припинилась у зв`язку з тим, що попередній іпотекодержатель припинив своє існування, а новий не надав нотаріально посвідченого договору про перехід прав до нього не відповідає дійсності та є помилковим, оскільки 14 лютого 2019 року між АБ "Укоопспілка" та ТОВ "Креді Фінанс Актив" було укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. та зареєстрований в реєстрі № 106. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Здолбунівського районного суду Рівненської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2022 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 70,8 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Чайковською А. О. та зареєстрованого в реєстрі за номером № 1282 (т. 1 а. с. 8).
22 грудня 2006 року між АБ "Укоопспілка" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 207, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 25 000,00 дол. США з кінцевою датою погашення 21 грудня 2007 року (т. 1 а. с. 5).
Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 21 грудня 2007 року № 207 остаточне погашення кредиту визначено 20 червня 2008 року (т. 1 а. с. 125).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 29 грудня 2006 року між АБ "Укоопспілка" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивачка передала в іпотеку АБ "Укоопспілка" спірний житловий будинок (т. 1 а. с. 6, 7).
13 лютого 2019 року АБ "Укоопспілка" та ТОВ "Креді Фінанс Актив" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого АБ "Укоопспілка" продав (переуступив) ТОВ "Креді Фінанс Актив" право вимоги за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 207 (т. 1 а. с. 59-61).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору