Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 521/6288/19
провадження № 61-4432св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Міське капітальне будівництво",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" на постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у складі колегії суддів:
Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП "Міське капітальне будівництво" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правничу допомогу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера в КП "Міське капітальне будівництво".
03 квітня 2019 року було видано наказ за № 27 про звільнення ОСОБА_1, підстава звільнення - його особиста заяв за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
На думку позивача, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки він ніякої заяви не писав і вважає, що його було звільнено незаконно з займаної посади.
ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 03 квітня
2019 року № 27 про його звільнення з посади начальника виробничо-технічного відділу, поновити його на посаді головного інженера КП "Міське капітальне будівництво", стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути витрати на правничу допомогу, стягнути грошову компенсацію за невикористану відпустку, стягнути грошову компенсацію за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2020 року у задоволенні позву відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю порушень норм КЗпП України зі сторони відповідача під час звільнення ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 27 від 03 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробничо-технічного відділу за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Визнаючи незаконним та скасовуючи наказ № 27 від 03 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробничо-технічного відділу за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звільнення позивача 03 квітня 2019 року за угодою сторін відбулося з порушенням норм КЗпП України, оскільки заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін не містить конкретної дати звільнення працівника.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про: поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 станом на день звільнення займав посаду начальника виробничо-технічного відділу, однак, у позовній заяві просив поновити його на посаді головного інженера КП "Міське капітальне будівництво", яка не є попередньою роботою у розумінні положень частин першої-другої статті 235 КЗпП України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
18 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати з 04 квітня 2019 року по день поновлення на роботі; стягнення грошової компенсації за 8 днів невикористаної відпустки за
2017 рік, стягнення грошової компенсації за матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань 2019 рік та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення цих позовних вимог.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму статті 235 КЗпП України без урахування висновку, викладеного в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року у справі № 223/30/16-ц, постанови Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 758/9164/16-ц, згідно якого, визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов?язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі через не правильне зазначення у позовній заяві посади позивача, суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм.
31 травня 2022 року КП "Міське капітальне будівництво" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року та залишити в силі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2020 року.
Касаційна скарга КП "Міське капітальне будівництво" мотивована тим, що законодавством не визначено, яким чином треба зазначати дату заяви, вимога щодо вказання саме календарної дати відсутня може трактуватися кожним індивідуально. За такого регулювання відносин формулювання "датою написання заяви вважати дату її реєстрації" у заяві ОСОБА_1 є цілком прийнятним, а вимога щодо зазначення узгодженої дати звільнення носить необов?язковий (диспозитивний) характер може вказуватися або не вказуватися за бажанням особи, яка має намір звільнитися. Заявник вказує, що між сторонами було досягнуто згоди щодо звільнення позивача.
Доводи інших учасників справи
19 серпня 2022 року КП "Міське капітальне будівництво"через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2020 року.
23 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Губська Х. Ю. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу КП "Міське капітальне будівництво" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2022 року в частині скасування рішення Малиновського районного суду міста Одеси від
02 червня 2020 року та визнання незаконним та скасування наказу КП "Міське капітальне будівництво" від 03 квітня 2019 року № 27 про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади начальника виробничого відділу залишити без змін.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Малиновського районного суду міста Одеси.
23 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволеннюз таких підстав.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
ОСОБА_1 з 22 травня 2017 року прийнято в КП "Міське капітальне будівництво" на посаду помічника директора з виробничо-технічних та кошторисних питань.
14 серпня 018 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного інженера.
У відповідності до заяви ОСОБА_1, датованої ним особисто 18 лютого
2019 року, про що вказує рукописний текст та його підпис, головний інженер ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я директора КП "Міське капітальне будівництво" про переведення його на посаду начальника виробничо-технічного відділу КП "Міське капітальне будівництво".
Згідно до Наказу директора КП "Міське капітальне будівництво" № 14
від 25 лютого 2019 року, головного інженера ОСОБА_1 переведено з посади головного інженера на посаду начальника виробничо-технічного відділу
з 01 березня 2019 року з посадовим окладом, згідно штатного розпису.
Із зазначеним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку, про що свідчить його підпис на зворотній стороні наказу.
Однак, в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній запис про переведення позивача з посади головного інженера на посаду начальника виробничо-технічного відділу з 01 березня 2019 року, тобто, вказаний запис не внесено до трудової книжки ОСОБА_1 .
Згідно заяви ОСОБА_1, останній звернувся із заявою на ім`я директора
КП "Міське капітальне будівництво" про звільнення його з роботи за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.
Вказана заява зареєстрована в КП "Міське капітальне будівництво" 03 квітня
2019 року за вх. № 14/03.
На підставі вказаної заяви, КП "Міське капітальне будівництво" було видано Наказ № 27 від 03 квітня 2019 року, згідно якого звільнено ОСОБА_1 з посади начальника виробничо-технічного відділу за пунктом 1 статті 36 КЗпП України 03 квітня 2019 року з проведенням належного розрахунку згідно норм чинного законодавства України та виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в кількості 40-ка календарних днів. Підстава - заява ОСОБА_1 .
З зазначеним наказом, ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку, про що свідчить його підпис на зворотній стороні наказу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.