ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 808/1986/16
касаційне провадження № К/9901/24463/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2016 (суддя Нечипуренко О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (судді Юрко І.В., Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі № 808/1986/16 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1, позивач) до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі у тексті - ) про визнання протиправною та скасування вимоги від 25.05.2016 №ф-6-1304,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мелітопольської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 25.05.2016 №ф-6-1304 у сумі 109 277, 24 грн про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що витрати підтверджені позивачем документально, а саме: прибутковими накладними, касовими чеками, товарними чеками, актами виконаних робіт, авансовими звітами, відомостями про нарахування і виплату заробітної плати, банківськими виписками по поточному і валютному рахунках та договорами, акт перевірки не є доказом того, що на момент формування спірної вимоги за позивачем рахувалася недоїмка, а тому жодних законних підстав для формування та направлення вимоги на суму 109 277, 24 грн у відповідача не було.
Відповідач у своїх запереченнях зазначив, що ОСОБА_1 було занижено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок із урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2014 рік на 153 024, 96 грн та за 2015 рік на 161 895 ,00 грн, внаслідок заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок із урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, ОСОБА_1 занижено належний до сплати в бюджет єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, у розмірі - 109 277, 24 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 53 099, 67 грн, за 2015 рік у сумі 56 177, 57 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2016, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що у період виникнення спірних правовідносин підпунктом 2 пункту 5 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 передбачалось, що платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток). Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1, при визначенні бази нарахування єдиного внеску, виходив із максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосувавши до неї ставку, зазначену в пункті 3 розділу III цієї Інструкції, а у відповідності до приписів законодавства базою нарахування єдиного внеску обрати чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у його податковій декларації за 2014 та 2015 роки, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий, судами відмовлено у задоволенні позову повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми Закону № 2464-Vl. Зазначає, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки позивач згідно з даними річних податкових декларацій за 2014 - 2015 роки нараховував ЄСВ в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої частиною третьою статті 7 Закону №2464-ІV в повному обсязі без будь-якого заниження, а тому донарахована сума грошового зобов`язання з єдиного внеску у розмірі 109 277, 24 грн є безпідставною. Як наслідок, оскільки відсутні підстави для донарахування єдиного внеску, то й вимога відповідача вимоги від 25.05.2016 №ф-6-1304 підлягає скасуванню.
Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Інші доводи заперечень на касаційну скаргу зводяться до правильного визначення контролюючим органом бази нарахування єдиного внеску, якою є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.08.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 09.08.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в Мелітопольській ОДПІ, зареєстрований платником єдиного внеску з 21.10.2004, як платник ПДВ зареєстрований з 30.10.2006.
Так, у період з 25.04.2016 по 11.05.2016 Мелітопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої 25.05.2016 складено акт № 999/08-32-13-04/ НОМЕР_1 .
За висновками акту перевірки встановлено Інспекцією порушення позивачем: частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, у результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, у розмірі - 109 277, 24 грн, у т.ч. по періодах: за 2014 рік на суму - 53 099, 67 грн, за 2015 рік на суму - 56 177, 57 грн.
На підставі акту перевірки 25.05.2016 Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6-1304 зі сплати єдиного внеску в розмірі - 109 277, 24 грн.
Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.
У період з перевіряємий період позивач перебував на загальній системі оподаткування.
Також, перевіркою встановлено, що позивачем документально підтверджено витрати, пов`язані із здійсненням діяльності, відображені у додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та відображені у додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стані доходи за 2015 рік. Таким чином перевіркою визначення бази оподаткування (оподаткованого доходу) не встановлено завищення або його заниження.
За вказані роки ОСОБА_1 подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.
Так, за даними звіту № 9080402329 від 09.02.2015 позивач у 2014 отримував чистий дохід у сумі 187 129, 00грн.
Відповідно до звіту № 9275362798 від 08.02.2016 ОСОБА_1 у 2015 році отримував чистий дохід у сумі 185 321, 00грн.
При цьому, обчислюючи розмір єдиного внеску, позивач не вірно визначив суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Водночас, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.
На думку відповідача самозайнята особа ОСОБА_1 невірно розрахував базу нарахування єдиного внеску, що призвело до його заниження за 2014 рік на 53 099, 67 грн та за 2015 рік на 56 177, 57 грн.