ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 420/1341/19
касаційне провадження № К/9901/27889/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (головуючий суддя - Андрухів В.В.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Семенюк Г.В.; судді - Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.)
у справі № 420/1341/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (далі - ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2018 року № 0453711304 та від 07 грудня 2018 року № 0453721304.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24 червня 2019 року в задоволенні позовної заяви відмовив повністю.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що грошова компенсація витрат на харчування працівникам (членам екіпажів суден) під час їх роботи на території України на період суднопідіймання, експлуатації і ремонту суден є частиною обов`язків позивача з трудового найму. Натомість не можна вважати додатковим благом платника податку доходи, пов`язані з виконанням обов`язків трудового найму. Крім того, ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" звертає увагу на невстановлення під час контрольного заходу відповідних працівників, щодо яких здійснювалася компенсація витрат на харчування.
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з питань правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, правомірності визначення сум від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, нарахованих сум бюджетного відшкодування, від`ємного значення сум податку на додану вартість, а також виконання платником податків передбачених Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) інших вимог, які стосуються адміністрування податку на додану вартість, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, повноти оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, дотримання вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 13 листопада 2018 року № 2481/15-32-14-01/01125821.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1, підпунктів 163.2.1, 163.2.2. пункту 163.2 статті 163, підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3, підпунктів 168.4.1, 168.4.2, 168.4.3, 168.4.4, 168.4.5, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з огляду на заниження бази оподаткованого доходу у вигляді грошової компенсації витрат на харчування, наданих працівникам (членам екіпажів суден), які не знаходяться у відрядженні під час суднопіднімання, експлуатації і ремонту суден на суму 7216061,98 грн, у тому числі за 2015 рік - 1640595,12 грн, 2016 рік - 2169504,17 грн, 2017 рік - 2845039,66 грн, перший квартал 2018 року - 560929,03 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 07 грудня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0453721304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, в розмірі 1074335,73 грн за основним платежем та 789239,32 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0453711304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 90707,15 грн за основним платежем та 66379,12 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України загальним оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).