РІШЕННЯ
Іменем України
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №9901/363/19
адміністративне провадження № П/9901/363/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Чиркіна С.М.,
суддів : Єзерова А.А., Кравчука В.М., Коваленко Н.В., Рибачука А.І.
за участю секретаря судового засідання Грабовської Т.О.,
позивача: ОСОБА_1,
представників позивача: Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення № 383/ко-19 від 05 червня 2019 року, визнання протиправними дій в частині зміни рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 383/ко-19 від 05 червня 2019 року та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. 05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, або комісія), в якому просив:
2. визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 383/ко-19 від 05.06.2019 року, яким визнано суддю Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 таким, що не підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді;
3. визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині зміни рішенням ВККС України № 383/ко-19 від 05.06.2019 року оцінок судді Київського апеляційного господарського суду Гончарова Сергія Августовича під час проведення первинного кваліфікаційного оцінювання за показниками критерію професійна компетентність та зміни оцінок за критеріями професійна компетентність, особиста компетентність і здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації;
4. зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України завершити первинне кваліфікаційне оцінювання судді Київського апеляційного господарського суду Гончарова Сергія Августовича на підставі тих оцінок, які були отримані ОСОБА_1 до прийняття рішення ВККС України № 383/ко-19 від 05.06.2019 року;
5. стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України судовий збір, що був сплачений при подачі позовної заяви.
6. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 01.08.2019 о 17 год. 00 хв. в приміщенні суду.
7. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Рибачука А.І.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. На думку позивача оскаржене рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В першу чергу позивач вважає протиправною змінену відповідачем оцінку критерію "професійна компетентність", яка була отримана за результатами іспиту. Наголосив на відсутності правових та фактичних обставин, які б дозволяли відповідачу змінювати оцінки отримані виключно за результатами складення іспиту. Позивач наголошує, що навіть після змінених оцінок показників критерію, він не міг бути оцінений як некваліфікований, бо лише один з трьох показників був негативно оцінений.
9. Стверджував, що показники критерію "професійна компетентність" можуть бути оцінені виключно за результатами іспиту, в тому числі і кількісні показники цих критеріїв, оскільки єдиним методом визначення цих показників є іспит. В цьому контексті наголосив, що відповідач безпідставно, за результатами співбесіди, змінив оцінку за показниками критерію "професійна компетентність", визначену під час іспиту, шляхом абстрактного визначення загальної оцінки за результатами співбесіди.
10. Позивач вважає протиправною зміну оцінки критерію "особиста компетентність" у зв`язку із відсутністю оцінки за показниками такого критерію взагалі. Наголошує, що посилання на дослідження скасованих судових рішень не є підставою для оцінювання всього критерію, оскільки інформація про скасовані судові рішення є лише однією з чотирьох складових одного з двох показників критерію особиста компетентність.
11. На думку позивача посилання відповідача на пункт 2.6.2. Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15 (далі - Порядок), як на підставу зміни оцінки з урахуванням пояснень судді та доданих документів є хибними, оскільки за цим пунктом можлива зміна лише кількісних, а не змістовних чи якісних показників будь-якого критерію оцінювання.
12. Із посиланням на пункт 2.11 Порядку позивач стверджував, що зміст, кількісні та якісні показники анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання визначає Програма іспиту під час кваліфікаційного оцінювання судді. Вважав, що показники критерію "професійна компетентність" можуть бути оцінені виключно за результатами іспиту, в тому числі і кількісні показники цих критеріїв можуть визначатись лише за результатами іспиту.
13. Стверджував, що відповідачем було протиправно змінено оцінку критерію "здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації," оскільки відсутні оцінки показників цього критерію, а мотиви стосуються одного зі складових показників зовсім іншого критерію, тому не можуть бути підставою для зміни оцінки.
14. Також позивач наполягав на невідповідності оскарженого рішення вимогам вмотивованості, бо в ньому відсутні оцінки показників критеріїв, а саме за результатами оцінок показників має визначатись оцінка критерію. Стверджував, що відповідачем один показник використано для оцінки різник критеріїв, проте це не передбачено жодною нормою. Вважав, що мотиви є абстрактними, зміна оцінок відбулась не лише за кількісними, а й за якісними показниками, що не передбачено та без жодних пояснень використано методи оцінювання інші, ніж ті, що визначені нормативним актом.
15. Позивач вважає, що здійснення первинного кваліфікаційного оцінювання щодо судді обраного на посаду безстроково, суперечить вимогам Конституції України та нормам міжнародного права, що мають пріоритет над будь-якими іншими законами чи підзаконними актами України, оскільки грубо порушують гарантії судді щодо перебування на посаді. Надавши необмежені дискреційні повноваження ВККС України щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критеріями без необхідності їх обґрунтування, законодавець порушив принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання відповідача в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.
16. Відповідач позов не визнав надав відзив у якому зазначив, що оцінювання позивача відбувалось, у тому числі, відповідно до Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді.
17. Із посиланням на пункт 2.6.2 Порядку зазначив, що остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.
18. Відповідач покликався на підпункт 3.17.2 пункту 3.17 Порядку, згідно із яким, однією із стадій співбесіди є послідовне обговорення з суддею (кандидатом) показників (відповідно до критеріїв) для остаточного визначення професійного рівня судді. В цьому контексті вважає, що відповіді судді під час співбесіди, можуть слугувати підставою для зміни попередньо визначених оцінок Колегії за наслідками складеного суддею іспиту та остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів.
19. Відповідач наголосив, що під час співбесіди, при з`ясуванні питання щодо професійної компетентності та ефективності здійснення ним правосуддя, позивач не зміг надати переконливі відповіді на питання, пов`язані зі значним погіршенням якості відправлення ним як суддею правосуддя, відповісти на питання про практику Вищого господарського суду України та підстави скасування судом касаційної інстанції конкретних судових рішень, залишив без відповіді уточнювальні питання членів Комісії.
20. Відповідач стверджує, що за таких обставин за результатами проведеної співбесіди, Комісія обґрунтовано дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 некваліфікований та не здатний здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.
21. Враховуючи зазначене, Комісія дійшла висновку про те, що за результатами первинного кваліфікаційного оцінювання, професійний рівень судді Гончарова С.А. не підтверджує можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді.
22. Також відповідач зазначив, що Рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя у відповідному суді з обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для перепідготовки, не є остаточним в розумінні загальної процедури кваліфікаційного оцінювання, оскільки воно не тягне юридичних наслідків, пов`язаних зі зміною статусу судді, є організаційним засобом створення судді умов підвищення його професійного рівня та здатності здійснювати правосуддя.
23. На думку відповідача, повноваження Комісії щодо первинного кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією уповноваженого органу - Комісії як постійно діючого органу у системі судоустрою України.
24. У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи зазначені в позовній заяві. Наполягали, що у відповідача не було ані фактичних, ані передбачених законом підстав для прийняття оскарженого рішення.
25. Додатково зазначили, що відповідач невірно визначив кількість розглянутих справ протягом 2012-2018 років та скасованих справ за цей період, оскільки до загальної кількості скасованих справ в суді апеляційної інстанції додав рішення скасовані в суді першої інстанції, без урахування кількості справ розглянутих за цей період в суді першої інстанції.
26. Також позивач стверджував, що надав переконливі відповіді щодо підстав скасування рішень. Зазначив, що скасування були пов`язані в першу чергу зі зміною практики Вищого господарського суду з процесуальних питань, а також зі змінами запровадженими внаслідок прийняття нового процесуального кодексу.
27. У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, послався на сталу судову практику зі спірних правовідносин, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
28. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням учасників, пов`язаними із наданням та витребовуванням доказів, а також у зв`язку із реорганізацію ВККС.
29. Відповідно до пункту 2 частини три статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу за відсутності належним чином повідомленого про судове засідання учасника справи у разі його повторної неявки, незалежно від причин неявки. Відповідач неодноразово не з`являвся в судове засіданні, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
30. Згідно із пунктом 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ, що набрав чинності 07 листопада 2019 року, повноваження членів Комісії, зокрема її Голови, припинено. Як зазначено вище, суд неодноразово, з урахуванням позиції позивача, відкладав розгляд справи, проте надмірно тривалий час з листопада 2019 року новий склад Комісії, до формування якого спочатку просив відкласти позивач, не сформований. Отже, неявка уповноваженого представника від ВККСУ спричинена відсутністю сформованого складу Комісії понад три роки. Проте така неявка, в контексті вимог статті 205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
31. Враховуючи наявність усних пояснень уповноваженого представника відповідача в судовому засіданні, реалізацію останнім права на подання відзиву на позов разом із доказами, приймаючи до уваги думку позивача, який наполягав на розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що задля забезпечення права особи на своєчасний і справедливий розгляд справи він можливий за відсутності відповідача на підставі наявних у суду матеріалів справи.
УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
32. Верховний Суд (далі - Суд) заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і встановив таке.
33. Указом Президента України № 712 /202 від 13.08.2002 ОСОБА_1 призначений суддею господарського суду Донецької області на п`ять років.
34. Постановою Верховної Ради України від 20.03.2008 року № 237-VІ ОСОБА_1 обрано безстроково суддею місцевого господарського суду Донецької області.
35. Указом Президента України № 11113/2011 від 09.12.2011 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді господарського суду міста Києва.
36. Постановою Верховної Ради України від 02.10.2012 року № 5324-VІ ОСОБА_1 обрано суддею місцевого Київського апеляційного господарського суду.
37. 20.09.2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення №101/пс-19, яким рекомендувала суддю Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 для переведення на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.
38. 15.10.2019 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 2726/0/15-19 про переведення судді Київського апеляційного господарського суду Гончарова С.А. на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.
39. Отже позивач, на час розгляду справи, є суддею Північного апеляційного господарського суду.
40. 22 березня 2016 року відповідачем прийняте рішення № 17/зп-16 про проведення протягом квітня-червня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів апеляційних судів, затверджено графік його проведення та перелік завдань для проведення анонімного письмового тестування суддів.
41. У відповідності із цим графіком позивачем був складений іспит.
42. Згідно із екзаменаційною відомістю анонімного письмового тестування та практичного завдання від 13 квітня 2016 року загальна оцінка позивача за показником "знання права" є "кваліфікований", показником "здатність проводити судове засідання" - "потребує підвищення кваліфікації", показником "здатність ухвалювати рішення" - "здатний", показником "здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації" - "загалом здатний".
43. 05 червня 2019 року відповідачем було проведено співбесіду з позивачем, за наслідками якої складений висновок (т.1 а.с. 103-108)
44. У висновку зазначено, що позивач не зміг надати переконливих відповідей на питання, пов`язані зі значним погіршенням якості відправлення ним як суддею правосуддя; відповісти на питання про практику Вищого господарського суду України та підстави скасування судом касаційної інстанції конкретних судових рішень, залишив без відповіді уточнювальні питання членів ВККС України. Тому показник позивача "здатність ухвалювати рішення" був змінений на "нездатний", а за критерієм "професійна компетентність" позивач визнаний некваліфікованим (т.1 а.с. 103).
45. Також у висновку за критерієм "особиста компетентність" позивача визнано некваліфікованим (т.1 а.с 105). На думку колегії позивач не зміг переконливо спростувати наявність великої кількості судових рішень, скасованих вищою інстанцією, та водночас продемонстрував незнання практики Вищого господарського суду України.
46. Також, за критерієм "здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації", відповідач дійшов висновку про зміну показника "загалом здатний" на "нездатний". Підставами для цього визначені результати дослідження суддівського досьє та надані під час співбесіди пояснення позивача, за якими встановлено його низький рівень здатності аргументувати позицію з правової точки зору.
47. За усіма іншими критеріями - "соціальна компетентність", "здатність підвищувати фаховий рівень", "відповідність судді етичним критеріям", "відповідність судді антикорупційним критеріям" позивач визнаний позитивно оціненим і є кваліфікованим.
48. В цілому, з урахуванням зміни за результатами співбесіди оцінки трьох критеріїв, позивача визнано некваліфікованим та таким, що не підтвердив можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді.
49. На підставі вказаного вище висновку, відповідач 5 червня 2019 року прийняв рішення № 383/ко-19, яким позивача визнано таким, що не підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді. Також вирішено відсторонити позивача від здійснення правосуддя до проходження повторного кваліфікаційного оцінювання; направити позивача до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки (далі - рішення № 383).
50. Позивач оскаржує рішення № 383/ко-19 в повному обсязі у зв`язку з порушенням його права на одержання суддівської винагороди з урахуванням доплат під час відсторонення та виплат суддівської винагороди у розмірі, передбаченому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції від 2 червня 2016 року №1402-VIII.
51. Судом вживались визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі витребовувались докази.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ
52. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду, як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
53. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 266 КАС України.
54. Спірні правовідносини в першу чергу регулювались Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" (Закон від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року), Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (№ 1402-VIII від 2 червня 2016 року).
55. Згідно із положенням пункту 6 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Вища кваліфікаційна комісія суддів України забезпечує проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.
56. Відповідно до статті 83 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції Закону 12 лютого 2015 року №192-VIІІ) кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України і полягає у визначенні професійного рівня судді.
57. Завданнями кваліфікаційного оцінювання є:
58. перевірка здатності судді здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня;
59. підтвердження професійного рівня судді для обрання на посаду судді безстроково.
60. Кваліфікаційне оцінювання здійснюється прозоро на основі об`єктивних критеріїв з урахуванням заслуг, кваліфікації та сумлінності судді, його вмінь та ефективності роботи, якісних і кількісних показників роботи судді.
61. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
62. професійна компетентність (знання права, здатність проводити судове засідання та ухвалювати рішення),
63. особиста компетентність (здатність виконувати обсяг роботи, самоорганізованість),
64. соціальна компетентність (урівноваженість, стресова стійкість, комунікативність) та здатність підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.
65. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання судді визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням з Радою суддів України.
66. Статтею 84 цього закону передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів України складає вмотивований висновок, на підставі якого приймається одне з рішень, передбачених цим Законом.
67. Водночас стаття 85 Закону №192-VIІІ встановлює наступні етапи кваліфікаційного оцінювання:
68. складення суддею іспиту;
69. дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.
70. Іспит проводиться шляхом складення суддею анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації.
71. Порядок складення іспиту, методика оцінювання визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням з Радою суддів України.
72. Тестові запитання та практичні завдання іспиту для суддів складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
73. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє.
74. На виконання вимог статті 83 Закону № 192-VIІІ рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15 за погодженням з Радою суддів України затверджено Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (далі - Порядок).
75. Також рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 жовтня 2015 року № 70/зп-15 за погодженням з Радою суддів України затверджено Положення про порядок складання іспиту та методику його оцінювання під час кваліфікаційного оцінювання судді (далі - Положення).
76. Згідно із Порядком кваліфікаційне оцінювання суддів проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до вимог статей 83-86 Закону, а первинне і повторне кваліфікаційне оцінювання суддів відповідно до пунктів 6 і 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
77. За приписами пункту 2 Порядку система оцінювання складається з критеріїв та показників, які оцінюються з використанням визначених Порядком методів. Порядком передбачено сім критеріїв: 2.1.1. Професійна компетентність, 2.1.2. Особиста компетентність, 2.1.3. Соціальна компетентність, 2.1.4. Здатність підвищувати свій фаховий рівень, 2.1.5. Здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, 2.1.6. Відповідність судді етичним критеріям, 2.1.7. Відповідність судді антикорупційним критеріям, та три методи: іспит, дослідження суддівського досьє, співбесіда.
78. 22 березня 2016 року комісією прийнято рішення № 17/зп-16 "Про проведення протягом квітня-червня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів апеляційних судів", затверджено графік його проведення та перелік завдань для проведення анонімного письмового тестування суддів.
79. Згідно із статтею 86 Закону № 2453-VI Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі вмотивованого висновку приймає рішення про:
80. А) підтвердження або не підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;
81. Б) надання або відмову в наданні рекомендації судді для обрання його на посаду судді безстроково.
82. Тотожні вимоги щодо вмотивованості рішення Комісії закріплені в пункті 4.1. Порядку.
83. Водночас згідно із частиною 2 статті 86 Закону № 2453-VI та пунктом 4.15. Порядку, суддя, який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
84. Отже, Закон № 2453-VI та Порядок зазначають, що рішення Комісії має бути вмотивованим та передбачають право судді оскаржити рішення комісії, яке має бути оціненим у тому числі (…) за критеріями КАС України.
85. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
86. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за приписами частини 2 статті 2 КАС України адміністративні суди зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо.
87. Колегія суддів звертає увагу, що методологія кваліфікаційного оцінювання судді передбачає критерії кваліфікаційного оцінювання (п. 2.1.), показники відповідності критеріям (п. 2.2.), методи отримання результатів (п. 2.3.), методи визначення показників (п. 2.4), оцінку показників професійного рівня судді (п. 2.5), оцінку критерію при проведенні кваліфікаційного оцінювання (п. 2.6).
88. Так, пункт 2.6. Порядку визначає певні межі оцінки критерію при проведенні кваліфікаційного оцінювання:
89. Згідно із пунктом 2.6.1. Порядку, негативна оцінка критерію визначається негативним оцінюванням більшості його показників.
90. Пункт 2.6.2. Порядку передбачає, що остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію.
91. Між сторонами існують розбіжності щодо застосування пункту 2.6.2 Порядку в частині можливості зміни комісією раніше визначеної оцінки щодо професійної та особистої компетентності за результатами співбесіди, а також щодо наявності підстав змінювати раніше визначені оцінки.
92. Позивач вважає, що саме невірне трактування відповідачем зазначеної норми призвели до протиправної зміни оцінки "здатність ухвалювати рішення" "нездатний", та визнання позивача за критерієм "професійна компетентність" некваліфікованим, за критерієм "особиста компетентність" визнання некваліфікованим.
93. Відповідач наголошує, що пункт 2.6.2 Порядку передбачає визначення остаточної оцінки з урахуванням можливості зміни попередніх оцінок. Своєю чергою відповіді судді можуть слугувати підставою для зміни попередньо визначених оцінок Комісії за наслідками складеного суддею іспиту
94. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 800/307/16, при розгляді подібних правовідносин погодився із позицією ВККС щодо наявності у останньої права змінювати попередньо визначені оцінки, оскільки правові засади кваліфікаційного оцінювання судді чітко і послідовно встановлюють оцінку критеріїв, за якою остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 2.6.2 Порядку), та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
95. Водночас такий правовий висновок Верховного Суду, окрім права, передбачає й обов`язок відповідача чітко і послідовно встановлювати оцінку критеріїв, за якими остаточна оцінка кількісних показників відбувається з урахуванням пояснень судді та доданих документів, що підтверджують відповідну інформацію. Відповідно зміна оцінок має відбуватись із дотриманням процедури на підставі встановлених фактів з урахуванням пояснень судді.
96. Згідно із статтею 86 Закону № 2453-VI та пункту 4.1 Порядку, рішення комісії має бути вмотивованим. Враховуючи, що негативна зміна оцінок відбулась саме під час співбесіди та зміст останньої мав вирішальне значення, вона має бути ретельно перевірена та оцінена судом.
97. Колегія суддів вважає, що розмежування в Порядку різних методів визначення різних показників свідчить про встановлення Комісією способу здійснення власних повноважень, яких вона має дотримуватись.
98. Так, згідно із пунктом 3.10. Порядку Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:
99. 3.10.1. Складення суддею (кандидатом) іспиту.
100. 3.10.2. Дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.
101. Як зазначено вище відповідачем, показник позивача "здатність ухвалювати рішення" був змінений на "нездатний". В якості мотивів (підстав) зміни цього показника у Висновку та Рішенні № 383 зазначено таке:
102. "під час проведення співбесіди, обговорюючи питання щодо професійної компетентності судді та ефективності здійснення ним правосуддя. ОСОБА_1 не зміг надати переконливих відповідей на питання, пов`язані зі значним погіршенням якості відправлення ним як суддею, правосуддя;
103. відповісти на питання про практику Вищого господарського суду України та підстави скасування судом касаційної інстанції конкретних судових рішень; залишив без відповіді уточнювальні питання членів Комісії".
104. Щодо обрахунку показників критерію "професійна компетентність", визначеного пунктом 2.2.1. Порядку у Висновку та Рішенні № 383 відповідача, колегія суддів враховує таке.
105. Пунктом 2.1.1. передбачено, що професійна компетентність є одним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді, складовими якого є:
106. 2.2.1.1. Знання права (рівень правових знань, знання та застосування міжнародно-правових актів, конвенцій тощо).
107. 2.2.1.2. Здатність проводити судове засідання (рівень практичних навичок, аналітичні здібності тощо).
108. 2.2.1.3. Здатність ухвалювати рішення (рівень умінь у застосуванні закону, здатність аргументувати і обґрунтувати позицію з правової точки зору, письмові вміння, базування рішень на законодавстві та фактах, аналітичні здібності тощо).
109. Отже, Порядок визначає не лише показники, але й складові кожного із показників, на підставі яких визначається критерій "професійна компетентність".
110. Як зазначено у відомості та висновку відповідача, за показник "знання права" за результатами складеного анонімного письмового тестування позивач отримав оцінку "кваліфікований".
111. За показник "здатність проводити судове засідання" за результатами складеного практичного завдання суддя ОСОБА_1 отримав оцінку "потребує підвищення кваліфікації".
112. За показник "здатність ухвалювати рішення" за результатами складеного практичного завдання була отримана оцінка "загалом здатний" ухвалювати рішення.
113. Відповідно, перша оцінка є позитивною, друга та третя оцінка - середня, але їх не можна вважати негативними.
114. Отже, зміна під час співбесіди одного з трьох позитивних показників на негативний, не може вважатись більшістю негативних показників всього критерію, оскільки пункт 2.6.1. Порядку чітко встановлює, що негативна оцінка критерію визначається негативним оцінюванням більшості його показників. Два позитивних показника з трьох передбачених є більшістю, відповідно більшість показників є позитивними.
115. З урахуванням підстав наведених відповідачем у висновку щодо зміни показника "здатність ухвалювати рішення", суд вважає також зазначити таке.
116. Порядок не встановлює переліку питань, які члени комісії мають право ставити під час співбесіди, однак вони повинні бути пов`язані з оцінюванням судді. Такий висновок щодо питань під час співбесіди сформований у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 800/307/16 є слушним і має бути застосований при розгляді цієї справи.
117. Згідно із пунктом 3.17.2 Порядку, під час співбесіди суддя має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту та інформації і документів, що знаходяться у його суддівському досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами суддівського досьє. Таке право є безумовним.
118. Судом за допомогою технічних пристроїв, в якості відеодоказу було відтворено співбесіду, проведену в межах кваліфікаційного оцінювання 05.06.2019.
119. Питання представників ВККС під час співбесіди зводились до з`ясування причин збільшення кількості скасованих рішень та їх підстав у період який безпосередньо передував оцінюванню.
120. Отже, в якості підстав зміни показника - "здатність ухвалювати рішення" відповідач врахував питання, які стосувались загальної кількості скасованих рішень із акцентуванням уваги на 2017 році. Водночас, оскільки питання стосувались певної категорії та певного процесуального питання, ОСОБА_1 надав на них узагальнені відповіді.
121. Також суд звертає увагу, що стаття 93 Господарського процесуального кодексу (ГПК) в редакції до 15.12.2017 року передбачала обов`язкову наявність заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження у разі його пропуску. Проте стаття 265 ГПК в редакції до 15.12.2017 року, яка регламентує тотожні правовідносини передбачала право та можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Отже, внаслідок зміни процесуального законодавства змінились умови вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та саме з цим пов`язана частина скасованих рішень позивача.
122. Водночас питання визначення підсудності справ, пов`язаних із спорами за участі державного реєстратора, існують тривалий час та були неодноразово предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
123. Отже, скасування рішення внаслідок зміни процесуального закону та зміни судової практики щодо підсудності не можна вважати свавільними порушеннями норм матеріального та процесуального права та позивач надав на них відповідь.
124. Застосоване в Рішенні № 383 та Висновку в якості мотиву словосполучення "значним погіршенням якості відправлення ним як суддею" свідчить про порівняння показників за різні періоди. Проте, Рішення № 383 та Висновок не містять порівняльної інформації. Більш того, порівняння інформації не проводилось і під час співбесіди було лише наголошено на погіршенні показників, але без наведення інформації відносно яких показників відбулось погіршення.
125. Колегія суддів також враховує, що згідно із пунктом 2.2.2.1.2. Порядку інформація про "кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування" оцінюється при визначенні показника "Особиста компетентність" та не входить до переліку вихідної інформації, на підставі якої визначається показник "здатність ухвалювати рішення".
126. За такого правового регулювання та встановлених обставин, відповідач при визначенні показника "здатність ухвалювати рішення" та критерію "професійна компетентність" не дотримався розробленої та затвердженої ним методології кваліфікаційного оцінювання, внаслідок чого безпідставно показник "Здатність ухвалювати рішення" оцінив як "нездатний", а також за відсутності визначених Порядком підстав, за критерієм "Професійна компетентність" визнав суддю ОСОБА_1 некваліфікованим.
127. Своєю чергою, не дотримання відповідачем методології кваліфікаційного оцінювання, визначеної Порядком та безпідставної зміни показника, обумовлює висновок про протиправність негативної оцінки відповідачем такого критерію у процедурі первинного кваліфікаційного оцінювання позивача, як "професійна компетентність" .
128. Також у колегії суддів відсутні підстави вважати показники "знання права", "здатність проводити судове засідання" чи "здатність ухвалювати рішення" кількісними показниками. У відповідності до пунктів 2.2.1.1-2.2.1.3 Порядку у цих показниках підлягає визначенню рівень правових знань, знання та застосування міжнародно-правових актів, конвенцій, рівень практичних навичок, аналітичні здібності, рівень умінь у застосуванні закону, здатність аргументувати і обґрунтувати позицію з правової точки зору, письмові вміння, базування рішень на законодавстві та фактах, аналітичні здібності тощо.