ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №640/3513/20
адміністративне провадження № К/9901/18131/21 К/9901/19592/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
секретар судового засідання - Іванова Н.П.
за участю представників сторін та третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Міністерства інфраструктури України, третя особа без самостійних вимог Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, -
У лютому 2020 року Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - ПрАТ "СК "Укррічфлот") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття підпункт 2 пункту 1 Наказу відповідача від 25 червня 2019 року №459, яким абзац 2 пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку справляння та розміри ставок портових зборів (затвердженого наказом відповідача від 27 травня 2013 року №316 "Про портові збори") викладено в новій редакції.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПрАТ "СК "Укррічфлот" є транспортним підприємством, яке володіє власною транспортною інфраструктурою і надає комплексні логістичні рішення, зокрема, щодо здійснення перевезень власним флотом класу "річка-море".
На виконання вимог статті 22 Закону України "Про морські порти України" наказом від 27 травня 2013 року №316 "Про портові збори" Міністерством інфраструктури України затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3.5 розділу III цього Порядку судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри, здійснюють плавання під Державним Прапором України внутрішніми водними шляхами в межах території України та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору.
В подальшому, наказом від 25 червня 2019 року №459 (підпункт 2 пункту 1) абзац 2 пункту 3.5 розділу III Порядку №316 викладено в такій редакції:
"Судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4 метри, здійснюють каботажне плавання та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору".
Судами встановлено, що позивач надає послуги з перевезення вантажів, що здійснюються річками Дніпро та Дунай, з виходом в прибережні райони морів, між річковими портами України і портами інших держав у зовнішньоторговельному сполученні.
Позивач є власником суден, що повністю відповідають вимогам (критеріям), встановленим абзацом 2 пункту 3.5. Порядку №316 (у редакції до 13 серпня 2019 року) та є об`єктами справляння портових зборів відповідно до Порядку.
Вважаючи незаконним наказ відповідача від 25 червня 2019 року №459 в частині підпункту 2 пункту 1, яким абзац 2 пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом відповідача від 27 травня 2013 року №316 "Про портові збори", викладено в новій редакції, ПрАТ "СК "Укррічфлот" оскаржено його в цій частині до суду.
ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття наказ Міністерства інфраструктури України від 25.06.2019 №459 в частині підпункту 2 пункту 1, яким абзац 2 пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом відповідача від 27.05.2013 №316 "Про портові збори", викладено в новій редакції.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наказ відповідача №459 (в частині підпункту 2 пункту 1) прийнято з порушенням положень частини 4 статті 13, статті 42 Конституції України, статей 5, 6, 25, 31 Господарського кодексу України, частини 1 статті 3 Закону України "Про транспорт", статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки цим наказом створено дискримінаційні умови для господарської діяльності морських перевізників за ознакою (критерієм) заходу суден до іноземного порту (здійснення міжнародного плавання), необґрунтовано та протиправно встановлено для суден під українським прапором з однаковими технічними характеристиками обмеження щодо зайняття певним видом господарської діяльності, а саме - здійснення морського перевезення, що пов`язане з необхідністю заходу до іноземного порту (міжнародне плавання).
Суди дійшли висновку, що Наказ відповідача №459 в оскаржуваній частині є таким, що містить ознаки дискримінації суб`єктів господарювання (встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб`єктів господарювання або груп підприємців, надання окремим підприємцям пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб`єктів господарювання), недобросовісної конкуренції та є таким, що обмежує право позивача на здійснення міжнародних перевезень.
Крім того, в порушення частини 2 статті 25 та частини 3 статті 189 Господарського кодексу України, оскаржувані положення Наказу №459 ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання, а саме морських перевізників, судна яких здійснюють міжнародне плавання; необґрунтовано сприяє діяльності окремих суб`єктів господарської діяльності, судна яких здійснюють каботажні плавання; фактично запроваджує штучні обмеження щодо здійснення міжнародних перевезень.
Також суд першої інстанції виходив з невідповідності оскаржуваного акта положенням пункту d) частини 2 статті 1, статті 75, частини 1 статті 76 Закону України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" (далі - "Угода про асоціацію"), оскільки Наказ № 459 (в оскаржуваній частині) не сприяє посиленню економічних та торговельних відносин з іншими країнами, зокрема, країнами ЕС, оскільки створює додаткове тарифне навантаження для суден під українським прапором, що здійснюють міжнародні плавання, що, в свою чергу, збільшує собівартість перевезення та робить український товар (продукцію) менш конкурентоздатним на світовому ринку.
Також оскаржувані положення Наказу №459 не відповідають Морській доктрині, оскільки оскаржуваний акт суперечить національним інтересам України на морі.
Суди вважали, що визнання протиправним та нечинним наказу відповідача №459 в цьому випадку не є втручанням в дискреційні повноваження, оскільки суд не підміняє відповідний орган та не приймає замість нього рішення, а відновлює порушені права позивача, які порушено незаконним нормативно-правим актом, що суперечить актам вищої юридичної сили.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНІ СКАРГИ
Касаційні скарги відповідача і третьої особи мотивовано порушеннями норм матеріального і процесуального права.
Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України мотивовано тим, що оскаржуваний Наказ № 459 не містить ознак дискримінації, а тому частина 4 статті 13, 42 Конституції України, статті 5, 6, 25, 31 Господарського кодексу України, частина перша статті 3 Закону України "Про транспорт", стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не підлягають застосуванню. При цьому суди не врахували економічних наслідків, причинених скасуванням Наказу №459 у відповідній частині.
З посиланням на практику ЄСПЛ відповідач стверджує, що дискримінація по відношенню до позивача вбачалася би, якщо б відповідач на власний розсуд, звільнив від сплати канального збору судна, що здійснюють каботажне плавання інших компаній, а судна позивача - ні. Проте, в оспорюваному рішенні суд дійшов висновку про наявність відмінного поводження між суднами, які здійснюють міжнародне плавання та суднами які здійснюють каботажне плавання. В своєму рішенні суд вказує на однакові технічні характеристики суден та плавання під українським прапором. При цьому аналіз регулювання правового становища перевізників, які здійснюють каботажне плавання судом не досліджено, що призвело до встановлення ним хибного висновку. Ці правовідносини не мають аналогічного характеру, а перевізники не перебувають в однаковому становищі.
Міністерство інфраструктури України зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на доводи відповідача, про те що суб`єктом державної влади, який наділений повноваженнями щодо перевірки оспорюваного наказу на відповідність чинному законодавству, проведено правову експертизу на відповідність Конституції та законодавству України, в тому числі і антидискримінаційну.
Щодо судових рішень (від 09 березня 2017 року у справі № 826/23214/15, від 12 травня 2020 року у справі № 910/7127/19 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/17179/18), на які посилається як суд першої, так і апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що такі рішення стосуються справляння канального збору з конкретних суден ПрАТ "СК "Укррічфлот" по встановлених рахунках у конкретний період, тому не можуть застосовуватися до усіх суб`єктів правовідносин при нарахуванні канального збору.
ДП "АМПУ" у касаційній скарзі покликається на те, що судами неправильно застосовані норми Закону України "Про морські порти України", Положення про Мінінфраструктури та не враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №240/7275/19, від 25 червня 2020 року у справі № 826/2470/17 в частині визначення дискреційних повноважень Міністерства інфраструктури України встановлювати розмір ставок портових зборів.
На думку третьої особи, судами порушені норми Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та не враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 804/2823/16, від 29 травня 2019 року у справі №800/191/17 в частині встановлення чи мала місце дискримінація стосовно позивача.
Третя особа вважає, що судами порушені норми процесуального права, а саме частину 2 статті 265 КАС України та не враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 826/14367/17.
У додаткових поясненнях ДП "АМПУ" покликається на те, що після набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2020 року, дія абзацу 2 пункту 3.5 Порядку справляння в редакції наказу Міністерства інфраструктури від 24 липня 2015 року № 281 не поновила свою дію. Також зазначено, що Окружним адміністративним судом м. Києва було порушено норми процесуального права, а саме частину 5 статті 245 КАС України.
У відзиві на касаційні скарги позивач покликається на те, що касаційні скарги є необґрунтованими, просить у їх задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про морські порти України" (Закон № 4709-VI) господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов`язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.
Відповідно до частини першої-третьої статті 22 цього Закону у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.
Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року №316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок №316).
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Порядку №316, цей Порядок визначає процедуру справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів.
Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
За правилами пунктів 3.2 та 3.3 Порядку №316 нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку.
Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна за ставками, наведеними в додатку 4 до цього Порядку.
Додатками 3, 4 Порядку №316 передбачено ставки канального збору, які встановлено, окремо для суден у закордонному плаванні та суден у каботажному плаванні.
Відповідно до пункту 3.5 Порядку №316 (в редакції до 25.06.2019) для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім морського порту Білгород-Дністровський та каналу Прорва.
Судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри, здійснюють плавання під Державним Прапором України внутрішніми водними шляхами в межах території України та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору.