ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/2388/2020
адміністративне провадження № К/9901/5374/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Мороко А.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Жигилія С.П., П`янової Я.В.)
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофропак ЛТД" (далі- позивач, Товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі- відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 № 00000010507, № 00000020507, № 00000030507.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
3. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській від 10.01.2020 № 00000010507, № 00000020507, № 00000030507. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. 18 вересня 2020 року представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18750,00 грн.
5. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по адміністративній справі № 520/2388/2020 - задоволено.
6. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак ЛТД" (ідентифікаційний код - 39233042) витрати на правничу допомогу в розмірі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.
7. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення, 19 лютого 2021 року ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
8. Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
9. Письмового відзиву на адресу Верховного суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції та апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги позивача про ухвалення додаткового судового рішення, виходили з того, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
12. Підставою касаційного оскарження додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 рок у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме застосування судом апеляційної інстанції статі 134 КАС України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 310/1894/17.
13. У доводах касаційної скарги відповідач наголошує, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу є завищеною та неспіврозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
14. Окремо скаржник звертає увагу й на те, що згідно акту прийому-передачі позивачем заявлено стягнення витрат саме приїзд адвоката до суду (представництво інтересів позивача у судовому засіданні 4500 гривень), а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані в якості витрат на професійну правничу допомогу.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із наступного.
16. Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткова постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, якою вирішувалось питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, понесені при розгляді справи саме у суді апеляційної інстанції.
17. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
18. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
19. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
20. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
21. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
22. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
23. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
24. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
25. Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
26. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.