ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/1712/20
адміністративне провадження № К/9901/30066/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представника позивача - Гаврилової І.А.
представника Офісу Генерального прокурора - Цимбалістого Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 640/1712/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, ухвалене суддею Донцем В.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), де, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №2 (далі - Кадрова комісія) про неуспішне проходження позивачкою атестації від 04 грудня 2019 року;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 №2071ц, згідно з яким позивачку звільнено з посади прокурора відділу екстрадиції управління співробітництва під час кримінального провадження Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року;
1.3. поновити позивачку в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу екстрадиції управління співробітництва під час кримінального провадження Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Генеральної прокуратури України;
1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 грудня 2019 року включно по день ухвалення судового рішення.
2. В обгрунтування позовних вимог позивачка указувала, що оскаржуваний наказ про звільнення не містить підстав, які визначені пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII). Зокрема, станом на час видання оскаржуваного наказу Офіс генерального прокурора України не розпочав роботу, тому кадрові комісії не могли проводити атестацію, а члени кадрової комісії не відповідали необхідним критеріям, зокрема, щодо належних професійних навичок, моральних якостей, суспільного авторитету, позаяк здійснювали атестацію без наявності правових підстав.
2.1. На думку позивачки є дискримінаційними положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX ( далі - Закон №113-IX), яким скасовано гарантії передбачені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), порушено процедуру звільнення, передбачену цим Кодексом.
2.2. Поряд із цим позивачка наголошувала, що Кадровою комісією при ухваленні оскаржуваного рішення, зокрема щодо відповідності позивачки критеріям доброчесності не взято до уваги доказів щодо володіння майном членами її сім`ї, придбаного за кошти, які отримані із законних джерел.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Наказом Генерального прокурора України від 21 листопада 2019 року № 1654ц позивачку призначено на посаду прокурора відділу екстрадиції управління співробітництва під час кримінального провадження Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Генеральної прокуратури України.
4. На виконання вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ позивачка 11 жовтня 2019 року подала Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
5. Позивачка успішно пройшла перші два етапи атестації: іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У зв`язку із цим її допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
6. За наслідками проведення співбесіди Кадровою комісією відносно позивачки прийнято рішення від 13 грудня 2019 року № 8 "Про неуспішне проходження прокурором атестації".
7. Зі змісту вказаного рішення слідує, що під час проведення співбесіди комісією з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам доброчесності, а саме:
- на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності способу (рівня) життя прокурора та членів її сім`ї (близьких родичів) задекларованим доходам. Так, ОСОБА_1 декларує, що її чоловікові ОСОБА_3 належить квартира площею 122 кв.м. у м. Києві, задекларована вартість - 1 277 173,00 грн, право власності - 18 червня 2009 року. У поясненнях ОСОБА_1 зазначала, що ця квартира набута нею за власні заощаджені гроші, гроші її чоловіка і батьків, отриманих внаслідок продажу квартири у м. Сімферопіль (сума - 819 000,00 грн). Задекларований сукупний дохід ОСОБА_3 за 2009 рік становив 46 328,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що частину грошей, отриманих внаслідок продажу квартири у м. Сімферопіль, батьки подарували їй для придбання автомобіля Mazda-2 (задекларована вартість 114 100,00 грн);
- у деклараціях за 2015-2018 роки ОСОБА_1 зазначала, що її чоловіку належить право керування автомобілем Toyota Venza 2012 року випуску (задекларована вартість - 293 38800,00 грн). У декларації за 2018 рік прокурор зазначила, що власником автомобіля є її свекор, ОСОБА_4 . У той же час, відповідно до інформації, наданої державними органами, задекларований сукупний дохід ОСОБА_4 з 2009 по 2019 рік становить 128 331,00 грн, його дружини ОСОБА_5 135 605,00 грн.
8. На підставі цього рішення наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2071ц згідно із пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ позивачку звільнено з посади прокурора відділу екстрадиції управління співробітництва під час кримінального провадження Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.
9. Позивачка, уважаючи рішення про неуспішне проходження нею атестації та наказ про звільнення протиправними, звернулася до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, позовні вимоги у цій справі задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані рішення Кадрової комісії від 04 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 та наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2071ц про звільнення ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу екстрадиції управління співробітництва під час кримінального провадження Департаменту міжнародно-правового співробітництва та повернення активів Офісу Генерального прокурора, з 25 грудня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 року в сумі 354391,60 грн, з якої Офісом Генерального прокурора мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі. У задоволенні решти позову відмовлено.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що членами комісії не надано оцінки доводам позивачки про обставини придбання квартири у 2009 році. Кадровою комісією зазначено про дослідження доказів, наданих державними органами щодо отримання доходів батьками чоловіка позивачки в період 2009-2019 року, однак, інформації, які це докази і якими державними органами вони надані оскаржуване рішення не містить, у зв`язку з чим рішення Кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості. Наведене, на думку судів попередніх інстанцій, свідчить про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення (як похідних), поновлення на посаді та необхідність стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
11.1. Поряд із цим суд першої та апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків щодо наявності у Кадрової комісії повноважень здійснювати перевірку поданих прокурором декларацій. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що оцінка Кадровою комісією доброчесності прокурора включає в себе з`ясування відповідності рівня життя прокурора та членів її сім`ї, отриманим доходам. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування віднесені до виключної компетенції НАЗК і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом №1700-VII.
11.2. Обираючи спосіб відновлення порушеного права, суди попередніх інстанцій. урахувавши приписи частини першої статті 235 КЗпП, дійшли висновку про наявність підстав для поновлення позивачки в Офісі Генерального прокурора на посаді, з якої останню звільнено з 25 грудня 2019 року (наступний день, за днем звільнення).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду (далі - Суд) 13 серпня 2021 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій справі відмовити повністю.
12.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
12.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права (статтю 235 КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема в постанові від 20 січня 2021 року к справі № 804/958/16.
12.3. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 травня 2021 року № 120/3458/20-а щодо перебирання на себе Кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК).
12.4. Щодо підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо звільнення з посади прокурора, у зв`язку з неуспішним проходженням прокурорами атестації на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
12.5. Зокрема, скаржник указує, що законодавцем надано повноваження членам кадрових комісій надавати оцінку всім зібраним матеріалам справи, в тому числі і повноти відображення статків (доходів та витрат) у щорічних деклараціях прокурорів, в межах і у спосіб, визначених Законом № 113-IX та Порядком № 221.
12.6. Скаржник зауважує, що питання доброчесності суб`єктів декларування не є предметом жодної з перевірок, що проводять НАЗК. Окрім того, Закон № 113-IX не вимагає отримання від НАЗК висновку за результатами повної перевірки декларації прокурора для ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження атестації.
12.7. Скаржник також посилається на те, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження № 9901/30066/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
15. У судовому засіданні представник Офісу Генерального прокурора підтримав вимоги своєї касаційної скарги з підстав, викладених у ній та просив їх задовольнити.
Позиція інших учасників справи
16. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано ОСОБА_1 07 вересня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102934472290. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивачка не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
16.1. Водночас представник позивача - адвокат Гаврилова І.А. у відкритому судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечувала, просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
20. Касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу (не)правомірності звільнення позивачки з посади прокурора у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII).
22. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судоми попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначає, що на час розгляду справи вже було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221, Порядку № 233, який викладено, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 440/2682/20 та № 640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі № 640/25705/19, від 29 грудня 2021 року у справі № 420/4777/20, та багатьох інших, та який є застосовним і до обставин цієї справи.
23. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
24. 19 вересня 2019 року прийнято Закон №113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань.
25. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
26. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
27. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
28. Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
29. За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
30. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
31. Оскільки Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв`язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
32. Отже, юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у цьому випадку є рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
33. Такий висновок відповідає усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у цій категорії спорів щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.
34. З моменту ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестацій, у керівника прокуратури виникає обов`язок, звільнити прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
35. У аспекті спірних правовідносин необхідно виходити з того, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
36. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора щодо незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями в частині визнання необґрунтованим та немотивованим рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, в основу яких скаржник покладає посилання на дискреційність повноважень кадрових комісій щодо прийняття відповідних рішень у межах їх компетенції, колегія суддів виходить з такого.
37. У постанові від 12 травня 2022 року у справі № 540/1053/21 Верховний Суд зазначив, що досягнути мети атестування прокурорів, яку відповідач означив як підвищення ефективності діяльності прокуратури і рівня довіри до прокурорів, неможливо без зрозумілої, чіткої і передбачуваної процедури та можливості її перевірки судом, а механізм, визначений Законом № 113-ІХ для цілей атестації чинних прокурорів, не може применшувати чи заперечувати існуючих гарантій, зокрема на судовий захист.
38. Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку вказаним доводам та висловлював правову позицію щодо застосування пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди). Зокрема, у постановах від 10 квітня 2020 року (справа № 819/330/19), від 10 січня 2020 року (справа № 2040/6763/18), від 21 жовтня 2021 року (справа № 640/154/20), від 02 листопада 2021 року (справи № № 120/3794/20-а, 640/1598/20), від 04 листопада 2021 року (справа № 640/537/20), від 02 грудня 2021 року (справа № 640/25187/19), від 16 грудня 2021 року (справа № 640/26168/19), від 22 грудня 2021 року (справа № 640/1208/20) Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення на наслідками цієї процедури відповідних рішень.