ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 306/2490/17
провадження № 51-5654км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Закарпатського апеляційного суду від 8 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070150000690, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 20:40 ОСОБА_1, керуючи автомобілем "OPEL VIVARO" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався по дорозі у с. Солочин в напрямку с. Голубине Свалявського району, та навпроти санаторію "Квітка Полонини", в порушення вимог пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_2, котра рухалась автодорогою в зустрічному напрямку вищевказаного автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла до приїзду швидкої медичної допомоги.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК карання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком. На думку засудженого, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування вироку в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням, належним чином не врахував дані про його особу, обставини, що пом`якшують покарання, а також те, що потерпіла рухалась по проїзній частині дороги в момент дорожньо-транспортної пригоди.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК.
Крім того, прокурор наголошував на тому, що суд взагалі не обґрунтував рішення відносно призначення чи не призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та не відобразив його в резолютивній частині вироку. З урахуванням наведеного прокурор просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.