ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 643/11976/20
провадження № 51-5658км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_8.,
суддів ОСОБА_9., ОСОБА_10.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11.,
прокурора ОСОБА_12.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220470002569, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в порядку ст. 89 КК раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргамизахисника ОСОБА_7. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року та прокурора ОСОБА_13., яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомМосковського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати в дохід держави за проведення автотоварознавчої експертизи № 11166 від 06 07 2020 року у розмірі 4903,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави на користь Харківського НДЕКЦ за проведення судово-балістичних експертиз витрати у розмірі 980,70 грн. та 1144,15 грн., всього ж 2124,85 грн.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом першої інстанції за ч. 4 ст. 296 КК, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 18 травня 2020 року, близько 08:50, рухаючись на власному транспортному засобі HondaCivic, д.н.з. НОМЕР_1, у попутному напрямку по вул. Героїв Праці в м. Харкові до перехрестя вул. Героїв Праці та вул. Академіка Павлова в м. Харкові створив небезпеку на дорозі для іншого учасника дорожнього руху, раніше йому не знайомого, ОСОБА_2, який також рухався у попутному напрямку на власному транспортному засобі RenaultSandero, д.н.з. НОМЕР_2 .
ОСОБА_1,. рухаючись на транспортному засобі, перебуваючи на другій полосі дорожнього руху по вулиці Героїв Праці в м. Харкові, знизивши швидкість, зрівнявся з водієм автомобіля RenaultSandero ОСОБА_2, який в свою чергу знизив швидкість, рухаючись у попутному напрямку на першій полосі вищевказаної вулиці навпроти будинку 26-А в м. Харкові.
В подальшому, ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на вчинення хуліганських дій, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виразились у нахабному прояві зневажливого ставлення до громадського порядку, та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, прагненні самоствердитись за рахунок приниження інших осіб, та саме в такий спосіб протиставити себе суспільству, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян та дотримання правил поведінки в суспільстві, а саме під час дорожнього руху, маючи на меті показати свою винятковість та розгнузданість самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи та людської гідності, використовуючи малозначний, нікчемний привід, а саме конфлікт, пов`язаний з порушенням, на думку ОСОБА_1, ОСОБА_2 правил дорожнього руху, усвідомлюючи той факт, що він знаходиться у денний час в громадському місці, де перебувають сторонні особи, а саме інші учасники дорожнього руху, водії, пішоходи, розташовані торгівельні об`єкти, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у пошкодженні в подальшому майна потерпілого ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, розуміючи що він знаходиться в полі зору сторонніх осіб, перебуваючи за кермом власного автомобіля, демонстративно дістав з полиці, розташованої на водійських дверях, спеціально пристосований предмет для спричинення тілесних ушкоджень, а саме 9-ти зарядний револьвер калібру 4 мм моделі "Екоnрythоn 3" № НОМЕР_3 виробництва Туреччини, який згідно з висновком судово-балістичної експертизи № 10/3/325СЕ-20 від 30 червня 2020 року, призначений виробником для тренування стрільби поза спеціальних приміщень та майданчиків патронами Флобера калібру 4 мм і до категорії вогнепальної зброї не відноситься, виготовлений промисловим способом, справний та придатний для використання за призначенням, який був споряджений патронами у кількості 2 штук, які згідно з висновком судово-балістичної експертизи № 10/3/326СЕ-20 від 30 червня 2020 року, є патронами небойового призначення калібру 4 мм (Флобер) і до категорії боєприпасів не відносяться.
Після цього, ОСОБА_1, тримаючи у руках вищевказаний револьвер, продовжуючи свої умисні протиправні хуліганські дії, незважаючи на присутність сторонніх осіб навколо, почав направляти револьвер в бік потерпілого ОСОБА_2, який в цей час перебував за кермом автомобіля RenaultSandero, тим самим, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, бажаючи показати свою ніби вищість, здійснив два постріли у зачинене праве переднє вікно автомобіля, достовірно знаючи, що в салоні за кермом перебуває раніше не знайомий йому потерпілий ОСОБА_2, чим пошкодив майно потерпілого та завдав останньому матеріального збитку.
Згідно з судовою автотоварознавчою експертизою № 11166 від 06 липня 2020 року, вартість матеріальної шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 в результаті пошкодження автомобілю RenaultSandero, д.н.з. НОМЕР_2 (18 травня 2020 року) становить: 1219,56 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобілю RenaultSandero, д.н.з. НОМЕР_2, в результаті пошкодження (18 травня 2020 року) становить: 2417,70 грн.
У результаті злочинної діяльності ОСОБА_1, було грубо порушено громадський порядок, а саме суспільні відносини, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання правил поведінки в суспільстві, а також заподіяно шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_2, наданих йому Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність, а також завдано матеріальної шкоди.
Після чого, ОСОБА_1 на власному автомобілі з місця скоєння кримінального правопорушення зник у попутному напрямку по вул. Героїв Праці в м. Харкові.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
В уточненій касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження.
На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на те, що:
- суд першої інстанції не відобразив у своєму вироку докази, які були надані стороною захисту, не дав їм належної оцінки та не співставив з іншими доказами у кримінальному провадженні, що є, на його переконання, грубим порушенням ст. 9, ст. 94 КПК;
- стороною захисту ще під час досудового розслідування було надано диск з відеозаписом з відеореєстратора автомобіля ОСОБА_1, на якому записані вище зазначені події. Органом досудового розслідування цей диск було приєднано до матеріалів кримінального провадження та визнано його речовим доказом по справі. Під час судового розгляду цей диск було відтворено, але в супереч вимогам ст. 94 КПК оцінки змісту цього диску в судовому рішенні суд першої інстанції не дав;
- вирок Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року, на його переконання, є необґрунтованим, бо ухвалений судом не на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК;
- розгляд справи в суді першої інстанції, на його переконання, був неповним, а висновки суду не відповідали фактичним обставинам кримінального провадження, через що рішення суду він вважає незаконним та необґрунтованим. Не зважаючи на явні протиріччя доказів у кримінальному провадженні суд першої інстанції не дав їм належної оцінки, виніс необґрунтоване та невмотивоване рішення, а суд апеляційної інстанції всупереч п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК, встановивши невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не скасував вирок, а дійшов до висновку про правильність висновків суду першої інстанції та не побачив процесуальних порушень;
- суд апеляційної інстанції не усунув порушення, допущені місцевим судом, а судовий розгляд провів із суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки всупереч ч. 2 ст. 419 КПК в ухвалі не надав чітких та достовірних відповідей на питання, які були поставлені в апеляційній скарзі, та не спростував правомірність доводів, зазначених у ній. На переконання захисника ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки суд апеляційної інстанції своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежившись перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину;
- крім того, як вважає захисник, при тому, що не було доведено мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, який є обов`язковим елементом складу злочину передбаченого ст. 296 КК, суди першої та апеляційної інстанцій застосували до ОСОБА_1 ч. 4 ст. 296 КК, яка, за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, не підлягала застосуванню, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор у своїй уточненій касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ст. 419 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у формі застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК, що потягло за собою неправильне та безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, та призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Вимоги в касаційній скарзі прокурор обґрунтувала тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про обґрунтованість звільнення ОСОБА_1 судом першої інстанції від призначеного покарання з випробуванням не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора в частині безпідставності такого звільнення, незаконності застосування ст. 75 КК, зважаючи в першу чергу на характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, а також дані про особу засудженого.
При цьому, прокурор вважає, що судом не враховано дані, що характеризують особу засудженого та характер вчинених ним дій, а саме те, що його хуліганські дії по відношенню до потерпілого, які носили характер виняткового цинізму та зухвалості, мали на меті протиставити себе нормам і правилам, встановленим у суспільстві, становили небезпеку для потерпілого та оточуючих, свідчили про повне нехтування ОСОБА_1 існуючими законами як держави так і людського співіснування. Перевезення ж засудженим у власному автомобілі револьверу може свідчити про те, що саме таким способом ОСОБА_1 і збирався вирішувати сумнівні ситуації та конфлікти на дорозі - шляхом залякування інших учасників дорожнього руху, шляхом самоствердження, шляхом спричинення пошкодження майна чи завдання тілесних ушкоджень.
Прокурор також зауважив в касаційній скарзі про те, що відповідно до свідчень потерпілого ОСОБА_2 . ОСОБА_1 намагався влучити пострілом з револьвера саме йому в обличчя.
Вважає, що наведене характеризує ОСОБА_1, як особу, що становить реальну загрозу для оточуючих.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, а касаційну скаргу прокурора підтримала і просила задовольнити вимоги її касаційної скарги;
- засуджений та його захисник вимоги касаційної скарги захисника підтримали, а в задоволенні вимог касаційної скарги прокурора просили відмовити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПКє істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.