Постанова
Іменем України
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 643/1850/20
провадження № 61-19313св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідач - Харківська міська рада,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської області на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2020 року у складі судді Горбунової Я. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
При зверненні до Третьої харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, позивачу було видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи та повідомлено про неможливість видати свідоцтво про прийняття спадщини за законом, оскільки в свідоцтві про народження та в паспорті було виявлено помилку в написанні прізвища " ОСОБА_3" замість " ОСОБА_4", у зв`язку з чим йому порадили звернутися до суду для встановлення родинного зв`язку між ним та батьком.
Мати спадкодавця, ОСОБА_5, фактично прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована та мешкала разом із спадкодавцем, але своїх спадкових прав не оформила.
Також вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся, ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, і належала померлій, а саме 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло та 1/4 частина, успадкована нею після смерті сина, ОСОБА_2, проте вона не оформила своїх спадкових прав.
ОСОБА_1 зазначив, що при зверненні до Третьої харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5, йому було видано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи та повідомлено про неможливість видати свідоцтво про прийняття спадщини за законом, оскільки з наданих до нотаріальної контори документів не можливо встановити родинний зв`язок між ним та бабусею, у зв`язку з чим йому порадили звернутися до суду для встановлення родинного зв`язку між ним та бабусею.
В судовому порядку було встановлено факт родинних відносин між ним та його батьком ОСОБА_2, а також між ним та його бабусею ОСОБА_5, рішення про що були подані до Третьої харківської міської державної нотаріальної контори, однак постановою державного нотаріуса Лебедєвої Н. В. від 24 січня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки з наданих до нотаріальної контори документів не можливо встановити той факт що ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_2, та є його спадкоємцем.
Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт того, що його бабуся ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідною матір`ю його батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити факт того, що ОСОБА_5, фактично прийняла спадщину, що складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, після смерті свого сина ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька та бабусі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2020 року позов задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідною матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено факт того, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично прийняла спадщину, що складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, після смерті свого сина ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та після смерті бабусі ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що з урахуванням наданих позивачем доказів, наявні підстави встановити, що ОСОБА_5 є рідною матір`ю ОСОБА_2, та що ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, яка складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, після смерті свого сина ОСОБА_2 .
Також місцевий суд визнав за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька та бабусі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Харківської міської ради Харківської області оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Харківської міської ради Харківської області залишено без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд, враховуючи встановлені обставини, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення факту родинних зв`язків та визнання за позивачем права власності на квартиру у порядку спадкування за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, Харківська міська рада Харківської області просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 318/1221/18 (провадження № 61?46942св18), від 21 квітня 2021 року у справі № 332/3923/18 (провадження № 61-4683св20), від 09 червня 2021 року у справі № 751/2293/19 (провадження № 61-22430св19).
Також заявник вказує, що позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт родинних зв`язків ОСОБА_5 та ОСОБА_2, доказів про місце їх реєстрації на момент смерті ОСОБА_2 та доказів про наявність у спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_2 права власності на спадкове майно.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відхилити доводи заявника через їх необґрунтованість, оскільки рішення суду першої та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 1994 року, реєстраційний № НОМЕР_1, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.18).
Рішенням Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 12/15 "Про перейменування об`єктів топоніміки міста Харкова" АДРЕСА_3 було перейменовано у АДРЕСА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .
Після їх смерті відкрилася спадщина на належні їм частки квартири АДРЕСА_1 .
Державним нотаріусом Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори Лебедєвою Н. В. були заведені спадкові справи: 01 вересня 2016 року за № 59437981 після смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 за № 63389757 після смерті ОСОБА_5 .
Постановою державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори Лебедєвої Н. В. від 24 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті батька, ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а також у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на 3/4 частки цієї ж квартири після смерті бабусі, ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, з яких 1/2 належала їй особисто та 1/4 (половина від частки), яка належала ОСОБА_2, після смерті якого вона прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав, оскільки відсутні документи, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_2, та, як наслідок, є спадкоємицею ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5, яке видано повторно, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6, батько: ОСОБА_6, мати: ОСОБА_7 (а.с.88).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 шлюб між громадянином " ОСОБА_8" та громадянкою " ОСОБА_9" розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу від 05 липня 1991 року зроблено запис за № 545. Після розірвання шлюбу присвоєні прізвища: йому " ОСОБА_4" їй " ОСОБА_4" (а.с.89).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року, залишеного без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, у справі № 641/6925/19 за заявою ОСОБА_1 встановлений факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, та його рідним батьком ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року за наслідками розгляду касаційної скарги Харківської міської ради Харківської області вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2019 року у справі № 641/6926/19 за заявою ОСОБА_1 встановлений факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є бабусею ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 " ОСОБА_10, 1924 года рождения" та " ОСОБА_5, 1928 года рождения", зареєстрували шлюб 21 липня 1957 року, актовий запис № 911. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища чоловіку " ОСОБА_4", дружині " ОСОБА_4".
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 " ОСОБА_8" народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Харкові, батьками зазначені: батько - " ОСОБА_10", мати - " ОСОБА_11".
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 шлюб між громадянином " ОСОБА_10" та " ОСОБА_5" розірвано 09 січня 1973 року, актовий запис № 16, після розірвання шлюбу присвоєні прізвища: йому " ОСОБА_4", їй " ОСОБА_12" (а.с.96).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 27 січня 2004 року, яка видана на ім`я ОСОБА_5, 1928 року народження, вбачається, що разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований та проживає син ОСОБА_2, 1958 року народження (а.с. 24, 25).
Згідно з довідкою про склад сім`ї та прописку від 26 лютого 2010 року, яка видана на ім`я ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до акту від 21 січня 1997 року про обстеження житлово?побутових умов ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2, 1958 року народження, проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.