Постанова
Іменем України
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/175/14-ц
провадження № 61-6657св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Корпорейшен",
боржник - ОСОБА_1,
суб`єкт подання - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 червня 2021 року у складі судді Огренич І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2022 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Цюри Т. В., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. (далі -приватний виконавець Колечко Д. М.) звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1, а саме - на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, на користь ТОВ "Інвестмент Корпорейшен".
Подання обґрунтовувано тим, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 520/175/14-ц, виданий Київським районним судом м. Одеси 11 червня 2018 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль") заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2006 року в розмірі 469 440,37 дол. США, що еквівалентно 3 752 236, 87 грн.
Для погашення заборгованості за вищезазначеним виконавчим документом стягнення може бути звернуто на квартиру АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що право власності на вказану квартиру в установленому порядку за боржником не зареєстровано, приватний виконавець Колечко Д. М. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, на користь ТОВ "Інвестмент Корпорейшен".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17 червня 2021 року у задоволенні подання приватного виконавця Колечка Д. М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, відмовлено.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що доводи заявника про відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру за боржником є необґрунтованими, оскільки рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року у справі № 520/17221/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності № 28112400 від 21 вересня 2018 року державного реєстратора Рубан М. О. Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації". Визначено порядок виконання рішення, та зазначено, що скасування запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 є підставою для поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що передували скасуванню запису.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець Колечко Д. М. оскаржив його до апеляційного суду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу приватного виконавця Колечка Д. М. залишено без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суду в своїй постанові зазначив, що місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні подання приватного виконавця Колечко Д. М. в зв`язку з поновлення відомостей щодо права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що передували скасуванню запису та це рішення підлягає обов`язковому виконанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2022 року, приватний виконавець Колечко Д. М. просив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати й постановити нове судове рішення про задоволення його подання, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень.
Заявник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 676/1314/19 (провадження № 61-16321св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 2-9857/10 (провадження № 61-18171св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/1301/18 (провадження № 61-4525св20), від 07 грудня 2021 року у справі № 2-9857/10 (провадження № 61-15153св20).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга приватного виконавця Колечка Д. М. подана до Верховного Суду у липні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 належала на праві власності трикімнатна квартира, загальною площею 58,0 кв. м, житловою площею 40,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 9988 від 28 вересня 1995 року та зареєстровано за реєстраційним номером 11530746.
21 вересня 2018 року державним реєстратором Рубан М. О. Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" здійснено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 28112400, на підставі договору іпотеки від 08 вересня 2006 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року у справі № 520/17221/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 28112400 від 21 вересня 2018 року. Визначено порядок виконання рішення. Зазначено, що скасування запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 є підставою для поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що передували скасуванню запису.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження"; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.