ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/14900/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Поліщук М. В.,
відповідача - Доронін Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Тищенко О. В., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 (суддя Марченко О. В.) у справі
за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного підприємства "Орєст"
про розірвання договору від 25.06.2004, зобов`язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права користування для забудови земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2021 року керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Орєст" (далі - ПП "Орєст") про:
- розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,9616 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0006), розташованої на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва (далі - земельна ділянка), укладеного 26.06.2004 між Київською міською радою та ПП "Орєст", який зареєстровано 23.07.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00217 (далі - договір від 23.07.2004);
- зобов`язання ПП "Орєст" повернути Київській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання;
- визнання припиненим права ПП "Орєст" користування для забудови земельною ділянкою.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та умови договору обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору від 23.07.2004 ПП "Орєст" було надано земельну ділянку в оренду строком на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик).
Згідно з пунктом 8.4 договору від 23.07.2004 орендар зобов`язаний, зокрема завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
Разом з цим, відповідно до листа Департаменту земельних відносин виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних відносин) від 02.09.2019 № 05716-17141 ПП "Орєст" порушило умови пункту 8.4 договору від 23.07.2004 внаслідок незавершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з часу державної реєстрації договору та невикористанням товариством земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв`язку з чим Департамент земельних ресурсів підготовив проект рішення Київської міської ради про розірвання договору, який передав для подальшого опрацювання згідно з Регламентом Київської міської ради.
На запит прокурора щодо результатів розгляду проекту рішення Департамент земельних ресурсів у листі від 08.07.2021 № 05716-16607 повідомив, що проект рішення про розірвання договору неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії, проте рішення прийнято не було.
У позовній заяві прокурор також вказував на те, що Департамент земельних відносин неодноразово проводив обстеження земельної ділянки, про що складав акти від 29.11.2017 № 17-1993-02, від 18.06.2019 № 19-0435-05, від 30.06.2021 № 21-0490-02.
Отже, прокурор наголошував, що оскільки ПП "Орєст" не приступило до використання земельної ділянки та не розпочало будівництво упродовж майже 17 років, відповідач порушив умови договору та заподіяв шкоди територіальній громаді міста Києва, яка позбавлена можливості отримати те, на що розраховувала при укладенні договору від 23.07.2004, що, у свою чергу, є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду.
Крім того, прокурор звертав увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/9746/13 було відмовлено у задоволенні позову прокурора до ПП "Орєст" про розірвання договору від 23.07.2004 та зобов`язання підприємство повернути земельну ділянку, з огляду на встановлення обставин щодо вчинення ПП "Орєст" дій, необхідних для складання і затвердження проектної документації, початку здійснення будівництва об`єкту, передбаченого договором, а отже і відсутності вини підприємства у порушенні ним строків завершення будівництва.
Водночас, з часу постановлення судового рішення у справі № 910/9746/13 ПП "Орєст" так і не приступило до використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в цьому випадку прокурор акцентував увагу на обізнаності Київської міської ради про порушення інтересів територіальної громади та невжиття нею дій для захисту таких інтересів.
1.3. У відзиві на позовну заяву ПП "Орєст" просило відмовити в її задоволенні вказуючи на те, що протягом строку дії договору зобов`язання відповідача як орендаря земельної ділянки виконуються ним повністю, своєчасно та належним чином, а саме укладено та виконано низку договорів на проектування, консалтинг, підготовку території, отримання технічних умов на електропостачання, інженерних вишукувань обчислення об`ємів гідронамиву ґрунту тощо.
При цьому, згідно з наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування та архітектури) затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Комплексна забудова території з об`єктами соціально-побутового, громадського, культурного призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб" на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні, що дало можливість розпочати проектування комплексної забудови території загальною площею більше ніж 35 га, до якої відноситься й земельна ділянка, надана в оренду ПП "Орєст".
Зазначене спростовує твердження прокурора про триваючи правопорушення як підставу для заявлення тотожного позову до того ж самого суду про той же предмет.
ПП "Орєст" також акцентувало увагу на тому, що прокурор не надав належних та допустимих доказів порушення відповідачем положень земельного законодавства та завданої шкоди, а також доказів порушення інтересів держави, які потребують захисту.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з пунктами 11.1, 11.6 договору від 23.07.2004 всі зміни та/або доповнення до договору вносяться за згодою сторін; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку; розірвання договору не потребує укладення додаткової угоди, договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.
Таким чином суди зазначили, що рішення (волевиявлення) про розірвання договору від 23.07.2004, згідно з його умовами, мало бути прийнято безпосередньо Київською міською радою як стороною договору на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом Київської міської ради порядку. Однак, оскільки матеріали справи не містять відповідного рішення Київської міської ради, а листування міської ради та прокуратури підтверджує, що Київською міською радою не приймалося рішення щодо розірвання договору, вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що як на момент прийняття судом рішення у справі № 910/9746/13, так і на час прийняття рішення у справі, яка розглядається, відповідач протягом дії договору вчиняє всі залежні від нього дії для належного виконання умов договору.
З урахуванням відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, суди дійшли висновку про відсутність підстав і для задоволення решти позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920//418/19, постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20, від 10.02.2022 у справі № 550/1061/19-ц, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 щодо застосування положень статті 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренду землі".
3.1.1. Так, прокурор у касаційній скарзі зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 910/237/21 вказано, що наявність факту порушення орендарем умов договору в частині недотримання строку забудови земельної ділянки, яке за умовами договору мас правовим наслідком його дострокове розірвання на вимогу орендодавця, у тому числі за рішенням суду, є підставою для застосування приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Подібні висновки викладенні у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18.
При цьому в постанові від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20 Верховний Суд зазначив, що невжиття всіх залежних від орендаря заходів щодо належного виконання спірного зобов`язання в частині завершення забудови земельної ділянки у визначений договором строк за відсутності об`єктивних, незалежних від волі відповідача причин є істотним порушенням умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 дійшла висновку, що іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин.
Отже, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що саме настання випадку, встановленого договором (незабудова земельної ділянки у визначений договором строк), призвело до ініціювання в судовому порядку питання припинення спірних договірних правовідносин шляхом розірвання договору оренди землі.
3.1.2. Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, та стверджуючи, що ПП "Орєст" вживає всіх залежних від нього дій щодо належного виконання умов договору в частині забудови земельної ділянки, в порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно не взяв до уваги наявні у матеріалах справи докази, якими підтверджується свідома та тривала бездіяльність відповідача, який не приступив до забудови спірної земельної ділянки не приступив та взагалі не використовує її за визначеним у договорі призначенням. Так, суд апеляційної інстанції не надав оцінки актам обстеження земельної ділянки від 29.11.2017 № 17-1993-02, від 18.06.2019 № 19-0435-05 та від 30.06.2021 № 21-0490-02, відповідно до яких територія земельної ділянки вільна від капітальних будівель та споруд, вкрита зеленими насадженнями, для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик) не використовується, а також залишив поза увагою листи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.08.2021 та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 13.08.2021, згідно з якими дозвільна документація, що дає право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на земельній ділянці не видавалась і не реєструвалась.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції, проігнорувавши наявні у матеріалах справи докази, застосувавши статтю 75 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що обставини у даній справі не потребують доказуванню, оскільки вони, на думку суду, є аналогічні обставинам, встановленим Господарським судом міста Києва у справі № 910/9746/13. Однак, спірні правовідносини у справі № 910/9746/13 та у справі, яка розглядається охоплюють різні періоди протягом яких відповідач допускає порушення умов договору.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Орєст" просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, вказуючи на недоведення прокурором підстав для оскарження судових рішень у справі, визначених у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові рішення у справах, на які посилався прокурор прийняті за відмінних обставин справи, встановлених судами.
Підприємство зазначає, що суди, проаналізувавши у сукупності положення договору, приписи законодавства про оренду землі та про місцеве самоврядування, дійшли обґрунтованого висновку що рішення про розірвання договору мало бути прийнято безпосередньо Київською міською радою. Жодних доказів "зволікання" чи критеріїв "тривалості зволікання" Київської міської ради щодо неприйняття рішення про розірвання договору прокурором не надано. При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та не заперечується прокурором, питання щодо розірвання договору неодноразово розглядалося на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку не прийнято, та жодного пояснення щодо неприйняття такого рішення не наведено.
ПП "Орєст" акцентує увагу на тому, що як встановленому судами попередніх інстанцій, наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2019 № 877 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Комплексна забудова території з об`єктами соціально-побутового, громадського, культового призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб" на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі, що дало можливість вказаним суб`єктам, включаючи ПП "Орєст", розпочати подальші роботи з проектування та підготовки до комплексної забудови території загальною площею більш ніж 35 га, до якої відноситься й земельна ділянка, надана ПП "Орєст", що свідчить про відсутність намірів у Київської міської ради розірвати договір оренди ділянки, яка планується під забудову нового мікрорайону міста.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно закрити, а з інших підстав касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.06.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП "Орєст" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстровано 23.07.2004), в якому передбачені такі умови:
- орендодавець на підставі пункту 34 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 236/1111 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором (пункт 1.1 договору);
- об`єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 39 616 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик); кадастровий номер 8000000000:90:141:0006 (пункт 2.1 договору);
- договір укладено на 25 років (пункт 3.1 договору);
- передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації договору (пункти 6.1, 6.2 договору);
- після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1 договору).
Суди також установили, що сторонами у договорі передбачені такі умови:
- орендодавець має право вимагати від орендаря, у тому числі, використання земельної ділянки за цільовим призначенням; дострокового розірвання договору (пункт 8.1 договору);
- орендар зобов`язаний, зокрема: приступити до використання земельної ділянки у строк, встановлений договором, та після підписання договору та акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору (пункт 8.4 договору).
- всі зміни та/або доповнення до договору вносяться за згодою сторін; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (пункт 11.1 договору);
- договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, у разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (пункт 11.4 договору);
- договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених пунктами 8.4 і 5.1 договору (пункт 11.5 договору);
- розірвання договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (пункт 11.6 договору);
- у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених договором (пункт 11.8 договору);
- у разі невиконання орендарем умов договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний (пункт 12.2 договору).
Суди установили, що 25.06.2004 договір посвідчено приватним нотаріусом, а 23.07.2004 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 63-6-00143 у книзі записів державної реєстрації договорів.
23.07.2004 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким Київська міська рада передала, а ПП "Орєст" прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку з такими характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 39 616 м2; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик); кадастровий номер 8000000000:90:141:0006. Згідно з актом від 18.03.2004 визначено межі земельної ділянки в натурі.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про розірвання договору від 23.07.2004, укладеного з ПП "Орєст", зобов`язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку та визнання припиненим права ПП "Орєст" користування для забудови земельною ділянкою, з посиланням на положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статті 25, 32 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку із незавершенням ПП "Орєст" забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.
4.5. Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 13 України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до положень частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За змістом частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.