ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9568/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - ОГС, позивач) - Богдан С.В. (адвокат), Мар`їна І.О. (адвокатка),
відповідача - акціонерного товариства "Укртнасгаз" (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Оніщук В.М. (адвокат), Ербелідзе А.О. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 (головуючий - суддя Нечай О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (головуючий - суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Разіна Т.І.),
у справі №910/9568/21
за позовом ОГС
до Товариства
про стягнення коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОГС звернувся до суду з позовом до Товариства про стягнення коштів, інфляційних втрат і 3 % річних.
1.2. Позов мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором транспортування природного газу.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 позовні вимоги задоволено повністю.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/9568/21 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №910/9568/21, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №910/9568/21 в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 35 495 934,59 грн, а в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 648 406,11 грн, інфляційних втрат і 3 % річних передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції Товариство із посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує:
4.1.1. суд апеляційної інстанції застосував статтю 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у системному зв`язку з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 02.04.2019 у справі №918/539/18, від 04.04.2019 у справі №918/329/18, від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 (номер справи, враховуючи письмові пояснення скаржника щодо технічної описки), від 16.05.2018 у справі №910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 26.11.2019 у справі №920/240/18;
4.1.2. суди попередніх інстанцій порушили норму матеріального права, а саме 625 ЦК України та не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №916/499/20, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17;
4.1.3. відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи України в контексті єдиної передбаченої законодавством умови для надання оператором ГТС послуг, а саме для отримання послуг із транспортування замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точкам входу та точкам виходу в установленому цим розділом порядку, а, як наслідок, набуває правових підстав для пред`явлення вимоги щодо оплати суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу;
4.1.4. відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме пункту 18 глави 2 (як зазначено у касаційній скарзі на аркушах 2 і 6) розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи України в системному зв`язку зі статтею 526 ЦК України і пунктів 2.1, 10.1 договору щодо стягнення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, переданого з газотранспортної системи до газорозподільної системи саме як замовнику послуг транспортування;
4.1.5. судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права (статі 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236, 237, 238, 269, 275, 277 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, з тих підстав, що суди не дослідили зібрані у справі докази. А, отже, оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню на підставі частини третьої статті 310 ГПК України.
4.2. У письмових поясненнях від 02.09.2022, від 28.09.2022 відповідач, зокрема, надав додаткові обґрунтування викладеної у касаційній скарзі позиції та пояснення щодо стягнення заборгованості у розмірі 648 406,11 грн.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. У письмових поясненнях ОГС, зокрема, надав додаткові обґрунтування підстав для відмови у задоволенні касаційної скарги.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Товариством (оператор) і ОГС (замовник) 17.12.2015 укладено договір №1512000745 транспортування природного газу (далі - Договір), за умовами якого:
- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в Договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених Договором (пункти 2.1, 2.2 Договору);
- сторони погодили послуги, які можуть бути надані замовнику за Договором, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування) [пункт 2.3 Договору];
- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.5 Договору);
- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ в точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.6, 2.7 Договору);
- оператор зобов`язався здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному Договором (пункт 3.1 Договору);
- замовник має право отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи в порядку, визначеному Договором (пункт 4.2 Договору);
- порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням Договору (пункт 5.1 Договору);
- якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі ГТС і нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання (пункт 5.2 Договору);
- за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами Договору (пункт 5.3 Договору);
- сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом ГТС, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу. Відповідальною стороною за якість газу у точках виходу є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з`єднанні оператор - перед замовником (пункт 10.1 Договору);
- сторони погодили порядок проведення розрахунків (формули) додаткової плати у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає визначеним Кодексом ГТС параметрам температури точки роси за вологою та параметрам температури точки роси за вуглеводнями (пункти 10.4, 10.5 Договору);
- розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем (пункт 10.6 Договору);
- сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов`язана сплатити додаткову плату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем (пункт 10.7 Договору);
- Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 Договору).
6.2. Судами попередніх інстанцій зазначено, що у матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії звітів про недотримання показників якості газу, переданого філією УМГ "Харківтрансгаз" АТ "Укртрансгаз" позивачу, звітів про недотримання параметрів якості природного газу, переданого філією "Оператор ГТС України" АТ "Укртрансгаз" ОГС, а також комерційних звітів Товариства, які складені відповідачем на виконання вимог Кодексу ГТС за загальний період з квітня 2018 року по грудень 2019 року, розрахунки (акти) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за загальний період квітень 2018 року - грудень 2019 року, відповідно до яких розмір додаткової плати складає 36 144 340,70 грн, засвідчені копії виставлених позивачем рахунків на оплату компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за вказаний період
6.2.1. Судами попередніх інстанцій у судових рішеннях вказано, що у матеріалах справи містяться листи позивача, адресовані відповідачу, щодо необхідності надання оперативних даних ФХП природного газу та внесення додаткової плати за недотримання показників якості газу, відповідно до наданих позивачем розрахунків, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
6.2.2. Судами на підставі вказаних звітів встановлено, що відповідачем протягом зазначеного періоду передано до газорозподільної системи позивача природний газ, який не відповідав вимогам, визначеним пунктом 13 розділу 1 глави ІІІ Кодексу ГТС.
6.2.3. Суди також відзначили, що наявність заборгованості у відповідача з додаткової плати за Договором у розмірі 36 144 340,70 грн також підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними обома сторонами та скріпленим їхніми печатками актами звірки розрахунків станом на 31.12.2019 та станом на 30.09.2020.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/9568/21 за касаційною скаргою Товариства на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.08.2022 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/9568/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Скаржник визначив підстави для касаційного оскарження із посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
8.2. Щодо підстави касаційного оскарження, вказаної у пункті 4.1.1 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
8.2.1. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2.2. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.2.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2.4. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.2.5. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.3. Підставою для касаційного оскарження є саме неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.3.3. Відтак, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
8.4. Під час визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.4.1. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.4.2. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.4.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.4.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.4.5. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.5. Предметом розгляду у справі №910/4312/17 є визнання недійсним одностороннього правочину відповідача - заяви про припинення зобов`язань заліком зустрічної однорідної вимоги. Позов у вказаній справі обґрунтовано тим, що: спірна заява про зарахування не містить всіх обов`язкових умов для здійснення зарахування, визначених статтею 601 ЦК України, зокрема, відсутності між сторонами спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов`язань; позивач заперечує існування у нього перед відповідачем заборгованості за договором на транспортування природного газу на суму, про часткове зарахування якої йдеться у спірному правочині.
8.6. У справі №910/16430/16 предметом розгляду є визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем у вигляді заяви про припинення зобов`язання зарахуванням у порядку статті 601 ЦК України, поданої на адресу позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що заява про припинення зобов`язання зарахуванням ґрунтується на вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" до банку здійснити зарахування зустрічних грошових вимог, а саме: вимог банку до товариства щодо сплати несплаченої частини ціни відступлення за договором про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом і вимог товариства до банку за депозитними договорами, укладеними банком і фізичними особами, які відступили свої вимоги до банку товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ФК Факторинг" за договорами про відступлення права вимоги.
8.7. Предметом розгляду у справі №914/3013/16 є визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана заява суперечить приписам статті 601 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України, оскільки штрафні санкції, нараховані відповідачем позивачу, є неправомірними та без достатніх підстав, а також в позовній заяві зазначається про відсутність однорідних вимог та відсутність безспірності вимог, у зв`язку з чим односторонній правочин (заява про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог) є недійсним.
8.8. У справі №910/14503/16 предметом розгляду є визнання припиненими зобов`язання за договорами кредиту шляхом вчинення позивачем правочинів зарахування.
8.9. Предметом розгляду у справі №910/20105/17 є стягнення виплати частини доходу за договором про надання послуг та статусу офіційного туристичного оператора пісенного конкурсу Євробачення 2017 року. Постановою апеляційної інстанції, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вказана постанова мотивована тим, що позивач у відповідності до положень статті 601 ЦК України був письмово, листом, повідомлений про проведення відповідачем заліку зустрічних однорідних вимог на суму зустрічного зобов`язання позивача перед відповідачем щодо сплати 1 257 386,42 грн і припинення зобов`язань на вказану суму.
8.10. У справі №918/539/18 предметом розгляду є стягнення, зокрема, заборгованості на підставі договору поставки товару (меляси). У вказаній справі суди першої та апеляційної інстанції застосували положення статті 601 ЦК України, відмовляючи в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов`язання за договором шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.
8.11. Предметом розгляду у справі №918/329/18 є стягнення, у тому числі, заборгованості за договір про надання поворотної фінансової допомоги. У вказаній справі, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції у в частині стягнення 641 892,81 грн основного боргу та відмовив у задоволенні позовної вимоги у наведеній частині, вказуючи на наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.12. У справі №910/11116/19 предметом розгляду є визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Вимоги для зарахування виникли за договором купівлі-продажу електричної енергії.
8.13. Предметом розгляду у справі №910/17770/17 є стягнення заборгованості за договором поставки товару. Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, мотивовано тим, що зобов`язання відповідача з оплати товару за договором поставки припинилось у зв`язку з зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог з первісним кредитором до моменту отримання повідомлення про перехід до позивача права вимоги за договором поставки товару на підставі договору факторингу.
8.14. У справі №914/891/16 предметом розгляду є стягнення, зокрема, заборгованості за договором з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. У даній справі Верховний Суд закрив провадження в частині стягнення 2 045 910,47 грн основного боргу, оскільки, відповідач реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог, подавши позивачу відповідну заяву.
8.15. Предметом розгляду у справі №920/240/18 про стягнення штрафних санкцій. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки компресорної установки (закупівля товару за власні кошти) в частині строків поставки товару. Постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та провадження у справі №920/240/18 закрито. Постанова мотивована наявністю правових підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін згідно з направленою позивачеві заявою відповідача про зарахуванням зустрічних однорідних вимог.